Правила «готівкового» руху

Законника відсторонили від посади за те, що повернув хабар. Щоправда — не всю суму

Вища кваліфікаційна комісія суддів уже втретє після набрання чинності законом «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» проводить своє засідання в старому складі. Цього разу уваги «кваліфікаційників» удостоїлися хабарники, а також ті законники, які, нехтуючи законом, на свій розсуд учиняли неправомірні процесуальні дії.

Корупційна вертикаль

Темпи відновлення довіри до судової влади, яку так обстоюють політики, суспільство та, власне, самі законники, останнім часом уповільнилися. Про це свідчить низка фактів:

• затягування з формуванням такого важливого для суддівського корпусу конституційного органу, як Вища рада юстиції;

• неможливість звільнення суддів з посад при досягненні ними пенсійного віку;

• непризначення суддів і нескладання «новобранцями» присяги;

• відсутність процедурного механізму переведення суддів з тимчасово окупованої території;

• поновлення в системі корупційних правопорушень.

І якщо перші 4 причини з перелічених є такими, що безпосередньо не залежать від дій володарів мантій (їх дедалі частіше визнають заручниками системи), то остання йде врозріз із задекларованим постулатом люстраційних перевтілень. «Жити по-новому», як показало останнє засідання ВККС, окремі представники судової влади поки що не можуть або не бажають. Прикро, що поряд із дисциплінарними проступками, спричиненими іноді недосвідченістю чи самовпевненістю та навіть банальним збігом обставин, трапляються й такі, що виражають ставлення законників до своєї гідності.

Так, Генеральна прокуратура направила до комісії клопотання з проханням відсторонити від займаної посади строком на 2 місяці суддю Апеляційного суду Чернігівської області Василя Козака. За твердженням присутнього на засіданні представника прокуратури та за словами Ніни Фадєєвої, яка була доповідачем у справі, стосовно судді порушено кримінальну справу й наразі триває досудове розслідування. Повідомлялося, що В.Козаку заявлено підозру про скоєння злочинів, передбачених стст.190, 364 та 369 Кримінального кодексу: суддю підозрюють у шахрайстві, зловживанні владою та службовим становищем, а також у наданні обіцянки службовій особі в отриманні неправомірної вигоди.

Чималий багаж обвинувачень, який вже від початку кидав тінь на володаря мантії, ставав важчим із кожною новою обставиною. Тут відразу сплило все. Насамперед це вимагання $2000, які В.Козак начебто збирався передати своїй колезі, яка й вирішувала справу постраждалої. Остання, як стало відомо «ЗіБ», практикувала як адвокат і була не перший рік знайома із суддею. До речі, найближчим часом вона також збиралась одягти мантію та вже склала кваліфікаційний іспит. А в апеляційній інстанції намагалася «вирішити» справу про порушення ПДР, за яке місцевий суд наклав на неї штраф у 340 грн. Можливо, переймалася тим, що накладене стягнення може стати для неї перепоною на шляху до сподіваної суддівської посади.

За даними слідства, кошти В.Козак отримав у коридорі суду в збірнику «Правила дорожнього руху», аби передати «за належністю». Втім, рух готівки відхилився від обумовлених правил та домовленостей.

Суддя, якій нібито призначалися кошти, вочевидь, не була обізнана із цим планом і ухвалила рішення відповідно до закону, однак — усупереч сподіванням зацікавленої особи. З огляду на несприятливий «збіг обставин» В.Козак вирішив повернути гроші своїй знайомій, проте вона отримала на $500 менше. Суддя ж наполягає, що не має стосунку до жодних корупційних схем.

Хоча, за наявною інформацією, під час обшуку в його кабінеті й було знайдено «нестачу» — неповернуті гроші, номери купюр яких збігаються з переданими. До речі, на той момент уже завели оперативну справу й усі телефонні перемовини «старих друзів» фіксували та протоколювали. Певна заминка сталася через те, що спочатку обшук провели в кабінеті судді, яка слухала справу, і лише тоді, коли не знайшли там грошей, узялися за посередника.

Своєю чергою голова ВККС Ігор Самсін нагадав, що комісія не встановлює ні фактів злочину, ні вини особи. «Ми сподіваємося, що ви цього правопорушення не скоювали. Та чи доречно буде вам з морального погляду за наявності таких доволі суттєвих підозр відправляти судочинство?» — запитав голова. Судячи з рішення ВККС, питання І.Самсіна було, швидше за все, риторичним, адже «кваліфікаційники» вирішили відсторонити підозрюваного від займаної посади на 2 місяці, доки триватиме слідство.

Проте не так уже й важливо, чи виправдає суд В.Козака. Бо, як сказано в старому анекдоті, ложечка, може, й знайдеться, та осад лишиться…

Емоції в процесі

Втім, до декого з порушників дисципліни члени ВККС поставилися лояльніше. Зокрема, виправдатися перед комісією вдалося судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Марії Грицай. Як повідомила присутнім доповідачка у справі Галина Колеснік, М.Грицай на початку розгляду справи заявила самовідвід, якому передувала оголошена нею ж перерва в засіданні. За словами скаржника, суддя неодноразово відкладала слухання справи за клопотанням відповідача, який у судове засідання не з’являвся. До того ж, ідеться у зверненні, М.Грицай не взяла до уваги нарікань позивача на  затягування розгляду справи, що, на його думку, свідчить про небажання володарки мантії виконувати свій професійний обов’язок.

Присутня на засіданні М.Грицай запевнила, що не має упередженого ставлення до жодної зі сторін у справі. А рішення про самовідвід пояснила упередженим ставленням позивача до неї як судді. На запитання Г.Колеснік, чому вона зненацька вирішила зробити перерву в засіданні й тим самим порушила процесуальне законодавство, М.Грицай пояснила, що під час 10-хвилинної перерви вона намагалася роз’яснити позивачу процедуру оскарження іншої ухвали у справі, яка була винесена напередодні. Позивач, як стверджує суддя, неодноразово висловлював своє негативне ставлення до неї як особистості та професіонала, що й змусило її самоусунутися від розгляду цієї справи.

Члени комісії також поцікавились у судді, чи визнає вона факт порушення процесу через самовідвід, прямих підстав для якого об’єктивно не існувало. «Сторони нерідко занадто жваво демонструють свою точку зору та власне ставлення до процесу. Втім, судді не личить таке емоційне сприйняття доволі поширеної поведінки позивачів», — зауважила Г.Колеснік.

Щоправда, цього разу психологічна лабільність М.Грицай зіграла їй на руку й члени кваліфкомісії вирішили припинити дисциплінарне провадження. Якщо ж підходити до питання формально, то в даному випадку в діях судді можна виявити низку процесуальних порушень, які в підсумку утворюють замкнене коло. По-перше, ухвалу про самовідвід не виносять у засіданні, її винесення має передувати йому й узагалі унеможливити його проведення. Оголошення перерви в засіданні (навіть нетривалої) за умови присутності на засіданні лише однієї зі сторін процесу можна вважати порушенням прав іншої сторони, адже вона взагалі не була обізнана з перебігом розгляду справи.

На додачу можна зауважити ще й те, що ухвала про відвід судді готується в нарадчій кімнаті, однак самовідвід має бути оголошено ще до відкриття засідання, що унеможливлює перебування М.Грицай у нарадчій кімнаті із цього приводу. Законодавець, на щастя чи на жаль, не врахував можливих емоційних перепон, які можуть завадити судді бути холоднокровним. «Закон суворий, та це закон», — говорить відомий латинський вислів, а отже, вердикт судді, як і рішення членів ВККС, передусім має бути справедливим.