Тіні забутих активів

Податкова амністія врятує від відповідальності, але не всіх і без гарантій

Заробітчани, ФОПи, блогери та криптовалютники... На кого розрахована спеціальна пропозиція щодо легалізації статків? І чи порадить бодай один юрист скористатися нею своєму клієнтові?

Сповідь про статки

В Асоціації правників України обговорили новели податкового законодавства, серед яких найяскравішим питанням став закон про так звану податкову амністію. Учасники зауважили, що й у цих законотворчих надбаннях учергове простежується фіскальний тиск на платників податків.

Голова комітету АПУ з податкового та митного права Тетяна Лисовець озвучила ті межі «скромності», які було встановлено законом. Ідеться про статки, які не вважаються достойними уваги податківців. Це автомобіль, середньоринковою вартістю до 400 мінімальних заробітних плат, квартира площею до 120 м², житловий будинок, а також об’єкти незавершеного будівництва до 240 м². Тобто якщо такі активи не будуть легалізовані, то вони вважатимуться такими, з яких сплачені податки.

Прикметно, що законодавець все ж відмовився від знеособленого декларування, що передбачалося в первісному проекті. Тож «явка з повинною» щодо несплати податків має відбуватись особисто. Потім протягом 30 днів після подачі декларації потрібно самостійно обрахувати та сплатити спеціальний збір. Сама ж «акція» небаченого прощення триватиме протягом року — з 1.09.2021 до 1.09.2022.

За допомогою такої процедури декларант отримає імунітет від відповідальності за податковим і валютним законодавством. Утім, це не означає, що задекларовані статки не привернуть увагу правоохоронців, які можуть побачити в них ознаки інших протиправних діянь.

Та й легалізувати статки дозволять не всім. Наприклад, не вийде переписати майно на неповнолітніх членів родини, а також недієздатних осіб. Не дадуть сповідатись і тим, хто обіймав високі посади на державній службі починаючи з 2010 року. Легалізувати свої надбання не зможуть також особи, щодо яких триває слідство. До речі, останню норму Т.Лисовець назвала доволі дискримінаційною.

Об’єкти і ставки

Окреме табу — на певні об’єкти декларування. Ними, до прикладу, не можуть бути готівка, а також активи, які належать декларанту, стосовно якого розпочато досудове розслідування або судове провадження щодо такого активи за ознаками кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачено в ст.212 Кримінального кодексу та інших статтях, пов’язаних з ухиленням від сплати податків. Це, на думку спікера, є абсолютно нелогічним.

Розміри ставок збору визначаються окремо для кожного виду активу. Так 11,5% доведеться сплатити за валютні цінності, розміщені у банках або інших фінансових установах, що розміщені за кордоном та у випадку розподілу платежу на три роки. І 2,5% номінальної вартості державних облігацій України з терміном обігу більше ніж 365 днів без права дострокового погашення, придбаних декларантом у період з 1.09.2021 до 31.08.2022 до подання одноразової добровільної декларації.

Сплата збору трьома платежами дозволяє здійснити перший платіж протягом 30 днів з дати подання декларації; другий — до 1.11.2023; третій — до 1.11.2024. Однак якщо вже декларацію подано, то доведеться сплатити всі три платежі, бо в протилежному випадку обіцяна амністія не діє, і такі особи будуть у перших рядах притягнених до відповідальності.

Чи можна, однак, спати спокійно, подавши таку декларацію та чи дає держава якісь гарантії сказати складно. Теоретично вони є, адже подані відомості не можуть бути використані в розслідуваннях та перевірках стосовно декларанта. Та справа, як зазначила сама спікер, не в якості самого закону, а способі його реалізації.

Також після подання декларації будуть проводитись камеральна та спеціальна перевірка. Якщо ДПС виявить порушення декларантом установлених умов розміщення валютних цінностей, відсутності відповідного документа, що встановлює право вимоги, такі валютні цінності та права вимоги оподатковуються за ставкою 18%.

Окультурення громадян

Запитання від «ЗіБ», кому ж може бути вигідна «податкова амністія» й на кого вона орієнтована, а також щодо її мети в умовах відсутності тотального контролю влади за співвідношенням доходів і витрат громадян, у модератора та спікера викликало неоднозначну реакцію.

Т.Лисовець припустила, що сама ідея «податкової амністії» — це перший крок фіскального тиску на ФОПів: як на фізосіб, так і на ті компанії та підприємства, які, на думку податкових органів, зловживають співпрацею з ФОПами для ухилення від сплати податків. Усе це виглядає як спроба видавити ФОПів, і взагалі сам проект працює проти середнього бізнесу.

Заступник голови комітету АПУ з податкового та митного права Андрій Реун водночас додав, що поширеною є думка, що такий закон спрямований легалізувати кошти заробітчан та айтишників. Однак особисто він не бачить сенсу для своїх клієнтів у такій операції. Крім того, А.Реун зазначив, що всім відомо, як важко захистити свій перший зароблений мільйон.

Член ради комітету АПУ з податкового та митного права Юлія Федосюк також висловила думку, що дана законодавча модель може бути орієнтована на тих, хто заробляє в інтернеті — різноманітних блогерів, інфлюенсерів, а також тих, чиї доходи не легалізовані через активи в криптовалюті.

Цікаво, що сам закон у своїй назві містить словосполучення «підвищення податкової культури громадян». Одразу пригадується, що на початку 2000-х першокласникам разом з букварем на партах розклали книжки про податки. Ідея сформувати покоління, яке буде вчитися сплачувати податки, щойно навчиться читати, вочевидь, так і не прижилася.

Але чекати, що все закінчиться пошуком добровольців, цього разу не варто. Судячи з усього, це дійсно перший крок, який у подальшому запровадить механізм контролю за витратами та їх співвідношенням з доходами громадян. Схоже, ми прямуємо до іншої соціальної реальності, в якій українцям на кшталт «американських друзів» стане більш вигідно жити в кредит, аніж за рахунок тіньових, хоча й, можливо, чесно зароблених доходів. Бо на кредитах заробляють банки, а з готівки під матрацом ні прибутку для фінустанов, ні податків для держави.