Подалі від податків

Що треба знати про створення і використання офшорів

Вітчизняне законодавство передбачає можливість створення офшорної компанії в будь-якій країні світу. Процес заснування юридичної особи за кордоном, з точки зору законодавства України, є абсолютно однаковим для офшорної й оншорної юрисдикції, оскільки в обох випадках є інвестуванням у корпоративні права. Розглянемо, як українські громадяни створюють і використовують офшори з урахуванням вимог вітчизняного законодавства.

Ліцензія НБУ: обов’язково, але не завжди

Перше питання, яке вирішує український громадянин під час заснування компанії в офшорній юрисдикції, — це необхідність отримання ліцензії Національного банку України. Згідно з декретом КМ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» інвестування за кордон, включаючи придбання цінних паперів, вимагає отримання ліцензії НБУ.

Як правило, законодавство більшості офшорних зон передбачає, що акції, які придбаваються на самому початку створення компанії, не підлягають обов’язковій оплаті. Отже, український акціонер не переказуватиме кошти за кордон. Однак для повної відповідності законодавству можна отримати акції у вигляді подарунка, і тоді згідно з пп.«е» п.4 ст.5 декрету він повністю звільнений від необхідності отримувати ліцензію на придбання цінних паперів.

Однак у будь-якому випадку обов’язок задекларувати володіння цінними паперами залишається, що встановлено ст.9 декрету, указом Президента «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» від 18.06.94.

Впровадження автоматичного обміну фінансовою інформацією і «панамський скандал» істотно вплинули на сферу використання офшорних компаній. Попри те що наша країна ще не ратифікувала Угоду про автоматичний обмін податковою інформацією, вже є офіційні заяви державних органів про те, що Україна має намір приєднатися до неї.

Сутність такого обміну полягає в тому, що банк передаватиме відповідні відомості до місцевої податкової, а остання — до фіскальної служби країни, резидентом якої є власник рахунку. Показовим буде 2017 рік, коли країни обміняються фінансовою інформацією за результатами 2016-го.

Реєстрація й управління: головне — довіра

Під час використання офшорних компаній модель корпоративного управління може вибудовуватися таким чином, що бенефіціаром є особа, яка тільки формально є власником компанії. Фактично ж нею керуватиме особа, яка користується послугами бенефіціара. Очевидно, що відносини в цьому випадку є абсолютно довірчими, хоча й мають систему певних стримувань і противаг у разі потенційного зловживання довірою.

Дуже важливим моментом є укладення трастової угоди між номінальним акціонером і бенефіціаром. Як правило, цей документ укладається в простій письмовій формі без нотаріального посвідчення. Якщо компанію планують використовувати як холдингову і таким чином оформити на неї активи, які є не такими мобільними, як кошти, то необхідно бути впевненим у надійності номінального акціонера. З огляду на те що комунікація між бенефіціаром і номінальним акціонером відбувається зазвичай через електронну пошту або телефон, а не під час особистої зустрічі, питання довіри виходить на перше місце.

У трастовій угоді необхідно визначити механізми, які захистили б інтереси бенефіціара в разі порушення його прав.

Реєстрація офшорної компанії, як правило, проводиться через місцевого реєстраційного агента, котрий має відповідну ліцензію. Останній несе відповідальність за процедуру ідентифікації бенефіціара, яка