Розлучення по-українськи

Законник дістав попередження, бо стояв на сторожі сімейних цінностей

Жінка хотіла розлучення, але чоловік не збирався відступати. Маючи грамотного адвоката, він так нахабно зловживав процесуальними правами, що за 3 роки шлюб так і не розірвали.

У липні минулого року на Олега Грегуля з Деснянського районного суду м.Києва поскаржилися до Вищої ради правосуддя. Причиною став шлюборозлучний процес однієї пари. Автор скарги запевняв, що служитель Феміди поновив строк на подання заяви про перегляд заочного рішення про розлучення та скасував його незважаючи на те, що рішення є повторним. Натомість у Цивільному процесуальному кодексі не передбачено скасування повторного заочного рішення. Дисциплінарна палата відкрила проти порушника провадження та з’ясувала таке.

Наприкінці лютого 2017 року чоловік звернувся до суду про перегляд заочного рішення про розірвання шлюбу. Суд рішення скасував. Але в березні дружина знову звернулася до суду з позовом, вимагаючи розлучення.

Справу отримав О.Грегуль і призначив її до розгляду на липень. Однак напередодні засідання представник відповідача надіслав клопотання про відкладення розгляду, бо чоловік у цей час мав перебувати за кордоном. Засідання призначили на грудень, але відповідач усе ще не повернувся на батьківщину.

О.Грегуль вирішив не чекати відповідача й ухвалив заочне рішення, що сім’ї більше не існує. А в січні чоловік таки приїхав і забажав переглянути це рішення та поновити пропущений строк для подання про це заяви.

Наприкінці січня 2018 року адвокат позивачки написав відзив, стверджуючи, що заява не містить доказів, які мають істотне значення. Проте О.Грегуль, схоже, ці докази таки побачив, адже поновив строк для подання заяви й навіть призначив наступне слухання — на травень. В ухвалі зазначив, що суд уважає поважною причину неявки відповідача, а саме — перебування за кордоном.

Однак у травні відповідач на засідання не прийшов, адже тепер перебував на лікуванні. А в липні знову поїхав за кордон. В одній із заяв, яку принесла представниця відповідача, ішлося про те, що чоловік прагне помиритися з дружиною.

Від таких планів О.Грегуль не розчулився й таки провів підготовче засідання без відповідача.

Тим часом дружина, не знайшовши підтримки в апеляційній інстанції, подалася до касаційної, не маючи жодних намірів примирятись і жадаючи якомога швидшого розлучення. Але касаційний суд нічим не допоміг.

У лютому 2019 року справа повернулася до місцевого суду, і там на квітень призначили чергове засідання. Відповідач не з’явився знову — ні у квітні, ні в травні, ні в червні. Скидалося на те, що чоловік тільки й займається тим, що їздить із лікарні за кордон і навпаки.

Коли в липні засідання не відбулося ще раз (цього разу причиною стала відпустка адвоката), у позивачки ввірвався терпець. Вона забажала відводу судді, а також написала скаргу на нього до ВРП.

ДП констатувала, що законодавство дає змогу судді розглянути справу в більш стислий строк, тому тут є склад проступку — безпідставне затягування справи. Адже матеріали попередньої перевірки свідчили, що судові засідання неодноразово відкладали через неявку відповідача, хоча він чудово знав, що дружина намагається розірвати з ним шлюб.

Відповідач повідомляв, що жадає взяти участь у розгляді й надати докази, які мають значення для справи, але протягом трьох років відповідних матеріалів не надав.

Деснянський райсуд повідомив про завантаженість законника, однак палата дійшла думки, що ніяке навантаження не могло призвести до настільки довгого розгляду справи про розлучення. У провадженні судді вона перебувала з березня 2017 до липня 2019 року, але з мертвої точки так і не зрушила.

Щоправда, стягнення, яке наклали на законника, — найлегше. Це попередження.