Судову систему досі струшують проблеми, пов’язані з непродуманістю реформ, кризою матеріального забезпечення, дефіцитом кадрів. Про ці та інші камені спотикання політики та правники висловилися на суддівському форумі. Та чи почули одне одного?
Особисті образи, вартісний реєстр, фантомні шпигуни та відтермінування планів щодо укрупнення. У Комітеті Верховної Ради з питань правової політики намагалися прийняти бодай щось не через Трускавець.
Після палких суперечок між прибічниками та противниками продажу земель з 1.07.2021 ринок запрацював. Уже минуло два місяці роботи, тож можна підвести деякі підсумки та проаналізувати, що вдалося реалізувати, а що потребує доопрацювання.
Неспроможність РСУ з першої спроби визначитися з кандидатами до ЕР викликала надто бурхливу реакцію. І не лише з боку глави держави. До того ж збіглося в часі й нагадування про себе від органу, що до цього протистояння начебто не має жодного відношен…
Законодавцем передбачено, що ЕР протягом 6 місяців із дня утворення має провести оцінювання членів ВРП. Наміри, на перший погляд, благі. Та чи враховано, що на цьому шляху можливі провалля, в яких може опинитися вся судова влада?
Я на прикладі реєстру виконавчих документів показав, що треба зробити: як зекономити гроші, де знайти фінансування. Усе дуже просто. Але над цим навіть не замислюються.
Скорочення суддів у останні роки особливо гостро відчула на собі кримінальна юстиція. Адже сьогодні на апеляційному рівні банально не вистачає суддів для утворення колегій, що мають розглядати кримінальні провадження.
У 2017 році під час так званої процесуальної реформи змінили підсудність пенсійних справ. Їх виключили з юрисдикції загальних місцевих судів та передали до окружних адміністративних. Поглянемо, які це дало результати з погляду доступності правосуддя.
Чи може особа, яка присягала дотримуватися Конституції, погодитися на виконання закону, що суперечить останній? Схоже, у ВРП та РСУ вагань з відповіддю на це запитання немає. Немає й жодних рухів до утворення наглядової ради для першої.
Набули чинності обидва закони, що дають старт переобранню головних кадровиків судової системи. Акти передбачають майже однакові інструменти іноземного впливу на національні органи. Утім, є й суттєві відмінності.
Боротьба 5-го Президента за владу вилилась у порушення гарантій незалежності суддів. Тим часом боротьба верховників за правду у Страсбурзі, схоже, вибила один зі стовпів судової реформи 2016 року.
Судді нарікають на відсутність власних каналів комунікації, малопомітну роль суддів-спікерів, занадто складне процесуальне законодавство й неможливість розпоряджатися своїми коштами. Ці проблеми намагаються розв’язати, спираючись на досвід Нідерланді…
Президент тішиться: ВР ухвалила в цілому законопроект №5068 про реформу ВРП. Глава держави висловлює переконання, що якість правосуддя начебто поліпшиться, а довіра до нього — зросте. Але чому Президент так вважає?
Представники судової влади разом з опозицією грають з провладною партією у гру — хто швидше зрозуміє мотив унесеного законопроекту. Проте монобільшість сприймає це спокійно — як агонію тих, хто колись мав силу, та сьогодні вже втратив вплив.
Президент визначив 19 проблем, що заважають здійсненню правосуддя в державі, та затвердив шляхи їх подолання. Щоправда, принаймні 3 з них загострилися саме в останні 2 роки: кадри, гроші та бездіяльність ВККС.
Правники проаналізували законодавчу ініціативу щодо арбітражу. На столичний апеляційний суд покладуть додатковий тягар, а в господарників можна буде забрати деякі категорії спорів.
Головне — внести законопроект, а підстави для нього самі знайдуться. Саме цим керуються суб’єкти подання. Серед них не лише народні депутати, а й глава держави. В Україні вводиться нова практика — ліквідовувати суди за петиціями.
Судова реформа, яка не торкнеться функціонування ВРП і доброчесності її членів, приречена на провал. Так уважає ВК. Контроль з боку неконституційного органу посягає на суверенітет держави й незалежність Ради. На цьому наполягають у ВРП. Хто з них пра…
У демократичній державі сповзання до одноособової влади стримується контролем. Парламентським, конституційним, судовим. І вже саме бажання під будь-яким приводом позбутися такого контролю має насторожувати.
Комітет ВР з питань антикорупційної політики завершив розгляд поправок до антикорупційної стратегії влади на найближчі 5 років. Її остаточний вигляд ще має затвердити парламент, але певні орієнтири зрозумілі вже зараз.
Що нині об’єднує ВККС, ВРП та КС? Усі ці органи нам наполегливо радять формувати виключно із залученням міжнародних експертів. І просувають такі рекомендації з усіх боків, зокрема й через Венеціанську комісію.
Такий індикатор, як довіра до влади, — дуже важке питання. Але всі мають бути на своїх місцях: прокурор, суддя та Президент.
Президент України Володимир Зеленський досить часто критикує судову систему. В унісон із ним це роблять і деякі високопосадовці, зокрема, голова СБУ Іван Баканов, котрий вбачає в судах коріння всіх бід. Чи справедливо це?
Зазнавши поразки в бою за КС, глава держави вирішив здобути звитягу на фронтах боротьби за ОАСК і ВРП. Перший нейтралізують, обрізавши повноваження, другу — поставлять під іноземний контроль.
Щорічна доповідь про забезпечення незалежності суддів об’єднала більшість тих, хто здобув юридичну освіту та реалізувався в правничій професії. Та чи вплине голос більшості на політику терору, яку застосовують до судової влади?
Як відомо, посли країн великої сімки (G7) оприлюднили так звану дорожню карту судової та антикорупційної реформи в Україні. Як зазначається у повідомленні групи послів, поради були розроблені як реакція міжнародників на рішення КС.
Дивні пертурбації відбуваються на політичній арені України. Сьогодні адвокати змушені турбуватися про долю суддів, яких уклали в прокрустове ложе вічних реформ, зробили заручниками суспільної недовіри й необачних кроків задля міжнародної дружби, що п…
Судова реформа втілюється в Україні із повним нерозумінням її цілей і наслідків. Може виявитися, що законотворці також не розуміють і змісту міжнародних зобов’язань.
Становлення судової влади в Україні триває уже понад 29 років, але саме за 2016-2020 роки відбулись незворотні процеси, що спричинили дефіцит кадрів у судах першої та апеляційної інстанцій.
Провідники останніх судових реформ щоразу брали на щит боротьбу за незалежність судів. Щоправда, в їхньому розумінні Феміда має бути «незрячою» щодо всіх інших, крім них самих. А для цього потрібно отримати інструменти впливу під прикриттям добрих на…
