Чинне законодавство не передбачає зміни способу використання ділянки, зокрема фермерського господарства, без зміни її цільового призначення (землі сільськогосподарського призначення).
У справі №925/929/19 Велика палата Верховного Суду відступила від попередньої правової позиції, яка передбачала, що зміна способу використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, установленому для зміни цільового призначення такої землі.
Прокурор вимагав розірвати договір оренди, зокрема, з тих підстав, що спірні ділянки належали до земель сільгосппризначення (сіножаті). Проте наділи були передані в оренду для ведення фермерського господарства, унаслідок чого відбулася зміна цільового використання землі.
Суди попередніх інстанцій у позові відмовили, не побачивши порушень у процедурі передачі землі в оренду ФГ. Касаційний господарський суд уважав, що зміна способу використання земель без зміни цільового призначення ділянки не може бути підставою для визнання недійсними відповідних договорів оренди.
Однак ВП ВС сказала, що зміна цільового призначення ділянок сільгосппризначення на іншу категорію здійснюється за погодженими проектами землеустрою щодо їх відведення. Проте для зміни способу використання ділянки такої процедури законодавство не передбачає.
Тож орендарі повинні використовувати такі землі виключно відповідно до того виду, за яким вони були передані їм власником.
.
Матеріали за темою
Чому позов, поданий до юрособи сином її засновника може вважатися зловживанням правом — ВС
13.04.2026
Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття права власності на самобуд — ВС
02.04.2026
Чи може держава вилучити всю ділянку, яка частково накладається на пам’ятку археології — ВП ВС
26.03.2026


Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!