Коли договір про задоволення вимог іпотекодержателя може визнаватися фраудаторним — ВС

Не виключається визнання договору про задоволення вимог іпотекодержателя недійсним, якщо такий договір використовуєтсья з метою унеможливлення звернення стягнення на майно боржника.

На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, скасовуючи в частині постанову апеляційного суду у справі №509/4936/17, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі особа звернулася з позовом про визнання договору недійсним. Указував, що у квітні 2016 року було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчих листів про стягнення коштів за кредитним договором. Відповідно до договору про відступлення права вимоги до позивача перейшло право вимоги за цими кредитними договорами.

Через два місяці був укладений договір про задоволення вимог іпотекодержателя, згідно з яким відповідач відчужив на користь іншої особи дві земельні ділянки. На цей момент існували належними чином зареєстровані обтяження у вигляді арештів та заборон відчуження щодо всього нерухомого майна,

Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Апеляційний суд це рішення скасував та ухвалено нове — про відмову у задоволенні позову, зазначивши, що оспорюваний договір не можна віднести до правочинів, які порушують публічний порядок.

Своєю чергою, КЦС нагадав, що у приватному праві існують численні договірні конструкції, які знаходяться поза поділом правочинів на оплатні та безоплатні. Тому вони мають специфіку в кваліфікації їх як фраудаторних правочинів. До таких договорів належать ті конструкції, які мають майновий характер і безумовно впливають на майно боржника (зокрема, договір про задоволення вимог іпотекодержателя).

З огляду на це, КЦС зауважив, що не виключається визнання договору про задоволення вимог іпотекодержателя недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.6 ст.3 ЦК) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.13 ЦК), якщо учасники цивільного обороту використовують такий договір з метою унеможливлення звернення стягнення на майно боржника на користь іншого кредитора. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які, хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, безоплатний, так і інший договір, зокрема, договір про задоволення вимог іпотекодержателя.

До обставин, які дозволяють кваліфікувати договір про задоволення вимог іпотекодержателя як такий, що вчинений на шкоду кредитору, зокрема, належать: обсяг зобов’язань іпотекодержателя, яке забезпечується іпотекою; створення не передбачених законом переваг іпотекодержателя перед іншим кредитором; момент укладення договору (зокрема, після настання строку повернення боргу, та/або під час виконавчого провадження, після припинення основного зобов’язання, забезпеченого іпотекою спірного майна, повністю або в значній частині); контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника (зокрема, син, онук, мати), пасинок боржника, пов’язана чи афілійована юридична особа, інший кредитор).

Закон і Бізнес