Невиважені кроки влади щодо одночасного припинення повноважень усіх членів ВККС без визначення процедур та механізмів на перехідний період призвели до того, що апеляційні суди опинилися на межі зупинення процесуальної діяльності.
EasyCon викликала недовіру через брак роз’яснення, відсутність діалогу з професійною спільнотою. Критика була очікувана, бо, коли виникає криза, люди хочуть отримати зрозумілі інструменти для її вирішення, а не для ускладнення.
Суд – це майданчик, який має об’єднати учасників процесу. Втім, останнім пропонують використовувати технології на рівні Nokia-3210, коли доступний айфон останньої моделі.
Судочинство в усьому світі переходить на віддалену роботу, частину справ починають розглядати через відеоконференцзв’язок. Але найчастіше виникає ряд етичних і технічних проблем: від простих неполадок до того, як дотриматися процесуальних вимог.
Судову реформу 2019 року поховали ще до того, як вона могла набрати сили та наробити лиха. Не всю, але ключові моменти, які стосувалися Верховного Суду та можливості наглядати за доброчесністю вищих посадовців у системі.
Коли у 1991 році вступав до Національної юридичної академії України, розмови про судову реформу тільки починались. І досі не закінчились. Не може судова реформа тривати 30 років!
Шлях до справедливості має бути легким і зрозумілим, а страх боротьби за свої права — зведений нанівець. Експерти обговорили, як цього досягти в сучасних українських реаліях.
В Україні не буде двох Верховних судів, і лише 9 найбільш упертих представників ВСУ тепер мають вийти на роботу до перейменованої установи без будь-якого конкурсу. Чому саме зараз було нарешті прийняте таке рішення і кому це вигідно?
Автори законопроектів щодо впровадження англо-американської моделі суду присяжних стверджують: європейська спільнота такий шлях підтримує. Втім, після ознайомлення із документами правники виявили багато неточностей.
Багато хто нарікає на судову систему та ставить під сумнів справедливість ухвалених вироків. Законотворці знайшли рішення — посадити на місце судді диванних критиків. Зовсім скоро доля людини може опинитися в руках суспільства.
На кадровому роздоріжжі ВККС, в очікуванні представників іноземних структур, які б допомогли віднайти доброчесних HR-менеджерів для Феміди, якось без уваги залишилася Громадська рада доброчесності.
Безумовно, вимоги, що висуваються як до кандидатів на посади суддів, так і до суддів, є доволі жорсткими. Проте в силу свого особливого статусу судді повинні як бути наділені певними гарантіями, так і відповідати обмеженням.
Може, взагалі ввести мораторій на будь-які реформування років на 3—5. Просто дати коридор спокою. Не може професійне і якісне рішення писатися у нервовому стані.
Хоча мораторій на внесення змін накласти не можна, правки мають вноситися лише у виняткових випадках, для цього закон має бути зрозумілим, але не зарегульованим.
Нова українська влада, яка отримала карт-бланш на будь-які рішення, завзято взялася за чергові правові реформи. Але «турборежим» без залучення профільних громадських організацій може закінчитися дуже сумно.
Найбільше судова реформа, вже погоджена Президентом, торкнеться кваліфікаційної комісії. Утім, не всі вичитували проект №1008 і порівнювали його із законом про судоустрій і статус суддів. А там — зовсім інакша ВРП.
З поміж усіх поправок, які ставилися на голосування під час розгляду проекту закону №1008 про суддівське врядування, лише дві удостоїлися підтримки сесійної зали.
Верховна Рада України ухвалила у другому читанні та в цілому Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (на базі проекту №1008 від 29.08.2019).
До усіх трьох гілок влади входять юристи, але лише у судовій панує повна правнича монополія. Незважаючи на це, правосуддя чомусь не може стати рівним серед рівних. Проте все може змінитися найближчим часом.
Ситуація із законопроектом №1008 зрозуміла: до стейкхолдерів не дослухались, і їм це не сподобалось. І хоча більшість парламентарів поки не підтримала пропоновану реформу, це не означає, що так буде й завтра.
Нині активно обговорюються перші результати судової реформи, даються пропозиції щодо врегулювання ситуації. Проте такі питання потребують комплексного підходу, у зв’язку із чим доцільним є внесення відповідних змін до законодавства.
Після того як Президент привітав суддів ВАКС із початком роботи, він підписав зміни щодо порядку передання справ до новоутвореної установи. До чого це може призвести і що робити судам, якщо ВАКС поверне їм нерозглянуті провадження?
Формування нового ВС було одним із ключових питань судової реформи. Зі спливом майже двох років від початку його діяльності можна зробити певні висновки з метою коригування чинних законодавчих положень.
Якщо минулого тижня у РСУ не було жодних зауважень від колег до проекту №1008, то на початку цього вони з’явилися. Від консультативного висновку ВРП вони різняться спрямованістю на захист інтересів усього суддівського корпусу, а не окремих органів.
Суддям не подобається, що народні депутати вважають їх дармоїдами, яких треба «зробити разом». Їх обурює, що люди, які в цьому нічого не розуміють, вирішують їхню долю.
Очевидним є те, що судді КАС перейшли межу дозволеного, коли заборонили членам ВККС ухилятися від виконання своїх обов’язків, хоча, по суті, зобов’язали їх працювати.
Якби у нас було 300 тис. випускників Оксфорда чи Гарварда, ми могли б обрати з них кілька тисяч найкращих. Та у нас немає таких випускників. Тож, очевидно, реформаторам доцільніше було б ставити більш реальні цілі, яких можна досягти в умовах сьогоде…
У безкінечному русі реформ у сфері правосуддя не змінюється лише одна ціль — підвищення довіри до судової влади. Оскільки дві інші гілки влади повністю оновлені, судді занепокоєні тим, щоб зміни, які видаються неминучими, пішли на користь.
Експерти наголошують, що судова реформа 2016 року була проведена із порушенням процедури, що дає підстави для визнання її неконституційною. Проте чи наважиться на це Конституційний Суд, ураховуючи наслідки такого рішення?
Про судову реформу, що була оголошена 3 роки тому, знають менше від половини українців. Причому більшість вважає, що вона взагалі не розпочалася, і тільки кожний восьмий ставиться до неї позитивно. Інші ж не бачать її результатів.
