Вимога оновити склад ВРП за сприяння міжнародних експертів — тепер уже не просто гучна заява, а одне із зобов’язань України в рамках підписаної Прем’єром Шмигалем кредитної угоди з ЄС на €1,2 млрд.
Те, чого не вдалося зробити попередній владі, має намір завершити нинішня, а саме — ліквідувати Верховний Суд України. Причому ігноруючи однозначну позицію Конституційного Суду про неможливість цього.
Судова реформа, яка перевзувається в повітрі з кожною зміною влади, продовжує бути предметом дискусій. Зокрема, євроінтегратори в усіх провалах звинувачують органи суддівського самоврядування та зазначають, що судді мають низький ступінь обізнаності.…
Необхідно рівень довіри не просто зберегти, а поступово підвищувати. Спеціалізація повинна сприяти єдності судової практики, яка забезпечує прогнозованість судових рішень у подібних справах.
Судова реформа залишається ключовою для влади. Як і раніше, вона зумовлюється низьким рівнем довіри до Феміди, впливом політиків на суд.
Не завжди потрібно звинувачувати суддів в умисному порушенні норм конвенції. Адже законодавцю також потрібно задуматися над належним виконанням своїх обов’язків і прийняттям якісних актів, які застосовуються всіма учасниками правовідносин.
Невиважені кроки влади щодо одночасного припинення повноважень усіх членів ВККС без визначення процедур та механізмів на перехідний період призвели до того, що апеляційні суди опинилися на межі зупинення процесуальної діяльності.
EasyCon викликала недовіру через брак роз’яснення, відсутність діалогу з професійною спільнотою. Критика була очікувана, бо, коли виникає криза, люди хочуть отримати зрозумілі інструменти для її вирішення, а не для ускладнення.
Суд – це майданчик, який має об’єднати учасників процесу. Втім, останнім пропонують використовувати технології на рівні Nokia-3210, коли доступний айфон останньої моделі.
Судочинство в усьому світі переходить на віддалену роботу, частину справ починають розглядати через відеоконференцзв’язок. Але найчастіше виникає ряд етичних і технічних проблем: від простих неполадок до того, як дотриматися процесуальних вимог.
Судову реформу 2019 року поховали ще до того, як вона могла набрати сили та наробити лиха. Не всю, але ключові моменти, які стосувалися Верховного Суду та можливості наглядати за доброчесністю вищих посадовців у системі.
Коли у 1991 році вступав до Національної юридичної академії України, розмови про судову реформу тільки починались. І досі не закінчились. Не може судова реформа тривати 30 років!
Шлях до справедливості має бути легким і зрозумілим, а страх боротьби за свої права — зведений нанівець. Експерти обговорили, як цього досягти в сучасних українських реаліях.
В Україні не буде двох Верховних судів, і лише 9 найбільш упертих представників ВСУ тепер мають вийти на роботу до перейменованої установи без будь-якого конкурсу. Чому саме зараз було нарешті прийняте таке рішення і кому це вигідно?
Автори законопроектів щодо впровадження англо-американської моделі суду присяжних стверджують: європейська спільнота такий шлях підтримує. Втім, після ознайомлення із документами правники виявили багато неточностей.
Багато хто нарікає на судову систему та ставить під сумнів справедливість ухвалених вироків. Законотворці знайшли рішення — посадити на місце судді диванних критиків. Зовсім скоро доля людини може опинитися в руках суспільства.
На кадровому роздоріжжі ВККС, в очікуванні представників іноземних структур, які б допомогли віднайти доброчесних HR-менеджерів для Феміди, якось без уваги залишилася Громадська рада доброчесності.
Безумовно, вимоги, що висуваються як до кандидатів на посади суддів, так і до суддів, є доволі жорсткими. Проте в силу свого особливого статусу судді повинні як бути наділені певними гарантіями, так і відповідати обмеженням.
Може, взагалі ввести мораторій на будь-які реформування років на 3—5. Просто дати коридор спокою. Не може професійне і якісне рішення писатися у нервовому стані.
Хоча мораторій на внесення змін накласти не можна, правки мають вноситися лише у виняткових випадках, для цього закон має бути зрозумілим, але не зарегульованим.
Нова українська влада, яка отримала карт-бланш на будь-які рішення, завзято взялася за чергові правові реформи. Але «турборежим» без залучення профільних громадських організацій може закінчитися дуже сумно.
Найбільше судова реформа, вже погоджена Президентом, торкнеться кваліфікаційної комісії. Утім, не всі вичитували проект №1008 і порівнювали його із законом про судоустрій і статус суддів. А там — зовсім інакша ВРП.
З поміж усіх поправок, які ставилися на голосування під час розгляду проекту закону №1008 про суддівське врядування, лише дві удостоїлися підтримки сесійної зали.
Верховна Рада України ухвалила у другому читанні та в цілому Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (на базі проекту №1008 від 29.08.2019).
До усіх трьох гілок влади входять юристи, але лише у судовій панує повна правнича монополія. Незважаючи на це, правосуддя чомусь не може стати рівним серед рівних. Проте все може змінитися найближчим часом.
Ситуація із законопроектом №1008 зрозуміла: до стейкхолдерів не дослухались, і їм це не сподобалось. І хоча більшість парламентарів поки не підтримала пропоновану реформу, це не означає, що так буде й завтра.
Нині активно обговорюються перші результати судової реформи, даються пропозиції щодо врегулювання ситуації. Проте такі питання потребують комплексного підходу, у зв’язку із чим доцільним є внесення відповідних змін до законодавства.
Після того як Президент привітав суддів ВАКС із початком роботи, він підписав зміни щодо порядку передання справ до новоутвореної установи. До чого це може призвести і що робити судам, якщо ВАКС поверне їм нерозглянуті провадження?
Формування нового ВС було одним із ключових питань судової реформи. Зі спливом майже двох років від початку його діяльності можна зробити певні висновки з метою коригування чинних законодавчих положень.
Якщо минулого тижня у РСУ не було жодних зауважень від колег до проекту №1008, то на початку цього вони з’явилися. Від консультативного висновку ВРП вони різняться спрямованістю на захист інтересів усього суддівського корпусу, а не окремих органів.
