Сергій Музикант

Стратити не можна помилувати

Чи може НАЗК і далі складати протоколи щодо суддів за прийняття процесуальних рішень в умовах реального конфлікту інтересів? Приводом до написання статті стали рішення ВРП від 27.11.2020 і 31.10.2024, а також постанова ВП ВС від 17.04.2025.

Динамічний розвиток громадянського суспільства у будь-якій країні зумовлює стале існування запиту на справедливість у всіх галузях суспільного життя. Прагнення України відповідати міжнародним стандартам в питанні незалежності та безсторонності суддів є запорукою створення тієї судової системи, яка має діяти в демократичній державі. Довіра до судді – ключова умова демократичного суспільства. Принцип незалежності та неупередженості судових органів включає в себе різні процесуальні гарантії. Однією із процесуальних гарантій права кожного на розгляд справи неупередженим судом є забезпечення процедури відводу або самовідводу судді в ситуації, коли суддя має особистий інтерес у результаті розгляду справи. Відвід є процедурою усунення окремих суб’єктів судового провадження або адмінпроцедури в разі наявності реального або потенціального конфлікту інтересів. Таким чином, інститут відводу/самовідводу забезпечує дотримання однієї з основних засад судочинства — права на справедливий суд.

Варто відзначити, що суддя О.В. Здоровиця протягом всього часу постійно стверджує про наявність судової помилки при притягненні її до адмінвідповідальності, вказуючи на невідповідність висновків суду фактичним обставинам, а притягнення її до адміністративної відповідальності є судовою помилкою.

Як показала практика ВП ВС та ВРП, застосування правил відводу (самовідводу) пересікаються з забезпеченням іншої фундаментальної засади судочинства – забезпеченням незалежності суддів. ВП ВС пунктом 100 постанови від 17.04.2025 звернула увагу на рішення Ради суддів України №46 від 7.09.2017, в якому наголошено, що порушення правил відводу або самовідводу може бути підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності відповідно до ст.106 закону «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ. Складання уповноваженими державними органами протоколів про притягнення судді до адміністративної відповідальності за порушення правил відводу або самовідводу у зв`язку з конфліктом інтересів у розгляді певних справ містить ознаки втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя. Таким чином, рішення про відвід (самовідвід), як і рішення не заявляти самовідвід, це процесуальні рішення, і оцінка правильності цих процесуальних рішень здійснюється виключно у визначеному процесуальним законом порядку.

У цьому сенсі необхідно звернути увагу і на практику ВРП щодо дисциплінарної відповідальності, зокрема, рішення першої дисциплінарної палати від 27.11.2020 №3278/1дп/15-20 про недопустимість заявлення суддею самовідводу з тих же підстав, що вже розглянуті за заявою учасника процесу про відвід. Цей приклад стосується судді Київського апеляційного суду, відносно якої було відкрито дисциплінарне провадження на підставі пп.«д» п.1 ч.1 ст.106 закону №1402-VІІІ (порушення правил щодо самовідводу). Суть цього дисциплінарного провадження полягала в тому, що після того як учаснику справи було відмовлено в задоволенні відводу судді з підстав наявності обставин, що викликають сумнів у неупередженості або об’єктивності останнього, суддя з аналогічних підстав заявила самовідвід, який було задоволено (суддя вважала, що оскільки сторона процесу заявила відвід, навіть в якому було відмовлено, то у сторони процесу існують сумніви в її об’єктивності та безсторонності під час розгляду справи). Але приймаючи рішення від 27.11.2020 перша дисциплінарна палата ВРП прийшла до висновку про те що «….за загальним правилом суддя має право заявити самовідвід. Поряд з цим суддя не може задовольнити заяву про самовідвід з тих самих підстав, з яких нею було відмовлено у задоволенні заяви сторони у справі про відвід судді з огляду на її необґрунтованість, оскільки такі підстави були розглянуті раніше та їм було надано відповідну оцінку».

Із вищенаведеного виникає питання чи можна давати оцінку процесуальним діям судді через призму пп.15 ч.1 ст.106 закону «Про судоустрій і статус суддів» з урахуванням ст.172⁷ КпАП), закону «Про запобігання корупції»? Чи може орган виконавчої влади – Національне агентство з питань запобігання корупції скласти протокол про корупційне правопорушення щодо судді за вчинення процесуальної дії в умовах реального конфлікту інтересів під час розгляду конкретного судового провадження?

Згідно із вказаною постановою ВП ВС від 17.04.2025 однозначно — НІ, оскільки це втручання неповноважного органу у діяльність суду, і, відповідно, порушення основної засади судочинства про незалежність суду. Крім того, варто звернути увагу і на постанову ВП ВС від 13.06.2024 (11-14сап24), суть якої у тому, що якщо суддя може бути притягнутий до юридичної відповідальності через його рішення, то неможливо зберегти судову незалежність і демократичний баланс гілок влади.

Чітке розмежування в постанові ВП ВС від 17.04.2025 порядку розв’язання конфлікту інтересів для судді: процесуальний при розгляді судового провадження і поза процесуальний за нормами Закону про запобігання корупції, якщо конфлікт інтересів виник не в рамках розгляду конкретного провадження.

А що ж робити, якщо НАЗК все ж склало протокол про корупційне правопорушення, давши власну оцінку процесуальним діям судді щодо заявлення (незаявлення) самовідводу у судовому провадженні по конкретній справі, і цей протокол був направлений до суду для притягнення судді до адміністративної відповідальності?

Здавалося б, відповідь очевидна: складання НАЗК такого протоколу є втручанням у процесуальну діяльність судді і елементом тиску на суддю або апеляційну судову інстанцію по конкретній справі. Очевидно і те, що суддя того ж рівня суду першої інстанції, не може оцінювати законність і обґрунтованість рішення судді того ж рівня (в рамках розгляду справи по КпАП). За таких обставин рішення про притягнення судді до адміністративної відповідальності за корупційне діяння не може існувати, оскільки порушуються фундаментальні, конституційні принципи судочинства, принцип верховенства права стає жертвою принципу формального дотримання норм законодавства, яке не може застосовуватися у даному випадку.

Рішення ВРП про притягнення судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Здоровиці О.В. до дисциплінарної відповідальності і постанова ВП ВС за скаргою судді дозволяють прийти до висновку, що не все так очевидно.

Викладення фактів:

Постановою судді Дружківського міського суду Донецької області від 26.05.2023 (справа №227/572/23), Здоровицю О.В., визнано винною в тому, що, перебуваючи у приміщенні цього суду, вона вчинила дії та прийняла рішення в умовах реального конфлікту інтересів, тобто не заявила самовідвід, а саме: у період з 8.05.2019 до 31.05.2021 одноосібно брала участь у розгляді справи №№227/1325/18 та 31.05.2021 винесла вирок, яким С. визнала невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.358 КК, і вказаний вирок, як зазначено в постанові, суддею прийнятий в інтересах Аксьонова А.А. (колишній міський голова Добропілля Донецької області та колишній народний депутат. — Прим.ред.), з яким вона мала дружні відносини, чим порушила вимоги п.3 ч.1 ст.28 закону «Про запобігання корупції». За змістом цієї постанови вбачається, що приватний інтерес судді Здоровиці О.В. під час розгляду справи №227/1325/18, ураховуючи дружні відносини судді та Аксьонова А.А., полягав у винесенні виправдувального вироку стосовно С. з метою створення преюдиційних фактів, які безумовно будуть враховані на користь Аксьонова А.А. при розгляді справи №227/1040/20 за його обвинуваченням. Тобто вказаною постановою наголошувалось, що фактично суддя Здоровиця О.В. мала на меті вирішити відразу дві справи із виправдувальним вироком, адже суд, який розглядає нову справу, зобов’язаний прийняти ці факти без перевірки, якщо вони мають значення для справи.

Вказана постанова залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 9.08.2023.

До повноти наявних обставин треба звернути увагу на такее.

По-перше, знайомий судді взагалі не мав жодного статусу в справі, що розглядала суддя, а вирок відносно С. дотепер не був предметом апеляційного розгляду та дотепер не набрав чинності. Ця справа є втраченою, оскільки залишилась в м.Маріуполі. Крім того, в ході слухання вказаної справи був здійснений «зовнішній» контроль», а саме стороною обвинувачення заявлявся відвід судді з підстав аналогічних тим, які зазначені в протоколі НАЗК. За наслідками розгляду цього відводу, який розглядався іншим суддею, в його задоволені відмовлено, у зв’язку з відсутністю обставин, які могли б свідчити про необ’єктивність та упередженість судді при розгляді даної справи.

По-друге, на момент розгляду дисциплінарного провадження за всіма статтями пред’явленого органами досудового розслідування звинувачення 26.05.24 винесено вирок Аксьонову А.А.

По-третє, відповідно до положень ст.90 КПК рішення національного суду має преюдиціальне значення, лише якщо воно набрало законної сили та ним установлено порушення прав людини й основоположних свобод, гарантованих Конституцією й міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надала Верховна Рада. Як наслідок, судове рішення має преюдиціальне значення для суду, який розглядає кримінальне провадження, тільки у визначених цією статтею випадках. Чинний КПК не містить інших положень, на підставі яких рішення судів могли б бути визнані преюдиціальними в кримінальному процесі, тобто такими, які звільняють суд від необхідності встановлення обставин, що підлягають доказуванню, шляхом дослідження й оцінки всієї сукупності доказів у кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 131 Конституції, Вища рада правосуддя відповідає за забезпечення незалежності судової влади. Мало бути очевидним, що треба чекати принципову оцінку з боку ВРП факту складання протоколу НАЗК та непрофесійному рішенню суддів, адже і НАЗК, і, що прикро констатувати, інші судді, які розглядали цей протокол, втрутилися у процесуальну діяльність судді і суду апеляційної інстанції в конкретній справі. Суддя Дружківського міськрайонного суду Донецької області в мотивувальної частині постанови від 26.05.2023 в ході розгляду адміністративного правопорушення, яке надійшло від НАЗК про притягнення до адміністративної відповідальності Здоровиці О.В. за ч.3 ст.172⁷ КпАП, надала оцінку законності постанові Добропільського місцевого суду від 26.11.2020, якою в заявлені відводу судді Здоровиці О.В. відмовлено, здійснивши позапроцесуальну оцінку процесуальних рішень суду першої інстанції, що є виключною компетенцією суду апеляційної інстанції.

Проте ВРП прийняла рішення про накладання на Здоровицю О.В. найтяжчого дисциплінарного стягнення — подання про звільнення з посади судді.

Постановою ВП ВС від 17.04.2025 рішення ВРП скасоване. З вказаної постанови вбачається, що єдиною підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності стала постанова Дружківського міського суду Донецької області від 26.05.2023 (справа №227/572/23), тоді як ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 26.11.2020 у справі №227/1325/18 було відмовлено у задоволенні клопотання прокурора про відвід судді О.Здоровиці, і ця ухвала на цей час є чинною. Тобто під час розгляду дисциплінарної справи не встановлено будь-яких доказів умисного чи внаслідок недбалості порушення скаржницею норм права.

Крім того, ВП ВС, ніяким чином не ставлячи під сумнів рішення суду в адміністративній справі №227/572/23, в силу конституційного принципу обов’язковості судового рішення, зазначила, що заслуговує на увагу те, що фактично підставою для складання протоколу НАЗК став не позапроцесуальний конфлікт інтересів судді, а виключно її дії щодо розгляду кримінальної справи та неусунення інкримінованого конфлікту інтересів у спосіб, передбачений процесуальним законом. Тобто підставою для складання протоколу НАЗК стали процесуальні дії судді, вчиненні в ході здійснення правосуддя при розгляді конкретної справу, оцінка яким може надаватися лише апеляційною, касаційною інстанцією в ході апеляційного, касаційного перегляду рішення суду.

Таким чином, ВРП знову буде вирішувати долю судді Здоровиці О.В.

Отож, чекаючи рішення про дисциплінарну відповідальність судді Здоровиці О.В., судді, та інші учасники судових проваджень, мабуть, і всі, хто чекає на справедливе судове рішення, хотіли б знати:

чи може НАЗК і далі складати протоколи щодо суддів за прийняття останніми процесуальних рішень в умовах реального конфлікту інтересів під час здійснення правосуддя?

що робити суддям в аналогічній ситуації, коли відвід учасника судового провадження розглянуто і відхилено у визначеному процесуальним законом порядку:

якщо заявляти самовідвід, чи треба чекати дисциплінарної відповідальності за пп.«д» п.1 ч.1 ст.106 закону «Про судоустрій і статус суддів» (за необґрунтований, безпідставний самовідвід та відмову від здійснення правосуддя),

якщо не заявляти самовідвід, чи треба чекати притягнення до відповідальності за ч.2 ст.172⁷ КпАП та до дисциплінарної відповідальності як за пп.«д» п.1, так і за п.15 ч.1 ст.106 того ж закону.

Закон і Бізнес