Практика ЄСПЛ в роботі ВРП:

статистичний аналіз з неочікуваними висновками

Наприкінці року прийнято підводити певні підсумки. Проведення відповідного аналізу в контексті діяльності державної інституції, зокрема ВРП, дає можливість встановити основний функціональний напрямок роботи органу влади з-поміж кількох визначених законом, а також простежити конкретну специфіку його втілення в життя.

Зважаючи на неоднозначну роль ВРП у забезпеченні діяльності суддівського корпусу, отримана в ході аналізу інформація може бути особливо корисною, оскільки здатна певною мірою внести ясність у питання яку все ж таки роль відносно суддів виконує існуюча сьогодні ВРП в її теперішньому персональному складі: каральну чи все ж таки судову.

Не претендуючи у цьому сенсі на значний масштаб аналітичного розгляду, і при цьому, перебуваючи в очікуванні Інформаційно-аналітичного звіту про діяльність ВРП у 2024 році, хотілося б завершити розпочатий в березні цього року цикл науково-практичних матеріалів, присвячених різним аспектам формування та діяльності ВРП, статтею про особливості застосування органом державної влади практики ЄСПЛ, яка, вочевидь, застосовується інституцією певною мірою специфічно.

Вступні положення аналізу

В якості основного індикатору піднятої проблеми виступає практика ВРП у дисциплінарних провадженнях стосовно суддів посередництвом якої можна визначити наскільки у діяльності інституції ураховуються європейські цінності та стандарти, а тому і наскільки діяльність членів органу державної влади, а тому і самого органу гармонізує з такими стандартами.

Насамперед, відзначимо певні технічні незручності аналітичної роботи із вкладкою «Акти Вищої ради правосуддя» сайту ВРП.

Відповідна частина сайту чи-то постійно генерує порядкові номери у таблиці актів й упорядковує останні у live режимі, чи-то робота сайту має свої особливості, однак одне й те саме рішення можна побачити на різних сторінках вкладки й під різними порядковими номерами таблиці (однак, не номерами самого акту). При цьому відповідні посилання, як правило, підв’язані під необхідне рішення, яке розміщується за однією адресою за виключенням принаймні одного випадку, коли посилання на рішення було змінено вже після його опублікування, а попереднє рішення вилучено із сайту. Проте це лише технічні особливості.

У цілому слід відмітити, що проведений аналіз показує, що при ухвалені рішень у дисциплінарних справах члени ВРП дійсно звертаються до практики ЄСПЛ і при цьому у різних ситуаціях. Поряд із цим кількість і характер відповідних посилань є досить неоднозначними.

Найбільш часто ВРП постановляють ухвали про залишення дисциплінарних скарг без розгляду та їх повернення скаржникам. Наприклад, лише у листопаді 2024 року таких ухвал було постановлено біля 190 (з урахуванням похибок визначення чіткої кількості, детермінованих окресленими раніше особливостями функціонування офіційного сайту ВРП).

Тим не менше, як відомо підставою для постановлення таких рішень виступає, зокрема відсутність у скарзі відомостей про ознаки дисциплінарного проступку судді (пункт 2); відсутність у скарзі посилань на фактичні дані (свідчення, докази) щодо дисциплінарного проступку судді (пункт 3); ґрунтування дисциплінарної скарги на доводах, що можуть бути перевірені виключно судом першої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом (пункт 6) (ч. 1 ст. 44 закону «Про Вищу раду правосуддя»[1, ст. 44]).

Проте найбільш принциповими рішеннями виступають все ж таки рішення, що приймаються за результатами розгляду дисциплінарної справи, якими згідно з ч.2 ст.50 зазначеного закону виступають рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді [1, ст.50].

У контексті піднятої проблеми нами проаналізовано відповідні рішення ВРП, ухвалені у листопаді, жовтні та вересні 2024 року, що при цьому демонструє певну картину і водночас наштовхує на питання щодо необхідності комплексного й ретельного аналітичного розгляду роботи інституції у цілому за весь рік.

Більше того, посилання ВРП на практику ЄСПЛ у ході розгляду дисциплінарних справ за якими ухвалено рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді можна умовно поділити на такі види:

посилання, пов’язані з процедурними питаннями розгляду ВРП дисциплінарної справи;

посилання, пов’язані з процедурними питаннями розгляду справи судом й ухвалення ним рішення (тобто посилання, пов’язані з ознаками дисциплінарного проступку);

посилання, пов’язані одночасно з процедурними питаннями розгляду ВРП дисциплінарної скарги та процедурними питаннями розгляду справи судом й ухвалення ним рішення.

Відомості за листопад 2024 року

Зокрема, як свідчать відомості офіційного сайту ВРП, у листопаді 2024 року незалежним конституційним органом державної влади та суддівського врядування ухвалено 10 рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, з яких лише 5, тобто 50%, містять посилання на практику ЄСПЛ.

Своєю чергою за цей же період ВРП ухвалило 5 рішень про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності суддів з яких 4, тобто 80% містять посилання на практику ЄСПЛ.

З-поміж 5 рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, які містять посилання на практику ЄСПЛ, у 3 з них відповідні посилання стосуються процедурних питань, пов’язаних з розглядом дисциплінарної справи інституцією. Зокрема йдеться про можливість притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізуються під кутом зору правил службової етики (рішення першої ДП ВРП від 04 листопада 2024 року №3198/1дп/15-24 «Про притягнення судді Ленінського районного суду міста Полтави Новака Ю. Д. до дисциплінарної відповідальності» [2], а також рішення третьої ДП ВРП від 06 листопада 2024 року №3223/3дп/15-24 «Про притягнення судді Октябрського районного суду міста Полтави Блажко І. О. до дисциплінарної відповідальності» [3].

Своєю чергою у рішенні від 13 листопада 2024 року № 3300/3дп/15-24 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Окружного адміністративного суду міста Києва Вовка П.В.» ТДП ВРП також послалася на висновки ЄСПЛ щодо можливості притягнення особи до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, а також щодо можливості прийняття до уваги «доказів, отриманих з порушенням національного законодавства» [4].

У своєму рішенні від 13 листопада 2024 року № 3283/2дп/15-24 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Дзержинського районного суду міста Харкова Аркатової К.В.» друга ДП ВРП послалася на висновки ЄСПЛ стосовно юридичної визначеності, зокрема в частині «остаточного характеру судового рішення».

Ознаки дисциплінарного проступку у поведінці судді вбачалися скаржником у поновленні суддею процесуального строку, який, на думку скаржника, не міг бути поновлений у судовому порядку [5].

У рішенні ПДП ВРП від 18 листопада 2024 року №3324/1дп/15-24 «Про притягнення судді Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І. до дисциплінарної відповідальності» зроблено посилання на висновок ЄСПЛ щодо мотивування судового рішення [6].

Таким чином, з-поміж 5 рішень дисциплінарних палат ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, ухвалених у листопаді 2024 року і які містять посилання на практику ЄСПЛ, лише два містять посилання на висновки, що тією чи іншою мірою стосуються характеру вчиненого суддею дисциплінарного проступку. У цілому це 20% від усіх рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, ухвалених у листопаді 2024 року.

Що ж стосується рішень дисциплінарних палат ВРП у справах, за результатами розгляду яких прийнято рішення відмовити у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді, то у 2 з 4 орган державної влади послався на практику ЄСПЛ щодо деталізації мотивування судом свого рішення (рішення ДДП ВРП від 20 листопада 2024 року №3360/2дп/15-24 «Про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д» [7] та від 27 листопада 2024 року №3440/2дп/15-24 «Про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Печерського районного суду міста Києва Остапчук Т.В.» [8]).

Своєю чергою у рішенні від 11 листопада 2024 року №3267/1дп/15-24 «Про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності суддів Оболонського районного суду міста Києва Луценка О.М., Шевчука А.В. та припинення дисциплінарного провадження» ПДП ВРП послалася на практику ЄСПЛ щодо необхідності оцінки тривалості розгляду справи в залежності від конкретних обставин [9]. При цьому посилання на відповідне рішення на сайті ВРП було змінено, внаслідок чого перше посилання стало неактивним.

Водночас посилання на практику ЄСПЛ у рішенні ТДП ВРП від 13 листопада 2024 року № 3299/3дп/15-24 «Про відмову у притягненні суддів Київського апеляційного суду Ігнатюка О.В., Рудніченко О.М., Свінціцької О.П. до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження» пов'язується з якістю участі скаржника (рівнем активності) у відповідному судовому процесі [10].

Відомості за жовтень 2024 року

У жовтні 2024 року ВРП ухвалено 10 рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, з яких 8, тобто 80% містять посилання на практику ЄСПЛ.

Своєю чергою за цей же період ВРП ухвалило 5 рішень про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності суддів (включаючи рішення ТДП ВРП від 30 жовтня 2024 року № 3157/3дп/15-24, яке в одній частині є рішенням про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, і водночас в іншій частині – про відмову у притягнення до дисциплінарної відповідальності) з яких лише 1, тобто 20% містять посилання інституції на практику ЄСПЛ.

Водночас з-поміж 8 рішень, які містять посилання на практику ЄСПЛ, у 4 такі послання пов’язані з можливістю ВРП розглядати в якості доказів вчинення дисциплінарного проступку суддею матеріалів, отриманих у рамках кримінального провадження, незалежно від допустимості способів отримання доказів, а також від того, чи ухвалено у відповідній кримінальній справі вирок, що набув законної сили. Це, зокрема рішення ДДП ВРП від 16 жовтня 2024 року № 3025/2дп/15-24 «Про притягнення судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П’ятковського В.І. до дисциплінарної відповідальності» [11] та від 23 жовтня 2024 року № 3093/2дп/15-24 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Київського апеляційного суду Дзюбіна В.В., Паленика І.Г., Глиняного В.П., Сливи Ю.М.» [12], а також рішення ТДП ВРП від 16 жовтня 2024 року № 3015/3дп/15-24 «Про притягнення судді Комінтернівського районного суду Одеської області Доброва П.В. до дисциплінарної відповідальності» [13] та від 30 жовтня 2024 року № 3156/3дп/15-24 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Болградського районного суду Одеської області Висоцького С.О.» [14].

Не можна при цьому проігнорувати важливий висновок, відображений у рішенні ДДП ВРП від 23 жовтня 2024 року № 3093/2дп/15-24 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Київського апеляційного суду Дзюбіна В.В., Паленика І.Г., Глиняного В.П., Сливи Ю.М.».

Посилаючись на висновки ЄСПЛ у рішенні від 11 лютого 2003 року у справі «Ringvold v. Norway» (заява № 34964/97) дисциплінарна палата, зокрема зазначає, що гарантована §2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі і водночас додає: «Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні провадження, які згідно з пунктом 2 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов’язків цивільного характеру (відповідно, стандарти доказування у дисциплінарній процедурі та у кримінальному провадженні істотно відрізняються).

Саме така правова позиція висловлена в постановах Великої палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18)» [12].

Однак з цього приводу слід зважати на кілька принципово важливих обставин.

По-перше, зазначені справи, що розглядалися ВП ВС, стосувалися питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорів, що здійснюється відповідно до закону «Про прокуратуру» і при цьому у межах дисциплінарного провадження, здійснюваного Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.

По-друге, йдеться буквально про те, що «зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з §1 ст.6 конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру», що можна розуміти як те, що Європейська конвенція з прав людини  не поширює гарантію, визначену §1 ст.6 Конвенції, на інші провадження крім кримінальних, що, однак, не виключає того, що національне законодавство може встановлювати цю або подібні гарантії для відповідних проваджень. Інакше кажучи, Велика палата не констатувала, що певний дисциплінарний процес виходить з презумпції вини суб'єкта, щодо якого подано дисциплінарну скаргу, хоча прямо і не спростувала цього [Див.: 15; 16].

По-третє, з попереднім пов’язано те, що висновок ДДП ВРП згідно з яким «відповідно, стандарти доказування у дисциплінарній процедурі та у кримінальному провадженні істотно відрізняються» [12] є висновком самої ВРП, а не ВП ВС.

Водночас з приводу зазначеного слід також звернути увагу на досить нетривіальну для судових систем усіх країн Європи та світу, у тому числі для України, подію, яка відбулася 6 грудня 2024 року. Йдеться про ухвалення Консультативною радою європейських суддів, яка також акронімічно називається «КРЄС», чергового висновку, що присвячений якраз проблемам дисциплінарної відповідальності суддів (висновок №27 «Про дисциплінарну відповідальність суддів» [17]).

Адже, як відомо, висновки організації з одного боку відображають узагальнений аналіз специфіки і проблем функціонування судових гілок влади країн Європи, а з іншого боку – окреслюють безпосередні стандарти функціонування судових систем, у тому числі в аспекті їх взаємодії з іншими гілками влади.

У світлі піднятої вище проблеми, порушеної ДДП ВРП у рішенні від 23 жовтня 2024 року № 3093/2дп/15-24, необхідно звернути увагу на те, що у п.34 висновку КРЄС 27 (2024) підкреслюється, що усі загальні процесуальні гарантії, закріплені в ст.6 конвенції, застосовуються до дисциплінарних проваджень відносно суддів [17, п. 34].

З цього приводу можна було б поставити під сумнів охоплення цим іисновком КРЄС презумпції невинуватості судді у межах дисциплінарного провадження саме як «загальної гарантії», закріпленої в ст. 6 конвенції, проте у п. 35 зазначеного висновку, зокрема прямо зазначається, що суддя може бути притягнений до відповідальності за дисциплінарний проступок лише у тому випадку, якщо вчинення проступку буде доведено [17, п. 35] з чого вбачається, що не суддя повинен доводити невчинення (спростовувати вчинення) ним проступку, а саме дисциплінарний орган повинен встановити наявність чітких доказів, які доводять вчинення суддею такого проступку.

Тим не менше наведену позицію ВРП можна розцінювати як один із сигналів з приводу того як саме її члени підходять до розгляду дисциплінарних справ.

У цьому сенсі також слід зважати на систематичне посилання ВРП у своїх рішення на практику ЄСПЛ лише у суто «виправдовувальному» або «обвинувальному» ключах. Тобто відповідна практика ЄСПЛ застосовується не в якості дороговказу щодо усіх обставин дисциплінарної справи, а, переважно, лише в одному ключі, тобто однобоко. Хоча, очевидно, що стосовно певних обставин дисциплінарної справи відповідна практика може підкреслювати зниження рівня їх впливу на «неналежність» поведінки судді у конкретних умовах, і водночас відносно інших – посилювати або підкріплювати таку неналежність.

Що ж стосується інших чотирьох рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, ухвалених дисциплінарними палати ВРП протягом жовтня 2024 року, то у їх змісті простежуються як загальні тенденції діяльності ВРП, так і окремі «гострі» моменти.

Зокрема, у рішенні ТДП ВРП від 02 жовтня 2024 року № 2879/3дп/15-24 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Жовківського районного суду Львівської області Мікули В.Є.» зроблено посилання на практику ЄСПЛ в частині розумності строків розгляду судової справи [18], а у рішенні цієї ж палати від 09 жовтня 2024 року № 2955/3дп/15-24 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Деснянського районного суду міста Чернігова Кулініча Ю.П.» зроблено посилання навіть не на практику ЄСПЛ, а на висновок № 11 (2008) КРЄС у висновку щодо якості судових рішень у тому числі в частині практики ЄСПЛ [19], зокрема в частині мотивування судового рішення.

Привертає до себе увагу рішення ДДП ВРП від 16 жовтня 2024 року №3023/2дп/15-24 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Миколаївського окружного адміністративного суду Марича Є.В. (відрядженого до Київського окружного адміністративного суду)», в якому ВРП в якості підґрунтя для висновку про вчинення суддею дисциплінарного проступку (всупереч чіткої позиції з цього приводу і ВП ВС і міжнародних організацій та інституцій) використала скасування відповідного судового рішення в апеляційному порядку [20] (про що ми ретельно писали раніше. Див: Жигалкін І. Левіафан для судової системи. Periculum некоректного застосування ВРП ч. 2 ст. 106 закону «Про судоустрій і статус суддів». «Закон і Бізнес», від 15.08.2024 [21] та Жигалкін І. Двічі в одну справу. Перешкоди у забезпеченні неупередженості ВРП та відповідальність її членів. «Закон і Бізнес» від 18.11.2024 [22]).

 Більше того, ця проблема також вкотре стала предметом уваги КРЄС. З цього приводу п.28 висновку КРЄС 27 (2024), зокрема встановлюється, що рішення судді, включаючи тлумачення закону, оцінку фактів та зважування доказів та/або відступ від усталеної судової практики не повинно спричиняти за собою дисциплінарну відповідальність за виключенням випадків злого умислу, навмисне невиконання обов’язків чи серйозного проступку. Крім того, у п.32 наведеного висновку, зокрема зазначається, що досадні скарги або ті, що стосуються виключно рішення судді або поведінки, здійсненої у ході слухання (тобто помилка у рішенні, процедурі, матеріальному праві), повинні бути відхилені як неприпустимі у найкоротші строки [17, пп.28, 32].

Посилання ж на практику ЄСПЛ в аналізованому рішенні ДДП ВРП зроблено в аспекті остаточного характеру судового рішення [20].

Водночас справа привертає до себе увагу не лише ігноруванням ВРП відповідних висновків ВП ВС і міжнародних організацій та інституцій, а й тим, що у даній справі суддею було визнано порушення, які були допущені через надмірне навантаження [20], що, водночас, піднімає іншу проблему.

Зокрема, якщо характер навантаження на суддю досить ретельно оцінюється членами ВРП у ході розгляду дисциплінарної справи в частині порушення суддею строків розгляду справи чи окремих клопотань і саме ця обставина часто визначає чи ухвалюється рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності або про відмову у його притягненні до такої відповідальності, то чи є у такому разі необхідність чіткого відображення цієї обставини на рівні закону в якості пом’якшуючої при визначенні дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до судді, або такої, що взагалі виключає дисциплінарну відповідальність, для того, щоб члени ВРП у своїй роботі керувалися чіткими формально визначеними критеріями?

Однак очевидно, що для цього необхідно перш за все встановити норми суддівського навантаження, адже у протилежному випадку за членами ВРП зберігається можливість застосовувати відносні дані, що стосуються навантаження у межах суду, регіону і так далі, які часто не відображають характер навантаження у розрізі складності конкретних справ, й дозволяють «на око» оцінювати чи є навантаження конкретного судді незначним, нормальним чи надмірним.

Проте більш важливим у контексті цього рішення є те, що, всупереч вимогам, які висуваються ВРП до суддів в частині мотивування останніми ухвалюваних ними рішень, що, своєю чергою, часто є причиною притягнення суддів до дисциплінарної відповідності за неналежне мотивування таких рішень, сама інституція у аналізованому рішенні обмежилась посиланням на тезу по значне навантаження судді, не оцінивши належним чином цієї обставини в аспекті конкретних цифр.

Виходячи з логіки самої ВРП, цю обставину або не слід було визначати у мотивувальній частині взагалі (якщо вона не приймалася до уваги, оскільки не мала значення) або ж слід було дослідити, якщо вона вплинула на прийняття остаточного рішення.

З цього приводу КРЄС також зазначила, що дисциплінарні рішення повинні бути належним чином обґрунтовані, тобто повинні ураховувати усі відповідні аспекти, порушені слідчим органом та суддею (п.36 висновку КРЄС 27 (2024) [17, п. 36], і при цьому всі пом’якшуючі та обтяжуючі обставини конкретного випадку повинні бути прийняті до уваги з метою чіткого визначення відповідальності судді з урахуванням конкретних обставин за яких було вчинено дисциплінарний проступок  (п.41 висновку КРЄС 27 (2024) [17, п. 41].

Своєю чергою у рішенні від 30 жовтня 2024 року № 3157/3дп/15-24 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Дергачівського районного суду Харківської області Нечипоренко І.М., Болибока Є.А., відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності суддів Харківського апеляційного суду Люшні А.І., Яковлевої В.С. (відрядженої до Київського апеляційного суду)» ТДП ВРП не стільки послалася на практику ЄСПЛ, скільки надала відповідь судді щодо його клопотання з приводу урахування у ході розгляду дисциплінарної скарги висновків ЄСПЛ у рішенні від 10.11.2022 у справі «Богомол проти України» [23].

Таким чином з-поміж 10 рішень про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності, ухвалених дисциплінарними палатами ВРП у жовтні 2024 року, тільки 4, тобто 40% містять посилання на практику ЄСПЛ, що стосується актів, які містять ознаки дисциплінарних проступків. При цьому одне з них викликає запитання в частині мотивування, а в одному посилання на практику ЄСПЛ ініційоване самим суддею. Якщо відняти ці показники, тоді рівень підкріплення висновків ВРП правовими позиціями ЄСПЛ у відповідній категорії рішень складатиме 20%.

Своєю чергою у рішенні від 30 жовтня 2024 року № 3165/2дп/15-24 «Про відмову у притягненні судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В. та припинення дисциплінарного провадження» ДДП ВРП послалася на практику ЄСПЛ щодо публічності судового слухання [24].

Відомості за вересень 2024 року

У вересні 2024 року дисциплінарними палатами ВРП ухвалено 9 рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, з яких 5, тобто 55%, містять посилання на практику ЄСПЛ.

Своєю чергою за цей же період дисциплінарні палати ВРП ухвалили 6 рішень про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності суддів з яких 4, тобто 66,67%, містять посилання на практику ЄСПЛ.

З-поміж зазначених 5 рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів, які містять посилання на практику ЄСПЛ, 1 стосується особливостей розгляду дисциплінарної скарги, зокрема можливості використовувати ВРП у ході такого розгляду в якості доказів рішення судів відносно судді, щодо якої розглядається дисципліна скарга (принцип «правової певності») (рішення ТДП ВРП від 11 вересня 2024 року № 2649/3дп/15-24 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Деснянського районного суду міста Києва Колегаєвої С.В.» [25]).

При цьому посилання на практику ЄСПЛ у 2 із 5 рішень про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності тією чи іншою мірою спрямовані на підкріплення висновків ВРП щодо характеру вчинених суддями дисциплінарних проступків.

Зокрема, у рішенні від 11 вересня 2024 року № 2656/2дп/15-24 «Про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва Білоцерківця О.А. до дисциплінарної відповідальності» ДДП ВРП послалася на практику ЄСПЛ в частині рівності сторін судового процесу (скарга стосувалася порушення суддею процесуальних прав одного з учасників процесу) [26].

Своєю чергою, в рішенні від 11 вересня 2024 року № 2657/2дп/15-24 «Про притягнення судді Господарського суду Рівненської області Церковної Н.Ф. до дисциплінарної відповідальності» ДДП ВРП послалася одразу на кілька висновків ЄСПЛ, зокрема таких, що стосуються мотивування судового рішення, законодавчу основу діяльності суду, авторитет судової влади і захисту права власності [27].

З-поміж інших рішень про притягнення до відповідальності суддів це рішення відзначається ретельністю дослідження обставин дисциплінарної справи, широким й водночас структурованим викладенням результатів їх аналізу, а також мотивуванням прийнятого рішення, що безпосередньо відобразилося на його обсязі та особливістю стилістики викладення обґрунтування рішення. Проте і обраний вид дисциплінарного стягнення є досить суворим – тимчасове, строком на два місяці, відсторонення від здійснення правосуддя – з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням до Національної школи суддів для проходження курсу підвищення кваліфікації з питань застосування норм Господарського процесуального кодексу і суддівської етики та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді [27].

Водночас у двох рішеннях про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів практика ЄСПЛ використана дисциплінарними палатами досить широко, зокрема як на підкріплення процедурних висновків, так і висновків щодо характеру вчинених суддями актів поведінки.

Зокрема, у рішенні від 04 вересня 2024 року № 2603/2дп/15-24 «Про притягнення судді Центрального районного суду міста Миколаєва Чулупа О.С. до дисциплінарної відповідальності» ДДП ВРП посилалася на практику ЄСПЛ щодо тривалості розгляду справи, а також обрання пропорційного виду дисциплінарного стягнення відносно судді [28].

Своєю чергою у рішенні від 11 вересня 2024 року № 2658/2дп/15-24 «Про притягнення суддів Чуднівського районного суду Житомирської області Леська М.О., Дергачівського районного суду Харківської області Остропільця Є.Р. до дисциплінарної відповідальності» ця ж дисциплінарна палата ВРП використала висновок ЄСПЛ стосовно можливості використання матеріалів кримінального провадження в якості доказів вчинення суддею дисциплінарного проступку, а також щодо необхідності мотивування судом ухвалюваних рішень [29].

Таким чином, з 9 рішень дисциплінарних палат ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів 4 (тобто 44,44%) містять посилання на практику ЄСПЛ в частині обґрунтування висновків ВРП щодо наявності у поведінці суддів ознак дисциплінарного проступку. При цьому окремі з цих рішень справді демонструють досить високий рівень мотивування або, принаймні, належну увагу ВРП, присвячену з'ясуванню та аналізу обставин дисциплінарної справи. Це ж показує і те, що члени ВРП наділені високим потенціалом високопрофесійного розгляду відповідних питань. Хоча при цьому таких рішень не так багато на тлі загального масиву рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів.

Що ж стосується рішень про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності суддів, ухвалених у вересні 2024 року, то, наприклад, у рішенні від 04 вересня 2024 року № 2602/2дп/15-24 «Про відмову у притягненні судді Іванківського районного суду Київської області Гончарука О.П. до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження» ДДП ВРП зроблено посилання на практику ЄСПЛ, якою розкривається зміст права особи на суд, права бути почутим, а також обов’язку суду мотивувати свої рішення [30].

Відмовляючи у притягненні суддів Дніпровського районного суду м.Києва Марченко М.В., Левко В.Б., Курила А.В., судді Київського апеляційного суду Свінціцької О.П. до дисциплінарної відповідальності ПДП ВРП послалася, зокрема на практику ЄСПЛ щодо «достатності перегляду» судом рішень, ухвалених судами нижчестоящих інстанцій, а також щодо змісту права на суд (рішення від 16 вересня 2024 року № 2689/1дп/15-24) [31].

У рішенні від 18 вересня 2024 року № 2729/2дп/15-24 «Про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Франківського районного суду міста Львова Ванівського Ю.М.» ДДП ВРП послалася на висновки ЄСПЛ щодо тривалості розгляду справи судом [32], а у рішенні від 23 вересня 2024 року № 2765/1дп/15-24 «Про відмову у притягненні судді Господарського суду міста Києва Демидова В.О. до дисциплінарної відповідальності» ПДП ВРП звернулася до правових позицій ЄСПЛ стосовно дискреційних повноважень суду, способу і меж їх здійснення [33], що, як показала практика, є відносно рідким явищем для практики ВРП у тому числі і при ухваленні рішень про відмову у притягненні судді до дисциплінарної відповідальності.

Ракурс застосування ВРП практики ЄСПЛ і супутні висновки

У цілому з приводу окресленого вище необхідно констатувати, що в актуальних умовах звернення членами ВРП до практики ЄСПЛ при розгляді дисциплінарних справ, який завершується ухваленням рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді залишається досить фрагментарним і при цьому багато з випадків звернення до такої практики мають досить дискусійний характер.

Звісно, з цього приводу можна нарікати на тому, що у практиці ЄСПЛ не так багато справ, пов’язаних з дисциплінарними провадженнями. Проте, вважаємо, що насправді проблема полягає якраз у ракурсі розгляду дисциплінарних справ.

Річ у тім, що ЄСПЛ і Верховний Суд розглядають відповідні справи дещо ширше.

Зокрема, у випадку, якщо за захистом своїх прав та законних інтересів звертається фізична або юридична особа, оцінка обставин справи здійснюється у тому числі з урахуванням конвенційних зобов'язань України, а це означає, що відповідні відносини оцінюються як відносини скаржника і держави.

З іншого боку, якщо за захистом звертається фізична особа, яка водночас наділена публічно-правовим статусом, то, як ми зазначили раніше у тому числі посилаючись на висновки ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11), справа також розглядається у контексті відносин «особа – держава». Хоча при цьому національне законодавство може вивести відносини, що складаються за участю публічного службовця та держави, за межі цивільного аспекту статті 6 конвенції [Більш детально див.: 34].

Тому проблема сучасної практики ВРП полягає не стільки у «обвинувальному» забарвленні її діяльності, про що свідчать окремі правові позиції інституції, висловлені в ухвалюваних нею рішеннях, а у визначенні конкретних, чітких й обґрунтованих критеріїв, які розмежовують дисциплінарний проступок та правомірну поведінку судді. Йдеться у тому числі про критерії достатності мотивування судами своїх рішень. Адже в одних випадках ВРП констатує достатність мотивування й зазначає, що суд не може надавати детальну відповідь на кожен аргумент учасника процесу, у той час як в інших випадках констатує недостатність мотивування.

В одних випадках ВРП вважає, що навантаження судді було достатньо великим, щоб порушити строки розгляду конкретних матеріалів, а в інших – що навантаження судді не було «надмірним», а тому не перешкоджало розгляду конкретного подання або справи у цілому.

У цій частині ми знову зіштовхуємося з проблемою визначення нормативів навантаження суддів.

Ця проблема є загальновідомою і у сутності стосується необхідності встановлення саме чітких норм навантаження, тобто усталених показників, що виступають критерієм того чи дотримується суддя професійної дисципліни при виконанні обов’язків або ж порушує її. При цьому такий показник, вочевидь, не повинен бути «плаваючим». Інакше кажучи, якщо у зв'язку з «кадровим голодом» і водночас імперативністю положень про строки розгляду окремих клопотань і справи у цілому суди працюють у критичному режимі (що згодом може лише посилити проблему у силу спричинення відтоку кадрів), забезпечуючи високі показники, це, закономірно, не повинно означати за «радянським прикладом», що тепер норматив підвищився. Це якраз повинно ілюструвати критичний стан роботи судової системи.

З проблемою відповідних норм водночас пов’язана проблема якості правосуддя, тобто формули «достатній час для якісного розгляду певного клопотання окремо і справи у цілому».

Однак проблема полягає у тому, що, з одного боку, як підкреслюють засоби масової інформації, «комплексного нормативного акту з питання нормативів ВРП наразі не ухвалено» [Див.: 35]. При цьому, як відомо, Рада суддів України забезпечує ведення Інтерактивної карти, яка відображає у тому числі інформацію про динаміку надходження справ та матеріалів до судів і водночас штатну чисельність суддів відповідних судів, визначену ВРП, фактичну численність суддів суду, а також необхідну чисельність суддів згідно нормативів [36].

Як демонструють відповідні відомості, по-перше, переважна більшість судів України відчуває серйозний «кадровий голод», а, по-друге, за актуального навантаження штатна чисельність більшості судів повинна перевищувати цифру, визначену ВРП для конкретного суду.

Водночас з іншого боку, незважаючи на окреслене вище, ВРП продовжує використовувати показники навантаження по судді, суду та регіону при  визначенні чи є навантаження конкретного судді надмірним або ж не є таким. І при цьому що викликає найбільше запитань так це навіть не застосування такої методики всупереч її незатвердженню (варто погодитися, що ці обставини все одно можуть прийматися до уваги, оскільки мають важливе значення для вирішення дисциплінарної справи), а те, що різні дисциплінарні палати ВРП, розглядаючи дисциплінарні скарги, пов’язані з недотриманням суддями судів однакової категорії, наприклад, суддями місцевих загальних судів, можуть в одному випадку ухвалити рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, а в іншому – про відмову у про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, хоча при цьому у випадку з відмовою навантаження судді було меншим, ніж у випадку з притягненням судді до дисциплінарної відповідальності (щиро прошу вибачення у колег, однак саме ці справи охоплені аналізованим темпоральним проміжком практики ВРП: рішення ТДП Вищої ради правосуддя від 02 жовтня 2024 року № 2879/3дп/15-24 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Жовківського районного суду Львівської області Мікули В.Є.» [18] та рішення ПДП ВРП від 11 листопада 2024 року № 3267/1дп/15-24 «Про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності суддів Оболонського районного суду міста Києва Луценка О.М., Шевчука А.В. та припинення дисциплінарного провадження» [9]).

Якщо ж у даному випадку йдеться про різний рівень складності клопотань та справ, що розглядалися суддями, то у такому разі на рівні встановлюваних нормативів необхідно не лише визначати нормативне навантаження судді, проте також і «пріоритет розгляду клопотань і справ певної категорії», а тому у сутності доопрацьовувати на рівні вітчизняного законодавства і правозастосовної практики змісту «права на суд», визначеного і гарантованого конвенцією. До того часу використання членами ВРП критерію «складності клопотання» чи «складності справи» у поєднанні з критерієм навантаження судді без належного визначення на нормативно-правовому рівні ані першого, ані другого, створює передумови для зловживання членами ВРП своїми повноваженнями і незабезпечення високих і насамперед однакових (уніфікованих) стандартів розгляду дисциплінарних справ відносно усього суддівського корпусу.

У цілому ж у світлі проведеного аналізу певною мірою інформативним й ілюстративним повинен стати Інформаційно-аналітичний звіт про діяльність ВРП у 2024 році, якого очікуватиме не лише суспільство й суддівський корпус, проте і суб'єкти обрання (призначення) членів ВРП.

Саме цей документ багато у чому проллє світло на актуальний стан речей і загальний вектор розвитку органу державної влади. Адже нагадаємо, що у силу кадрових та інституційних питань ВРП не змогла діяти «у повну силу» в 2023 році. Тому, як слідує з Інформаційно-аналітичного звіту про діяльність ВРП у 2023 році дисциплінарними палатами ВРП за результатами розгляду дисциплінарних скарг (ураховуючи дисциплінарні провадження, відкриті у попередньому періоді) ухвалено: 8 рішень про відмову у притягненні суддів до дисциплінарної відповідальності; 6 ухвал про закриття дисциплінарної справи; 6 рішень про притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності [37, с. 23–24].

Водночас очікувати від звіту за 2024 рік занадто багато також не варто, оскільки найбільш цікаву, принаймні для суддівського корпусу, інформацію можна буде отримати лише із самих рішень ВРП. Звіт може показати лише загальні «логічні індикатори» проблем. Однак, як зазначали римляни: «Sapienti sat» (для розуміючого достатньо).

Це ж водночас піднімає проблему «юридичного аудиту» діяльності інституції у контексті сформованих її членами висновків і застосовуваних підходів у тому числі в аспекті їх характеру (безсторонньому або обвинувальному) та уніфікації чи вибірковості застосування.

Висновки

Узагальнюючи проведений розгляд, необхідно визнати, що початкова ідея проаналізувати певні особливості застосування ВРП у своїй діяльності висновків, сформованих ЄСПЛ, зокрема частоту їх застосування, а також характер використаних правових позицій, насправді, призвів до виникнення ще більшої кількості запитань, які виходять далеко за межі звичайного посилання ВРП на умовиводи, сформовані ЄСПЛ. Це, зокрема і питання безсторонності або ж обвинувального характеру діяльності ВРП, питання критеріїв визначення якісного навантаження суддів при встановленні обставин порушення процесуальних строків розгляду справ та окремих клопотань, питання визначення необхідної міри мотивування судових рішень та ін. Усе це підштовхує до більш глибокого аналізу діяльності державної інституції.

На даному ж етапі осмислення піднятих проблем можна зробити такі висновки.

1. Питання юридичних можливостей ВРП застосувати у межах дисциплінарних проваджень щодо суддів висновки ЄСПЛ, зважаючи на спеціально-дозвільний тип правового регулювання діяльності ВРП, безпосередньо визначається рівнем дискреційних повноважень інституції, а також рівнем професійності самих членів ВРП.

Раніше ми окреслили характер вимог, що висуваються до кандидатів у члени ВРП [Див.: 34]), а також специфіку суддівського правозастосування і необхідність її розуміння членами ВРП [21; 38], що у сукупності визначають стандарт позитивної відповідальності члена ВРП [34].

При цьому слід констатувати, що ВРП діє у зовсім інших реаліях правового забезпечення як її діяльності, так і правового регулювання підстав та порядку притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

«Розпливчасті та оціночні» формулювання при визначенні підстав для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, що охоплювалися абстрактним законодавчим формулюванням «порушення присяги», які були чинними під час функціонування ВРЮ і ставали предметом критики [39, с. 33], отримали значну конкретизацію у положеннях розділу VI «Дисциплінарна відповідальність судді» закону «Про судоустрій і статус суддів», які визначають як порядок притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, так і власне самі дисциплінарні стягнення, що можуть бути накладені на суддю у зв'язку з вчиненням дисциплінарного проступку [40]. У поєднанні з практикою ЄСПЛ це створює потужні скарги на суддів. Питання полягає лише в порядку та якості застосування самих висновків міжнародної судової інституції членами ВРП.

2.  На даному етапі розвитку практики ВРП принципово важливим питанням виступає підтримання високого професійного рівня членів ВРП при розгляді дисциплінарних справ, що повинно втілюватися у всебічності, ретельності та глибині аналізу обставин справи.

Досягнення цієї мети передбачає більш активне звернення до практики ЄСПЛ не просто на підтвердження власної заздалегідь сформованої позиції відносно конкретної справи, а задля вірної оцінки відповідних обставин і розвитку вже на рівні практики правозастосування методики кваліфікації таких обставин з огляду на підстави притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, визначені законом «Про судоустрій і статус суддів». Саме у такий спосіб шляхом узгодженого застосування положень національного законодавства і водночас практики ЄСПЛ створюється можливість ефективного запровадження європейських стандартів у діяльність ВРП в частині розгляду дисциплінарних справ.

3. Сьогодні практика ЄСПЛ застосовується ВРП досить фрагментарно.

По-перше, вона застосовується не у всіх рішеннях ВРП про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді або про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

По-друге, у переважній кількості випадків застосування висновків ЄСПЛ останні застосовується при ухваленні відповідних рішень нейтрально або односторонньо, проте не комплексно.

Прикладом нейтрального застосування висновків ЄСПЛ виступають ситуації, коли ВРП посилаючись на правову позицію, скажімо, стосовно розумних строків розгляду клопотання або справи у цілому, ухвалює в залежності від конкретних обставин в одному випадку рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, а у іншому – про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

В інших випадках висновки ЄСПЛ застосовуються лише в аспекті наявності у поведінці судді ознак дисциплінарного проступку або ж їх відсутності (односторонність посилання). При цьому у кейсах пов’язаних з характером мотивування судового рішення ВРП при ухваленні рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді посилається на загальну практику ЄСПЛ щодо необхідності мотивування судом ухвалюваного ним рішення, а при ухваленні рішення про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді – на загальну практику ЄСПЛ і одночасно на висновки Міжнародної судової інстанції з приводу того, що суд не може надавати детальну відповідь на кожен аргумент учасника процесу. У такому випадку закономірно постає питання з приводу формально визначеної межі між належним і неналежним мотивуванням рішення суду, втіленого у конкретних критеріях.

Рідше при ухваленні рішення ВРП посилається одночасно на висновки ЄСПЛ, які у певній частині посилюють висновки про наявність таких ознак і при цьому водночас у іншій частині – для посилення висновку ВРП про їх відсутність (комплексне застосування практики ЄСПЛ).

По-третє, практика ЄСПЛ застосовується ВРП лише у контексті захисту прав скаржника або, принаймні, крізь призму можливих порушень прав скаржника, які водночас містять ознаки дисциплінарного проступку, незважаючи на те, що саме дисциплінарне провадження не орієнтоване на захист прав скаржника. При цьому практика ЄСПЛ не застосовується ВРП відносно захисту «цивільних прав» судді, що є одним зі свідчень обвинувального характеру роботи інституції відносно суддівського корпусу.

4. У переважній більшості рішень як про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, так і про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді ВРП не посилається на принцип незалежності суду і на розкриття його змісту на рівні документів міжнародних організацій та інституцій. Хоча при цьому, ухвалюючи рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді, ВРП не ігнорує положень таких документів, а тому і не уникає посилання на їх зміст при розкритті, наприклад, обов’язку суду мотивувати власні рішенні.

Також всупереч позицій відповідних організацій та інституцій, викладених у відповідних документах, а також офіційних висновків ВП ВС, сформованих за результатом розгляду конкретних кейсів, відмічається продовження практики покладення в основу мотивування дисциплінарними палатами ВРП рішень щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності судді факту скасування судового рішення судом вищої інстанції.

5. Простежується закономірність, що при обранні дисциплінарною палатою ВРП відносно судді менш суворого виду дисциплінарного стягнення, наприклад у виді попередження (п.1 ч.1 ст.109 закону «Про судоустрій і статус суддів») мотивування рішення ВРП є меншим за змістом та обсягом, ніж при обранні більш суворого виду стягнення, як наприклад, про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя — з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов’язковим направленням судді до НШСУ для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді (п. 4 ч. 1 ст. 109 закону «Про судоустрій і статус суддів») або ж – подання про звільнення судді з посади (п. 6 ч. 1 ст. 109 закону).

З цього закономірно постає питання до мотивування рішення ВРП. Зокрема, чи можуть і чи повинні рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді якими на суддю покладається менш суворе дисциплінарне стягнення бути менш мотивованими, ніж рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді якими на суддю покладається дисциплінарне стягнення більш суворого характеру.

6. Аналіз досвіду застосування ВРП у своїх рішеннях висновків, сформованих ЄСПЛ, виявив ситуації покладення ВРП в основу мотивування своїх рішень таких категорій як «належне мотивування судового рішення» та «надмірне навантаження». При цьому згідно з наведеними нами окремими прикладами, використовуючи ці категорії, ВРП ухвалює протилежні рішення, тобто подекуди, рівень навантаження судді не розглядається ВРП в якості обставини, що повинна спричиняти відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді, у той час як у інших справах щодо суддів з меншим навантаженням, менші показники навантаження розцінюються ВРП в якості «надмірного навантаження», що призводить до відмови у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді.

Ці обставини закладають передумови для проведення якісного моніторингу діяльності ВРП посередництвом порівняльного аналізу мотивування нею рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді та про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді у схожих ситуаціях.

7. Інформаційно-аналітичний звіт про діяльність ВРП у 2024 році має стати базовим документом для аналізу якісного змісту діяльності інституції. Хоча справжні висновки щодо ухвалюваних нею рішень, застосовуваних методик, а також рівня уніфікації практики в аспекті діяльності кожної дисциплінарної палати окремо за ухвалюваними нею рішеннями, усіх трьох дисциплінарних палат разом, а також пленарного складу ВРП щодо розгляду скарг на рішення дисциплінарних палат, ймовірно, можна буде зробити лише у ході комплексного незалежного зовнішнього аналізу відповідних рішень.

8. Також у світлі висновку КРЄС 27 (2024) не можемо, по-перше, не рекомендувати його до ознайомлення усій юридичній спільноті, адже він містить досить цікаві орієнтири розвитку європейських систем розгляду дисциплінарних справ стосовно суддів, а, по-друге, не можемо проігнорувати правову позицію, виловлену Радою з приводу інституційних проблем функціонування таких систем. Йдеться про те, що КРЄС, у сутності, поглибила висновки ЄСПЛ щодо об’єктивного сумніву з приводу безсторонності членів ВРЮ при ухваленні рішення по суті у справі про дисциплінарну відповідальність судді у тому разі, коли такі члени здійснювали перевірку у справі судді та направили подання про його звільнення, а згодом взяли участь у голосуванні щодо рішення про звільнення судді з посади (див. п.115 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) [41, п.115], а також п.68 рішення ЄСПЛ у справі «Денісов проти України» (заяви № 76639/11) [42, п. 68]).

Пунктом 19 висновку КРЄС 27 (2024), зокрема встановлюється, що орган, який відповідає за порушення дисциплінарної процедури та розслідування справи, не повинен бути тим самим органом, що приймає рішення з дисциплінарного питання [17, п. 19], у той час як згідно з п.22 висновку члени дисциплінарного органу повинні бути виключені з попереднього розслідування дисциплінарної справи, оскільки таке дублювання функцій може поставити під об’єктивний сумнів безсторонність цих членів [17, п. 19].

Зазначене підводить до прикрого висновку, що незважаючи на колосальні організаційні та фінансові ресурси, витрачені на реформування ВРЮ, результатом чого стало створення ВРП, сучасний конструкт дисциплінарного провадження щодо суддів у всій специфіці його інституційної будови та  процедурних особливостей функціонування, ймовірно, не ототожнився з еталонною моделлю, тобто, інакше кажучи, не набув усіх ознак відповідності європейським стандартам. Індикатором тому виступає, зокрема розгляд дисциплінарної справи відносно судді членами ВРП спочатку на рівні дисциплінарних палат, подальший розгляд скарги на рішення Дисциплінарної палати пленарним складом ВРП (із самовідводом членів ВРП, які розглядали справу на рівні дисциплінарної палати), а також повторний розгляд дисциплінарної справи пленарним складом ВРП у разі скасування Верховним Судом рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення дисциплінарної палати ВРП (про що ми зазначали раніше [Див.: 22]). У цьому світлі засоби масової інформації навіть ототожнюють членів ВРП з дисциплінарними інспекторами [43]. Однак, навіть коли служба дисциплінарних інспекторів запрацює, вона все одно функціонуватиме у межах інституційної системи ВРП, яке, власне і формує її кадровий склад (див. положення глави 6 розділу І «Загальна частина» закону «Про вищу раду правосуддя»[1, р. І, гл. 6]).

З цього закономірно випливають і проблема забезпечення безсторонності ВРП при розгляді дисциплінарної справи і висновки стосовно того чи виходить все ж таки у сучасних умовах орган державної влади у ході розгляду таких справ з обвинувального нахилу або все ж таких з позицій безсторонності.

Список використаних джерел

1. Про Вищу раду правосуддя: Закон України від 21.12.2016 р. № 1798-VIІІ.  Відом. Верхов. Ради України. 2017. № 7–8. Ст. 50 (із змінами).

2. Про притягнення судді Ленінського районного суду міста Полтави Новака Ю.Д. до дисциплінарної відповідальності: рішення ПДП ВРП від 04.11.2024 №3198/1дп/15-24 (дата звернення: 04.12.2024).

3. Про притягнення судді Октябрського районного суду міста Полтави Блажко І.О. до дисциплінарної відповідальності: рішення ТДП ВРП від 06.11.2024 №3223/3дп/15-24 (дата звернення: 04.12.2024).

4. Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Окружного адміністративного суду міста Києва Вовка П.В.: рішення ТДП ВРП від 13.11.2024 №3300/3дп/15-24 (дата звернення: 04.12.2024).

5. Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Дзержинського районного суду міста Харкова Аркатової К.В.: рішення ДДП ВРП від 13.11.2024 №3283/2дп/15-24 (дата звернення: 04.12.2024).

6. Про притягнення судді Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І. до дисциплінарної відповідальності: рішення ПДП ВРП від 18.11.2024 №3324/1дп/15-24 (дата звернення: 04.12.2024).

7. Про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Анісімової Н.Д.: рішення ДДП ВРП від 20.11.2024 №3360/2дп/15-24 (дата звернення: 04.12.2024).

8. Про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Печерського районного суду міста Києва Остапчук Т.В.: рішення ДДП ВРП від 27.11.2024 №3440/2дп/15-24 (дата звернення: 04.12.2024).

9. Про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності суддів Оболонського районного суду міста Києва Луценка О.М., Шевчука А.В. та припинення дисциплінарного провадження: рішення ПДП ВРП від 11.11.2024 №3267/1дп/15-24 (ще одне посилання) (дата звернення: 04.12.2024).

10. Про відмову у притягненні суддів Київського апеляційного суду Ігнатюка О.В., Рудніченко О.М., Свінціцької О.П. до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження: рішення ТДП ВРП від 13.11.2024 №3299/3дп/15-24 (дата звернення: 04.12.2024).

11. Про притягнення судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області П’ятковського В.І. до дисциплінарної відповідальності: рішення ДДП ВРП від 16.10.2024 № 3025/2дп/15-24. URL: (дата звернення: 04.12.2024).

12. Про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Київського апеляційного суду Дзюбіна В.В., Паленика І.Г., Глиняного В.П., Сливи Ю.М.: рішення ДДП ВРП від 23.10.2024 №3093/2дп/15-24 (дата звернення: 04.12.2024).

13. Про притягнення судді Комінтернівського районного суду Одеської області Доброва П.В. до дисциплінарної відповідальності: рішення ТДП ВРП від 16.10.2024 №3015/3дп/15-24 (дата звернення: 04.12.2024).

14. Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Болградського районного суду Одеської області Висоцького С.О.: рішення ТДП ВРП від 30.10.2024 №3156/3дп/15-24 (дата звернення: 04.12.2024).

15. Постанова ВП ВС від 25.04.2018, справа №800/547/17 (П/9901/87/18) (дата звернення: 05.11.2024).

16. Постанова ВП ВС від 22.01.2019, справа №800/454/17 (П/9901/141/18) (дата звернення: 05.11.2024).

17. On the disciplinary liability of judges: Opinion № 27 (2024) of the Consultative Council of European Judges (Strasbourg, 6 December 2024) (access date: 12.12.2024).

18. Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Жовківського районного суду Львівської області Мікули В.Є.: рішення ТДП ВРП від 02.10.2024 №2879/3дп/15-24 (дата звернення: 05.12.2024).

19. Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Деснянського районного суду міста Чернігова Кулініча Ю.П.: рішення ТДП ВРП від 09.10.2024 №2955/3дп/15-24 (дата звернення: 05.12.2024).

20. Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Миколаївського окружного адміністративного суду Марича Є.В. (відрядженого до Київського окружного адміністративного суду): рішення ДДП ВРП від 16.10.2024 №3023/2дп/15-24 (дата звернення: 05.12.2024).

21. Жигалкін І. Левіафан для судової системи. Periculum некоректного застосування ВРП ч.2 ст.106 закону «Про судоустрій і статус суддів». «Закон і Бізнес», від 15.08.2024 (дата звернення: 29.11.2024).

22. Жигалкін І. Двічі в одну справу. Перешкоди у забезпеченні неупередженості ВРП та відповідальність її членів. «Закон і Бізнес», 18.11.2024 (дата звернення: 01.12.2024).

23. Про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів Дергачівського районного суду Харківської області Нечипоренко І.М., Болибока Є.А., відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності суддів Харківського апеляційного суду Люшні А.І., Яковлевої В.С. (відрядженої до Київського апеляційного суду): рішення ТДП ВРП від 30.10.2024 №3157/3дп/15-24 (дата звернення: 05.12.2024).

24. Про відмову у притягненні судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Бутенко М.В. та припинення дисциплінарного провадження: рішення ДДП ВРП від 30.10.2024 №3165/2дп/15-24 (дата звернення: 05.12.2024).

25. Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Деснянського районного суду міста Києва Колегаєвої С.В.: рішення ТДП ВРП від 11.09.2024 №2649/3дп/15-24 (дата звернення: 05.12.2024).

26. Про притягнення судді Печерського районного суду міста Києва Білоцерківця О.А. до дисциплінарної відповідальності: рішення ДДП ВРП від 11.09.2024 №2656/2дп/15-24 (дата звернення: 05.12.2024).

27. Про притягнення судді Господарського суду Рівненської області Церковної Н.Ф. до дисциплінарної відповідальності: рішення ДДП ВРП від 11.09.2024 №2657/2дп/15-24  (дата звернення: 05.12.2024).

28. Про притягнення судді Центрального районного суду міста Миколаєва Чулупа О.С. до дисциплінарної відповідальності: рішення ДДП ВРП від 04.09.2024 №2603/2дп/15-24 (дата звернення: 05.12.2024).

29. Про притягнення суддів Чуднівського районного суду Житомирської області Леська М.О., Дергачівського районного суду Харківської області Остропільця Є.Р. до дисциплінарної відповідальності: рішення ДДП ВРП від 11.09.2024 №2658/2дп/15-24 (дата звернення: 05.12.2024).

30. Про відмову у притягненні судді Іванківського районного суду Київської області Гончарука О.П. до дисциплінарної відповідальності та припинення дисциплінарного провадження: рішення ДДП ВРП від 04.09.2024 №2602/2дп/15-24 (дата звернення: 05.12.2024).

31. Про відмову у притягненні суддів Дніпровського районного суду міста Києва Марченко М.В., Левко В.Б., Курила А.В., судді Київського апеляційного суду Свінціцької О.П. до дисциплінарної відповідальності: рішення ПДП ВРП від 16.09.2024 №2689/1дп/15-24. URL: (дата звернення: 05.12.2024).

32. Про відмову у притягненні до дисциплінарної відповідальності судді Франківського районного суду міста Львова Ванівського Ю.М.: рішення Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 18.09.2024 №2729/2дп/15-24 (дата звернення: 05.12.2024).

33. Про відмову у притягненні судді Господарського суду міста Києва Демидова В.О. до дисциплінарної відповідальності: рішення ПДП ВРП від 23.09.2024 №2765/1дп/15-24 (дата звернення: 05.12.2024).

34. Жигалкін І. Людина vs влада. Особливості застосування ВРП висновків ЄСПЛ відносно скаржника, судді та держави у дисциплінарних провадженнях. «Закон і Бізнес», 12.12.2024 (дата звернення: 12.12.2024).

35. Мамченко Н. Для нової мапи судів потрібні затверджені ВРП нормативи кадрового і фінансового забезпечення судів. «Судово-юридична газета», 13.09.2024 (дата звернення: 08.12.2024).

36. Нормативи навантаження. Рада суддів України (дата звернення: 08.12.2024).

37. Інформаційно-аналітичний звіт про діяльність Вищої ради правосуддя у 2023 році (дата звернення: 29.11.2024).

38. Жигалкін І. Дисциплінарне провадження v. принципи правосуддя. Узгодження контрольно-наглядових функцій ВРП з принципами незалежності та безсторонності суду (судді). «Закон і Бізнес», 14.05.2024 (дата звернення: 12.12.2024).

39. Судова реформа в Україні: поточні результати та найближчі перспективи (інформаційно-аналітичний огляд). Судова реформа в Україні: поточні результати та найближчі перспективи: інформ.-аналітичні матеріали до Фахової дискусії на тему «Судова реформа 2010 р.: чи наближає вона правосуддя в Україні до європейських норм і стандартів?» (Київ, 4 квіт. 2013 р.). Київ: Центр Разумкова, 2013. С. 3–95.

40. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 02.06.2016 р. № 1402-VIІ.  Відом. Верхов. Ради України. 2016. № 31. Ст. 545 (із змінами).

41. Рішення ЄСПЛ від 09.01.2013 (остаточне 27.05.2013) (справа «Олександр Волков проти України») (заява № 21722/11). Офіц. вісн. України. 2013. № 89. Ст. 3307.

42. Рішення ЄСПЛ від 25.09.2018 (справа «Денісов проти України») (заяви № 76639/11). Офіц. вісн. України. 2019. № 5. Ст. 188.

43. Сприяння ухилянтам, нетверезим водіям та тяганина з ЄДРСР — засідання ДДП ВРП. «Закон і Бізнес», 11.12.2024 (дата звернення: 13.12.2024).

Закон і Бізнес