Тестування безсторонності

Об’єктивна неупередженість: наріжний камінь справедливого правосуддя

Чи достатньо суб’єктивної неупередженості судді для забезпечення справедливого судового розгляду, чи потрібне щось більше? Свою позицію з цього приводу висловив ЄСПЛ.

Фабула справи: об’єктивно обґрунтовані побоювання

29.08.2024 Європейський суд з прав людини виніс рішення у справі «Цулукідзе і Русулашвілі проти Грузії» (скарги №44681/21 та 17256/22), встановивши порушення §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Зураб Цулукідзе та Леван Русулашвілі обіймали керівні посади у компанії «Теласі» — основного постачальника електроенергії у Тбілісі. У 2016 році внаслідок реорганізації компанії їхні департаменти були ліквідовані, що призвело до звільнення заявників. Обидва звернулися до суду з позовами про поновлення на роботі та виплату заробітної плати. Їхні вимоги були відхилені судами першої та апеляційної інстанцій.

При розгляді касаційних скарг у Верховному суді Грузії справи були передані колегії з трьох суддів, до складу якої входив суддя Л.М. Заявники клопотали про його відвід, посилаючись на те, що його судова помічниця є дочкою адвоката, який представляв інтереси «Теласі» в цих справах. Верховний суд відхилив клопотання, вважаючи, що зазначені обставини не ставлять під сумнів неупередженість судді.

ЄСПЛ зазначив, що наявність сімейних зв’язків між судовою помічницею та представником однієї зі сторін, особливо в умовах, коли помічники суддів у Грузії мають широкі повноваження, може викликати обґрунтовані сумніви у неупередженості судді. Європейський суд підкреслив, що ВС Грузії не надав достатніх процесуальних гарантій для розвіювання цих сумнівів, не розкривши ступінь участі помічниці судді в розгляді справ заявників.

Таким чином, ЄСПЛ дійшов висновку, що побоювання заявників щодо неупередженості судді Л.М. були об’єктивно обґрунтованими, і встановив порушення їхнього права на справедливий судовий розгляд, гарантоване §1 ст.6 конвенції.

Аналізуючи текст рішення ЄСПЛ, варто виділити кілька ключових аспектів аргументації, які стосуються питань об’єктивної та суб’єктивної неупередженості суду. Ця тема є актуальною не лише для грузинського, а й для українського судочинства та виходить далеко за межі ситуації, описаної у справі «Цулукідзе і Русулашвілі проти Грузії».

Суб’єктивна неупередженість: що це означає для судді?

У своїй практиці ЄСПЛ чітко розрізняє суб’єктивну та об’єктивну неупередженість як складові принципу неупередженості судового процесу.

Суб’єктивна неупередженість стосується особистих переконань та поведінки самого судді. Як правило, наявність суб’єктивної неупередженості презюмується доти, доки не буде доведено зворотне. Це означає, що якщо немає явних доказів упередженості судді (наприклад, особистої ворожості до однієї зі сторін), його суб’єктивна неупередженість вважається наявною (п.43 рішення ЄСПЛ). Однак у більшості випадків ЄСПЛ концентрується на об’єктивній неупередженості, яка пов’язана не лише з поведінкою судді, а й з тим, як судовий процес сприймається зовнішніми спостерігачами. Важливо враховувати не лише реальні факти, а й те, як процес виглядає для сторін і громадськості. Судовий розгляд має бути не лише неупередженим, але й виглядати таким для всіх учасників.

У розглянутій справі Європейський суд «...підтверджує, що неупередженість зазвичай означає відсутність упередження, і її наявність може бути перевірена різними способами. Відповідно до встановленого прецедентного права Суду, існування неупередженості для цілей §1 ст.6 конвенції має визначатися відповідно до суб’єктивного тесту, при якому слід враховувати особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто наявність у судді будь-яких особистих упереджень чи пристрастей у конкретній справі; а також відповідно до об’єктивного тесту, тобто шляхом з’ясування того, чи сам суд і, серед інших аспектів, його склад надавали достатні гарантії для виключення будь-яких законних сумнівів щодо його неупередженості» (п.42).

На думку ЄСПЛ: «У переважній більшості справ, які порушують питання неупередженості, Суд зосереджувався на об’єктивному тесті... Однак між суб’єктивною та об’єктивною неупередженістю немає чіткого розділення, оскільки поведінка судді може не лише призводити до об’єктивних побоювань щодо неупередженості з точки зору зовнішнього спостерігача (об’єктивний тест), але й може викликати питання щодо його чи її особистого переконання (суб’єктивний тест)... Таким чином, у деяких випадках, коли може бути важко отримати докази, які могли б спростувати презумпцію суб’єктивної неупередженості судді, вимога об’єктивної неупередженості є ще однією важливою гарантією» (п.44).

Межі об’єктивної неупередженості: погляд ззовні

Об’єктивний тест і об’єктивна неупередженість — це саме ті поняття, які потребують більш детального розгляду, адже їхня суть дає змогу сформулювати критерії оцінки неупередженості будь-якого судового процесу. Ці критерії можуть стати інструментом у роботі об’єктивного спостерігача за судовим процесом для запобігання порушенням права на справедливий суд.

ЄСПЛ використовує тест об’єктивної неупередженості, який передбачає оцінку того, чи можуть зовнішні обставини викликати сумніви у неупередженості суду. Тут важлива думка «третьої сторони», тобто зовнішнього спостерігача (він же об’єктивний спостерігач). Оцінка має бути заснована на фактах, які можуть об’єктивно викликати у сторін сумніви у неупередженості суду. Суб’єктивні побоювання сторін не є вирішальними, важливіше те, чи об’єктивно виправдані ці сумніви (п.45 рішення).

Спостерігач: ключ до об’єктивної неупередженості

Згідно з рішенням ЄСПЛ, «навіть видимість може мати певне значення, або, іншими словами, «правосуддя має не тільки здійснюватися, але й має виглядати як таке, що здійснюється» … На карту поставлена впевненість, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти громадськості. Таким чином, будь-який суддя, щодо якого є законні підстави побоюватися відсутності неупередженості, повинен бути відведений» (п.47).

На прикладі рішення «Цулукідзе та Русулашвілі проти Грузії» ми бачимо, що факт неупередженості конкретного судді ще не означає, що весь судовий процес є неупередженим. У п.49 рішення ЄСПЛ зазначає: «При визначенні того, чи була… неупередженою колегія Верховного суду, до складу якої входила суддя Л.М., як того вимагає §1 ст.6 конвенції, Суд, враховуючи матеріали, що є в його розпорядженні, вважає, що нічого не вказує на те, що суддя Л.М. діяв із особистими упередженнями у зазначеній справі. Отже, необхідно припустити наявність особистої неупередженості судді (суб’єктивна перевірка). Тому буде розглянуто питання про передбачувану відсутність неупередженості судді Л.М. — у зв’язку з тісними сімейними зв’язками його помічника із законним представником сторони-відповідача …».

Наступні пункти рішення демонструють, наскільки скрупульозно слід підходити до аналізу наявності «об’єктивної неупередженості». Інституція, яка проводить подібний тест (у справі «Цулукідзе та Русулашвілі» такою інституцією є сам ЄСПЛ), зобов’язана вивчити всі деталі й розглянути всі припущення, які можуть виникнути у зв’язку з ймовірною відсутністю неупередженості.

Наступна цитата наочно ілюструє такий підхід у дії: «Щодо відповідного внутрішнього законодавства, то Суд зазначає, що в ст.200 ЦПК Грузії прямо сказано, що суддя може попросити свого судового помічника підготувати справу для розгляду судом… Крім того, згідно з листом Вищої ради правосуддя, поданим урядом, обов’язки судових помічників включають суміш адміністративної та юридичної роботи, аж до розробки судових рішень… Зазначаючи абстрактно сформульований опис функцій судових помічників, передбачений національним законодавством, Суд вважає, що їхня робота має не лише адміністративний характер. Він вважає, що залежно від конкретних завдань, покладених на помічника судді, його чи її участь може мати суттєве значення для судового процесу, і, відповідно, особа, яка виконує ці завдання, має бути неупередженою, щоб розгляд відповідав статті 6» (п.52 рішення).

Така скрупульозність вказує на те, що «видимість неупередженості» має бути настільки глибокою, щоб проникати далеко за межі особистості судді.

Але тест об’єктивної неупередженості не обмежується зазначеним рівнем аналізу ситуації, продовжуючи заглиблюватися й навіть абстрагуючись від фактів конкретної справи, таких як наявність чи відсутність реальних дій помічника судді, здатних вплинути на неупередженість судового процесу.

«Суд зазначає, що Г.Д. була судовим помічником судді Л.М., коли той засідав у колегії з трьох суддів у обох справах … За таких обставин для заявників не було необґрунтовано припускати, що Г.Д., чий батько виступав як законний представник відповідача в обох справах, буде надавати судді Л.М. адміністративну та/або юридичну підтримку під час підготовки їхніх справ до розгляду. На думку Суду, це створило ситуацію, пов’язану з можливим конфліктом інтересів… У цьому зв’язку Суд повторює, що концепція справедливого судового розгляду, притаманна ст.6 конвенції, передбачає, серед іншого, неупередженість судового процесу загалом. У таких ситуаціях на карту поставлено довіру громадськості до системи правосуддя, де видимість має велике значення» (п.54).

Таким чином, навіть сама можливість того, що помічник судді міг вплинути (а не реально вплинув!) на розгляд справи, вже достатня для того, щоб говорити про те, що була порушена видимість неупередженості.

Далі ЄСПЛ додатково уточнює цю свою позицію. Наведемо його, щоб уникнути двозначних тлумачень: «Єдиним засобом правового захисту, який був в розпорядженні заявників, було клопотання про відвід судді Л.М.… Вони скористалися цим засобом, висловлюючи свої побоювання щодо відсутності неупередженості з боку судді Л.М. через сімейні зв’язки його судового помічника Г.Д. з адвокатом іншої сторони. Судові колегії, які розглядали прохання про відвід судді Л.М., просто дійшли висновку, не беручи участі у вивченні характеру та масштабів участі Г.Д. у розгляді справи й наступному потенційному конфлікті інтересів, що факт її «впливу» на судовий процес… не було встановлено… досить поверхове розглядання звинувачень заявників, яке не враховувало ситуації, пов’язаної з потенційним конфліктом інтересів відповідного помічника судді, не змогло зняти побоювання заявників щодо неупередженості…» (п.55).

Тобто рішення органів щодо відсутності факту впливу (з боку помічниці) на рішення в описаних вище розглядах, ще недостатнє для того, щоб говорити про відсутність порушення неупередженості. Перша частина наведеної цитати також вказує на те, що захист обов’язково має використовувати процесуальні засоби (такі як заява про відвід) для того, щоб на офіційному рівні зафіксувати сам факт побоювань щодо відсутності неупередженості. Це, у подальшому, дає змогу говорити про вичерпання всіх національних можливостей захистити свої права.

Таким чином, ЄСПЛ підкреслює, що національні процедури повинні передбачати механізми для усунення таких ситуацій, щоб уникнути не лише фактичної упередженості, але й створення видимості упередженості. У цій справі, на думку Європейського суду, національні органи не приділили належної уваги цьому аспекту й не дослідили належним чином потенційний конфлікт інтересів, що є порушенням права на справедливий суд.

Синтез суб’єктивного й об’єктивного для справедливості

Підсумовуючи, можна сказати, що аргументація ЄСПЛ ґрунтується на двох ключових принципах: необхідність як фактичної, так і зовнішньо сприйманої неупередженості суду. У цьому випадку участь помічника судді із сімейними зв’язками з однією зі сторін могла вплинути на довіру до неупередженості процесу.

Європейський суд звертає увагу на важливість механізму врегулювання таких ситуацій, щоб забезпечити справедливість судового процесу й зберегти довіру до правосуддя.

Закон і Бізнес