Про фраудаторні правочини

Не відкидається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.

Касаційний цивільний суд у справі №619/82/19 продовжив розвивати поняття фраудаторних правочинів у цивільних правовідносинах. Так, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, він указав на таке.

Будь-який правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов’язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного.

При цьому та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника. Відповідно, він може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

Крім того, КЦС наголосив, що боржник не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, в якому він поставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами.

Натомість на момент учинення оспорюваного правочину дарувальник був обізнаний з наявністю позовних вимог до нього про стягнення боргу. Отже, договір дарування будинку доньці був укладений з метою уникнення звернення стягнення на майно, що вказує на наявність умислу обох сторін правочину приховати справжні наміри його укладення.