Подання кредитодавцем позову є складовою цивільного процесу, а не цивільних правовідносин. Тож відповідні дії не можуть бути кваліфіковані як вимога в розумінні ч.4 ст.16 закону «Про споживче кредитування».
Такий висновок зробив Касаційний цивільний суд, змінюючи мотивувальні частини попередніх судових рішень у справі №758/7615/23, інформує «Закон і Бізнес».
Спір у цій справі стосувався звернення стягнення на предмет іпотеки через виникнення простроченої заборгованості за кредитом на придбання нерухомості.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, в позові АТ «Комінбанк» відмовив, указавши, зокрема, що вимога щодо погашення простроченої заборгованості не містила попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі її невиконання.
Своєю чергою, КЦС нагадав, що згідно з ч.4 ст.16 закону «Про споживче кредитування», який набрав чинності з 10.06.2017, в разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла — щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором.
Водночас, кредитодавець зобов’язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення здійснюються протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла — 60 календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Крім того, КЦС зауважив, що тлумачення ч.4 ст.16 закону «Про споживче кредитування» свідчить, що вона є спеціальною нормою закону, що регулює порядок дострокового повернення споживчого кредиту. Однак вимога кредитодавця про дострокове повернення споживчого кредиту не може втілюватися в позовній заяві.
Тож якщо кредитодавець звертається з позовом про стягнення споживчого кредиту, не пред’явивши до цього вимоги про дострокове повернення на підставі ч.4 ст.16 закону «Про споживче кредитування», то у позичальника відсутній обов’язок повернути достроково кредит і відповідно не може відбутися порушення прав кредитодавця.
Аби не пропустити новини судової практики, підпишіться на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Матеріали за темою


Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!