Стратегія з іноземним елементом

Два десятки проблем і більше сотні шляхів: чого чекати судам у найближчі 2 роки

Глава держави визначив 19 проблем, що заважають здійсненню правосуддя в державі, та затвердив шляхи їх подолання. Щоправда, принаймні 3 з них загострилися саме в останні 2 роки: кадри, гроші та бездіяльність Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

Укрупнити й поділити

Згідно з указом від 11.06.2021 №231/2021, яким затверджена Стратегія розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021—2023 роки, у планах Президента ще не одна реформа. І не тільки для суддів, а й прокурорів та адвокатів.

Зокрема, слід очікувати на чергову перебудову Верховного Суду, оскільки передбачається «опрацювати питання» щодо зміни його структури та порядку формування Великої палати. Щоправда, на вул. Банковій заспокоюють діючих суддів ВС: щось на кшталт реформи-2019 зі скороченням штату не буде, бо їх статус буде збережений.

Як саме може трансформуватися структура ВС, поки що немає і натяку. Бо у стратегії також визначено про необхідність налагодження організаційної взаємодії між ВП та касаційними судами, зокрема руками Пленуму ВС.

Натомість для судів нижчого рівня їх поточним укрупненням у межах нової «мапи» справа не обмежиться. Так, попри існуючий дефіцит кадрів, передбачається «вивчити доцільність» поділу суддів першої інстанції на цивільні та кримінальні палати. Тобто на вул. Банковій, напевне, вважають, що десь до кінця 2022 року нова ВККС спроможеться провести нові добори та конкурси, заповнити суди кадрами під зав’язку, і можна буде подумати про спеціалізацію новачків.

Із плюсів стратегії — можливість для судів першої ланки не виготовляти і проголошувати відразу повний текст рішень, тільки мотивувальну і резолютивну частини. Але з викладенням основних мотивів його прийняття. Як це позначиться на швидкості розгляду справ у цілому, напевне, подумають згодом.

Якщо першу інстанцію спочатку укрупнять, а потім поділять, то апеляційним судам загрожує тільки перше. Бо в Офісі Президента розмірковують над тим, аби всі три апеляційні суди області (загальний, адміністративний та господарський) об’єднати в один, але із 4 спеціалізованими палатами. Вочевидь, також мається на увазі формальне об’єднання всіх видів юрисдикції під однією вивіскою та одним головуванням. Адже навряд чи в багатьох обласних центрах знайдуться такі будівлі, куди можна буде втиснути всіх суддів апеляційної ланки. Тобто знову все зведеться до зміни вивісок та перетрушування суддів під час оформлення їхнього переведення до новотвору.

Із плюсів — визначення категорій справ, які на апеляційному рівні будуть слухатися суддею одноособово, а також відмова від винятків для окремих категорій справ, що розглядаються апеляційним судом як першою інстанцією.

Незалежність посилять підзвітністю

Переймаючись одночасно і незалежністю української Феміди, і її підзвітністю, на вул. Банковій прагнуть до 2023 року посилити і перше, і друге. Звісно — за рахунок залучення міжнародних експертів до різноманітних конкурсів. Як узгоджуються така мета і спосіб її досягнення, мабуть, на вул. Банковій знають краще.

І почнуть, як уже зрозуміло, із Вищої ради правосуддя. З одного боку, будуть думати, чи не підпорядкувати їй ВККС, з іншого — як утворити два автономні органи, які матимуть протилежні цілі: один наповнюватиме суддівські лави кадрами, а другий — їх очищуватиме, притягуючи до дисциплінарної відповідальності. Знову жоден з них не формуватиметься без погодження з іноземними експертами.

Звісно, це потребуватиме внесення змін до Конституції. Але в стратегії від самого початку зауважено, що її завданням є «удосконалення положень Конституції та законів».

До речі, не вдоволені в ОП не лише складом ВРП, а й органів суддівського самоврядування. Тому, зокрема, планують «постійно та поетапно» оновлювати склад і ВРП, і Ради суддів. Утім, оскільки за законом до органів самоврядування віднесено й з’їзд суддів, можливо, це стосується і його делегатів.

Тим більше що склад РСУ хочуть формувати за результатами попереднього рейтингового голосування — в електронному вигляді. До речі, ті, хто спостерігав або брав участь у схожих процедурах формування складу громадських рад, можуть передбачити, наскільки несподіваними можуть бути результат такого рейтингу.

Із плюсів — констатація того, що наявні процедури проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, а також порядок складення кваліфікаційного іспиту і методологія оцінювання є «надмірно складними». Однак долати цю проблему збираються «шляхом запровадження ефективних методів відбору» та можливості стажування кандидатів безпосередньо в судах.

Крім того, схоже, на вул. Банковій довіряють поліграфу більше, ніж навіть міжнародним експертам. А тому в стратегії застережена «можливість використання аутсорсингу та програмно-апаратних комплексів у процедурах добору та конкурсних процедурах».

Гроші: стабільно й передбачувано

Передбачено стратегією й «удосконалення організаційного та фінансового забезпечення діяльності органів судової влади». Бо нинішня — неефективна.

Однак у документі ні слова про необхідність забезпечити суди перших двох ланок достатніми коштами для їх функціонування. Натомість проблему на вул. Банковій вбачають у недостатньому контролі за використанням того, що дають. А тому цей аспект прямо передбачено посилити.

Водночас обіцяють закріпити на законодавчому рівні «принципи стабільності і передбачуваності розміру суддівської винагороди, інших виплат суддям як складових їх незалежності». Що це може означати з огляду на те, що й сьогодні все це чітко прописано в законі, не відомо. Головне, аби оклади суддів не закріпили, у твердій сумі, наприклад, на момент призначення на посаду, або, як зараз, не прив’язували їх до прожиткового мінімуму минулого року.

Із плюсів — обіцянка зробити те саме для працівників апарату судів. Але на якому рівні для них буде забезпечена ця стабільність і прогнозованість, не уточнюється.

Не забули в ОП і про суддів у відставці. Їм також обіцяють «перегляд механізмів визначення щомісячного довічного грошового утримання». В який бік — не відомо. Разом з тим передбачається прописати додаткові підстави для припинення відставки судді. Зокрема, якщо він порочитиме звання судді або підриватиме авторитет правосуддя навіть після залишення посади.

Узагалі, кожен, хто знайде час, аби замислитися над кожною стратегічною метою та завданнями, закріпленими в цьому документі, знайде і плюси, і мінуси. Утім, стратегія — це все ж таки лише план, а плани в нашій крані, як відомо, мають здатність такими й залишатися.