Для підтвердження відповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки» необхідно використовувати не режим індивідуального ліцензування, а надійні джерела інформації про ціни, які відповідають вимогам ПК.
Про таку правову позицію, висловлену в постанові Касаційного адміністративного суду від 9.07.2024 у справі №160/3887/22, нагадав суддя КАС Ігор Олендер, інформує «Закон і Бізнес».
Він зазначив, що, за наслідками розгляду цієї справи Суд вказав, що умови контрольованих операцій мають відповідати принципу «витягнутої руки», тобто не відрізнятися від умов, що застосовуються між непов’язаними особами у зіставних неконтрольованих операціях. Порівняння цін контрольованих операцій із цінами зіставних неконтрольованих операцій проводиться на дату здійснення контрольованої операції або на найближчу до неї дату.
Також суддя ознайомив із правовою позицією, висловленою в постанові КАС від 11.07.2023 у справі № 804/2961/17, яка стосувалася трансфертного ціноутворення. Зокрема, йшлося про оплатну передачу нерезидентові продукції та її відображення у звіті про контрольовані операції. Суд висловив позицію, що обов’язковою вимогою для віднесення господарських операцій до контрольованих є можливість їхнього впливу на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника, коли однією зі сторін є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого КМУ.
Крім того, суддя навів висновки щодо трансфертного ціноутворення, викладені в постановах КАС від 6.08.2024 у справі №824/762/17-а, від 21.03.2023 у справі №1340/3525/18 та від 15.08.2024 у справі №0840/4020/18.
Стосовно міжнародного оподаткування, І.Олендер звернув увагу на постанову КАС від 9.11.2023 у справі №400/1794/19. В ній Суд зробив висновок, що невиконання обов’язку з реєстрації договору про отримання кредиту або позики в іноземній валюті від нерезидента або змін до такого договору зумовлює застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, але не вказує на нечинність такого договору або змін до нього.
В контексті визначення критерію постійного представництва (розмежування постійного представництва й непостійного), суддя навів постанову КАС від 15.02. 2024 №640/35881/21. У цій справі судова палата дійшла висновку, що одним із визначальних критеріїв, згідно з якими можна відрізнити постійне представництво від непостійного, є характер діяльності материнської компанії та її представництва в договірній країні. Належність такої діяльності до підготовчої та/або допоміжної підлягає встановленню в кожному конкретному випадку з урахуванням відповідних особливостей реалізації такої діяльності.
Також суддя наголосив, що в цьому рішенні є посилання на п.24 Коментарів до ст.5 Модельної конвенції ОЕСР (у редакції 2014 року) та п.59 Коментарів до ст.5 Модельної конвенції ОЕСР (у редакції 2017 року), в яких ідеться про те, що часто буває важко виокремити діяльність, яка має підготовчий або допоміжний характер. Вирішальним критерієм є те, чи діяльність представництва сама по собі є істотною та значною частиною діяльності підприємства в цілому. Разом з тим у рішенні міститься посилання на п.60 Коментарів до ст.5 Модельної конвенції ОЕСР (у редакції 2017 року), що додатково деталізує, який вид діяльності має допоміжний характер.
Детальніше із практикою КАС можна ознайомитися в презентації І.Олендера.
Вебінар «Судова практика у податкових спорах: обговорення актуальних правових позицій» був організований Комітетом підприємців з податкових питань при Торгово-промисловій палаті України та ГО «Асоціація податкових консультантів».
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!