Чи має ліквідатор звітувати податковій про фінансове становище банкрута — ВС

Відкриття провадження у справі про банкрутство є безумовною підставою для проведення позапланової перевірки платника податків згідно з приписами пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК.

На цьому наголосила судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, скасовуючи попередні рішення у справі №908/2504/22, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі під час ліквідаційної процедури банкрута до господарського суду звернувся орган ДПС, який не є кредитором у справі про банкрутство, з клопотанням про зобов’язання ліквідатора провести аналіз фінансового становища боржника, закрити рахунки та надати інформацію про рух коштів за всіма банківськими рахунками, ліквідаційний баланс, результати проведеної інвентаризації основних фондів тощо.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні клопотання, затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, ліквідував його і закрив провадження у справі про банкрутство.

Суди дійшли висновку, що до компетенції суду не входить спонукання розпорядника майна чи ліквідатора надати податковим органам документи щодо діяльності підприємства-боржника, у тому числі його ліквідаційний баланс та докази закриття розрахункових рахунків.

Натомість КГС нагадав, що суб’єктом документальної перевірки з боку контролюючого органу також може бути платник, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство (пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК), з деякими особливостями у правовому регулюванні, що настають для такого платника податку з відкриттям провадження у справі про банкрутство та визнанням юридичної особи – боржника банкрутом.

У межах проведення такої перевірки у платника виникає обов’язок надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, пов’язані з предметом перевірки. Такий обов’язок виникає у платника після початку перевірки (п.85.2 ст.85 ПК).

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не лише встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора під час ліквідаційної процедури, а й підсумовує хід процедури банкрутства та закриває провадження у справі про банкрутство. У зв’язку з цим у підсумковому засіданні суд має дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства.

Водночас, судова палата КГС зауважила, що, здійснивши у підсумковому судовому засіданні (яким загалом завершується провадження у справі про банкрутство) розгляд звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута сукупно з розглядом клопотання органу державної податкової служби, суд першої інстанції обмежив його в реалізації права на формування та подання обґрунтованих грошових вимог у справі про банкрутство (оскільки провадження у справі закрито) та унеможливив набуття цим органом статусу кредитора, не дотримавши мети господарського судочинства.

Тож КГС констатував, що неповне дослідження обставин справи за підсумками ліквідаційної процедури та неправильне застосування судами норм процесуального права щодо порядку завершення процедури ліквідації банкрута призвели до порушення принципу пропорційності господарського судочинства задля дотримання балансу інтересів кредиторів і боржника у справі про банкрутство, яка розглядається, не сприяли досягненню мети господарського судочинства та, як наслідок, не забезпечили справедливого розгляду справи.

Закон і Бізнес