Чому незазначення розміру орендної плати не впливає на дійсність договору, пояснив ВС

ЦК не кваліфікує плату за користування майном як істотну умову договору найму (оренди). Тому навіть якщо сторони не домовилися про її розмір в договорі найму (оренди), це не «знищує» такий договір.

На це звернув увагу Касаційний цивільний суд у справі №757/18462/21-ц за позовом адвокатського об’єднання до орендодавця про усунення перешкод у користуванні майном, інформує «Закон і Бізнес».

Позивач зазначав, що орендодавець надіслала лист, в якому повідомила про факт укладення договору оренди квартири із іншою особою та просила негайно звільнити займане позивачем приміщення. Натомість, позивач посилався на те, що договір найму (оренди) є чинним, оскільки строк оренди відповідно до умов договору не закінчився і в установленому законом порядку договір розірваний не був.

Суд першої інстанції, рішення якого залишив без змін апеляційний суд, відмовив у задоволенні позову. Мотивував це, зокрема, тим, що зі змісту спірного договору та додаткової угоди до нього не вбачається, що сторонами досягнуто такої істотної умови договору оренди, як орендна плата (яка має бути визначена у вигляді фіксованого платежу).

Своєю черго, КЦС звернув увагу, що за своєю юридичною суттю договір найму (найму житла) є імперативно оплатним. Отже сторони самостійно визначають розмір плати (абз.1 ч.1 ст.762, ч.1 ст.820 ЦК) або буде застосовуватися механізм, передбачений в ЦК (абз.2 ч.1 ст.762, ст.632 ЦК).

Суди попередніх інстанцій вважали, що між сторонами відсутні договірні правовідносини, оскільки вони не погодили таку істотну умову договору найму (оренди), як орендна плата.

Але, КЦС зауважив, що законодавець не кваліфікує плату за користування майном як істотну умову договору. Для випадків, коли сторони не домовилися про розмір плати, він визначається з урахуванням: споживчої якості речі; інших обставин, які мають істотне значення. Тобто у разі, коли в договорі найму (оренди) не визначений розмір орендної плати, «вмикається» той інструментарій (спосіб визначення плати), що закріпив законодавець у другому реченні ч.1 ст.762 ЦК.

Суд підкреслив, що договір, і зокрема договір найму (оренди), вчиняється для того, щоб «породити» відповідний результат, а не для того, щоб згодом констатувати його неукладеність, вочевидь, для того, щоб не виконувати обов’язки, які «з’явилися» з такого договору.

З огляду на це, КЦС скасував попередні рішення в частині вимог про усунення перешкод у користуванні майном, передав справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Закон і Бізнес