Як довести удаваність дарування цінних паперів, пояснив ВС

Правочин дарування позбавлений економічного сенсу і може бути вчинений лише за наявності дружніх, родинних чи будь-яких інших відносин, які б могли пояснити такий правочин.

На це звернув увагу Касаційний господарський суд, залишаючи без змін рішення у справі №912/3747/20, інформує «Закон і Бізнес».

Особа звернулася з позовом про визнання договору дарування акцій, укладеного між відповідачами, договором купівлі-продажу, переведення на нього прав та обов’язків покупця. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір дарування є прихованим договором купівлі-продажу, що порушує переважне право позивача як акціонера на викуп акцій ПрАТ.

Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, в задоволенні позову відмовлено.

Своєю чергою, у постанові від 3.11.2022 КГС, звернув увагу, що суд, розглядаючи питання щодо удаваності договору дарування цінних паперів, має встановити мотиви передачі в дар майна, зокрема у випадках, коли дарувальник та обдарований не перебувають у родинних відносинах.

Позивач, заявляючи вимогу про визнання договору дарування цінних паперів удаваним, має довести:

факт укладення правочину, який, на його думку, є удаваним;

спрямованість волі сторін на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, що передбачені цим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин;

настання між сторонами інших прав та обов’язків, ніж ті, що передбачені удаваними правочинами.

Тож доведення удаваності правочину відбувається не лише шляхом аналізу змісту укладеного правочину (удаваність якого доводиться позивачем), а за допомогою інших, непрямих доказів. Зокрема, зняття обдарованим готівки з банківського рахунку, укладення ним договору займу, публікація оголошень про продаж предмета, який потім був подарований, відсутність родинних чи інших зв’язків, відсутність зрозумілого мотиву укладення договору дарування майна тощо.

Суди попередніх інстанцій взяли до уваги пояснення відповідача, в яких наведено мотиви вчинення правочину, не спростовані позивачем. Також вони дійшли висновку, що заява позивача не підтверджує його доводів щодо наявності у відповідачів мотиву здійснити продаж частки у статутному капіталі ПрАТ і не містить відомостей щодо факту та обставин передачі відповідачами один одному коштів за подаровані акції.

КГС констатував, що власник майна має право вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. Водночас, якщо законодавством передбачено переважне право інших осіб на купівлю певного майна, то власник, який вчинив правочин дарування, має довести розумні мотиви такого правочину. За відсутності таких мотивів (зокрема, у випадку дарування майна, яке має значну вартість, сторонній особі) правочин може бути визнаний судом удаваним.

Крім того, суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача про значний розмір спірних акцій для відчужувача, оскільки з урахуванням приписів ст.8, ч.1 ст.69 закону «Про акціонерні товариства» вартість акцій визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Розрахунок вартості спірних акцій, наведений позивачем у відповіді на відзив, ґрунтується виключно на припущеннях і не підтверджений належними та допустимими доказами, зокрема висновком суб’єкта оціночної діяльності.

Закон і Бізнес