Блукаючий компас

Несталість практики в податкових спорах створює проблеми не тільки платникам, а й самим володарям мантій

Попри мораторій на проведення перевірок, податківці обходять заборону, отримуючи дозвіл на такі дії в слідчого судді. Тому бізнес, як і раніше, потерпає від надмірної уваги фіскалів. Платники податків звертаються до суду, але і там практика неоднорідна. До того ж останнім часом Верховний Суд змінив свою позицію щодо низки важливих питань. Про те, як ефективно захистити себе в суді й отримати очікуваний результат, платникам розповідають самі законники і практикуючі юристи.

Невтішна статистика

Рівень довіри до Державної фіскальної служби сьогодні найнижчий за весь період діяльності фіскальних органів. Про це зазначила суддя Окружного адміністративного суду м.Києва Ольга Дегтярьова під час V всеукраїнського форуму Асоціації адвокатів України з публічного права. Вона звернула увагу, що Україна посідає 106 місце в рейтингу Doing Business за легкістю сплати податків: у середньому на це наші підприємці витрачають 350 год. на рік, що вдвічі більше, ніж у розвинених країнах.

Такий стан справ спричиняє значну кількість судових спорів. За даними О.Дегтярьової, 35% справ, які перебували на розгляді в усіх окружних адмінсудах, стосуються податків. Якщо говорити про ОАСК, в 2015 році до нього надійшло 28823 справи, з яких кожна четверта — податкова. У 2014-му статистика була така: близько 21 тис. справ загалом, з них понад 6 тис. — податкові.

Чи не найважливіша категорія справ — спори, що стосуються проведення перевірок, які мають назву «реалізація податкового контролю». Таких в ОАСК торік було 1040. Однак О.Дегтярьова зазначила, що ця цифра не є показником загальної кількості оскарження бізнесом перевірок. Бо найчастіше платники оскаржують накази про перевірки, дії фіскалів разом з податковими повідомленнями-рішеннями, і такі спори зараховуються до інших категорій справ. Проте, за даними судді, з однієї тис. справ по суті було розглянуто 887, з яких 568 — задоволено. «Тобто 64% з тих справ, які були розглянуті, стосувалися проведення перевірок, скасування наказів, дій щодо зустрічних звірок чи внесення інформації до електронних баз даних, і всі ці справи були задоволені нашим судом», — повідомила вона.

Оскарження перевірок

Перша проблема, з якою стикаються платники, — обов’язковий письмовий запит фіскалів про надання інформації. І тут виникає питання доречності оскарження дій щодо направлення такого запиту. При цьому абз.5 п.73.3 ст.73 Податкового кодексу визначає: коли запит складено з порушенням вимог законодавства, платник звільняється від обов’язку надавати відповідь. Ідеться про те, що запит може бути направлений безпідставно або є недоліки в його формі. Деякі платники, користуючись нормою, оскаржують відповідні дії податківців до суду. Однак фіскали вважають, що вони оскарженню не підлягають.

Ішлося й про оскарження наказів про проведення перевірки. Законодавець передбачив можливість недопущення фіскалів до її проведення у певних випадках. Щоправда, в такому разі податковий орган може ініціювати арешт коштів на рахунках. Отже, підприємці просто остерігаються відмовляти фіскалам навіть у разі відсутності підстав для проведення перевірки.

При цьому, розповіла володарка мантії, раніше практика свідчила (було відповідне роз’яснення Верховного Суду): в разі допуску до перевірки платник позбавлявся права на оскарження її результатів. Адже вважалося, що наказ вичерпав свою дію і наступні процедурні порушення вже не мали наслідків.

Нині практика змінилась. «У рамках справ, де предметом оскарження є відповідні накази та дії, суд передусім перевірятиме підстави для призначення перевірки та наявність процедурних порушень під час її проведення», — зазначила законниця. При цьому вона вважає доречним подавати один позов, в якому оскаржувати і наказ, і дії щодо проведення перевірки, оскільки в цьому випадку буде один предмет дослідження. Якщо причиною проведення перевірки є ненадання відповіді на обов’язковий письмовий запит, що часто полюбляють використовувати податківці, то суд з’ясовуватиме наявність підстав для направлення такого запиту, відповідність його форми та дій платника: його реакцію, наскільки він повно відповів, чи зобов’язаний був відповідати, чи є письмове пояснення повним і вичерпним, чи/або обгрунтована неможливість надання певних документів.

Також О.Дегтярьова звернула увагу на постанову ВС від 27.01.2015 (справа №21-425а14, порушена за позовом ТОВ «Будгарантінвест-55» до ДПІ у м.Южному Одеської області), яку назвала знаковою для такої категорії справ. ВС указав, що недотримання податковим органом вимог щодо підстав та процедури проведення перевірки свідчить про її незаконність та нівелює правові наслідки такої перевірки.

Утім, не всі порушення можуть бути визнані суттєвими. У цьому випадку суд перевірятиме баланс між публічними і приватними інтересами. Він визначатиме, наскільки грубими були ці невідповідності і чи призвели вони до порушення прав платника.

ВС на боці фіскалів

Водночас залишаються проблеми, пов’язані з неоднаковою практикою Верховного та Вищого адміністративного судів, зокрема у податкових спорах. Це стосується питання звірок. Так, в одному випадку сам ВАС говорить про те, що такі дії не створюють правових наслідків і не порушують права платника, а в іншому (на думку О.Дегтярьової, справедливо) — про те, що податкові органи досить часто під звірками маскують перевірки, відображаючи в акті висновки щодо безтоварності та фіктивності відповідних угод. Водночас ВС уважає, що такі дії не підлягають судовому оскарженню, оскільки не порушують права платника.

Інше питання, щодо якого також різняться точки зору, — внесення інформації до баз даних. Практика ВАС пішла таким шляхом, що внесення недостовірної інформації до баз даних порушує право платника на достовірну, повну та чітку інформацію щодо нього. Водночас ВС уважав, що це є лише службовою діяльністю ДФС стосовно збирання доказової інформації. Хоча й були окремі думки «верховників», які більше відповідали практиці ВАС.

На думку президента Асоціації податкових радників, адвоката, професора юридичного факультету КНУ ім. Т.Шевченка Данила Гетманцева, у цьому випадку слід передусім визначити, чи є інформація про платника публічною. Якщо так, вона може бути спростована шляхом подання позову. Якщо ж ні, сам по собі факт унесення змін до цих баз даних не порушує права платника.

«Ця інформація відповідає визначенню публічної, однак чомусь ВС став на бік фіскальної служби», — наголосив експерт. Утім, додав, що маємо сформовану позицію ВС: включення суб’єктом владних повноважень до бази даних інформації про перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податків. «Тобто ця позиція існувала протягом тривалого часу, потім ВАС її змінив, і сьогодні знову повернулися до тієї самої позиції», — підсумував правник.

Нові питання

Крім зміни підходів, Д.Гетманцев назвав нові питання, які лише з’явилися і по вирішення яких платники змушені йти до суду. Зокрема, йшлося про спори щодо реєстрації податкових накладних в електронній системі. Експерт відзначив важливість проблеми, адже можуть бути різні причини того, що система електронного декларування встановлює суму податкового кредиту меншу, ніж сам платник. Останній іде до суду та просить визнати податкову накладну зареєстрованою.

Адміністративні суди сьогодні зайняли позицію задоволення таких позовів. Однак Д.Гетманцев припустив: коли ці спори дійдуть до вищих інстанцій, ВАС або ВС можуть висловити іншу думку. І пояснив свою точку зору: визнати податкову накладну зареєстрованою — це фактично визнати те, чого немає насправді. Цивільний процес передбачає процедуру визнання юридичного факту. Але щоб його визнати, він повинен мати місце. «У нас накладна незареєстрована. І це факт. Можна прийняти рішення про що завгодно, але не можна змінити реальність: накладної просто немає у цьому реєстрі», — констатував правник.

Тому Д.Гетманцев уважає такий спосіб захисту неправильним. Адже платник повинен захистити своє право, а сам факт реєстрації чи нереєстрації податкової накладної його не порушує, бо для платника жодних наслідків не настає. Натомість право порушене тим, що в системі електронного адміністрування ПДВ зменшений ліміт, на який платник може зареєструвати податковий кредит. «І саме із цим реєстраційним лімітом необхідно працювати. І платник має право вимагати в суді внести зміни безпосередньо до формули», — пояснив правник.

Також Д.Гетманцев торкнувся питання повернення ПДВ та взагалі будь-якого податку з бюджету. Позиція ВС з 2009 року полягала в тому, що платник може стягнути суму відшкодування безпосередньо з бюджету. Нова ж позиція полягає в тому, що таке стягнення здійснюється в 2 етапи: треба визнати право на це стягнення, а вже потім стягнути кошти. «Верховники» обгрунтували це тим, що виплата коштів з бюджету є виключно повноваженням ДФС та казначейства, тому суд не може втручатися в них. Натомість адвокат погоджується з позицією ВАС, який уважає, що необхідно стягувати кошти безпосередньо з бюджету. До речі, відповідна постанова ВС викликала несприйняття у ВАС, і він виніс постанову в аналогічній справі, яку підписала вся палата суду, де обгрунтував розбіжності з позицією «верховників».

Учасники дискусії відзначали, що, попри декларації влади, поки у відносинах бізнесу та фіскалів особливого потепління не спостерігається. Платники вже котрий рік чекають на податкову реформу, ліквідацію податкової міліції, спрощення адміністрування, але «віз і нині там».