Лише тимчасового перебування з певного часу в будинку та на земельній ділянці військовослужбовців ЗСУ недостатньо для того, щоби кваліфікувати таке перебування саме як примусове відчуження (реквізицію).
На це звернула увагу Велика плата Верховного Суду у справі №757/64569/16-ц, інформує «Закон і Бізнес».
У 2014 році позивачка разом із родиною була вимушена покинути свій житловий будинок, залишивши його на сигналізації. Після того, як українські війська звільнили м. Красногорівку, за її словами, військовослужбовці ЗСУ зайняли її будинок й облаштували у ньому опорний пункт. Тому вона звернулася до суду задля отримання компенсації за примусово відчужений будинок, майно та земельну ділянку.
Проте ВП ВС зауважила, що в Україні діє законодавство, яке передбачає компенсацію громадянам за примусово відчужене (мобілізоване) у них майно. Проте немає жодних доказів того, що майно позивачки було мобілізованим, як і немає доказів того, що саме держава Україна завдала шкоду шляхом пошкодження чи знищення її майна. Крім того, стягнення під час воєнного стану коштів, на які претендує позивачка, держава їй законодавчо не гарантувала.
Також ВП відзначила, що саме по собі тимчасове використання військовослужбовцями ЗСУ майна позивачки, підпорядковане виконанню як Збройними Силами України, так і позивачкою як громадянкою України конституційних обов’язків (стст.17, 65 Конституції), не може бути діянням, яким позивачці завдана моральна шкода. За іншого підходу виконання конституційного обов’язку (ч.1 ст.65 Конституції) кожним громадянином зумовлювало б завдання йому моральної шкоди, що не відповідає суті виконання цього обов’язку.
Крім цієї справи до дайджесту правових позицій ВП ВС за вересень — жовтень 2023 року включено й низка інших. Серед них й ті, про які своєчасно інформував «ЗіБ», зокрема, щодо:
можливості звернення фізичної особи до суду через офіційну електронну адресу суду з процесуальним електронним документом, який підписаний КЕП (справа №204/2321/22);
критеріїв віднесення посадових осіб до працівників правоохоронних органів при застосуванні ст.365 КК (справа №633/195/17);
порядку повернення платникові суми адміністративно-господарського штрафу, постанову про застосування якого скасував адміністративний суд (справа №910/5880/21);
порядку припинення повноважень директора товариства за його ініціативою (справа №127/27466/20);
майнового характеру позовної вимоги про визнання права іпотекодержателя та визначення розміру судового збору за подання відповідного позову (справа №906/1026/22).

Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!