Відсутність в наказі про відсторонення окремої вказівки керівника на збереження за особою певних складових грошового забезпечення не позбавляє таку особу права їх отримання.
На це звернув увагу Касаційний адміністративний суд, залишаючи без змін попередні рішення у справі №2а-14139/12/2670, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі особа звернувся з адміністративним позовом до Деснянського районного управління ГУ МВС у місті Києві, в якому просив, зокрема, зобов’язати відповідача провести розрахунок при звільненні, а саме сплатити: заборгованість із виплати заробітної плати та компенсацію в в загальній сумі понад 37 тис. грн.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково. Апеляційний суд це рішення скасував та ухвалив нову постанову про часткове задовлення позову. Констатував, що стосовно позивача на час проведення досудового слідства та розгляду кримінальної справи обиралася міра запобіжного заходу — взяття під варту. З урахуванням цього, суд дійшов висновку, що принаймні за період проведення службового розслідування позивачу мало би бути нараховано та виплачено грошове забезпечення у тих самих розмірах і за тими ж видами, які він отримував на день його відсторонення від служби.
ЄСПЛ за наслідками розгляду заяви особи в рішенні від 14.12.2023 у справі «Особа_1 проти України»(заява № 68907/14) встановив порушення §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Велика палата ВС уважала, що констатовані ЄСПЛ порушення конвенційних та національних вимог у контексті цієї справи можна усунути шляхом скасування ухвали суду касаційної інстанції та постанови суду апеляційної інстанції з направленням матеріалів заяви до суду апеляційної інстанції.
Апеляційний суд залишив без змін попередні судові рішення. Ураховуючи чинне на час виникнення спірних правовідносин правове регулювання та відсутність наказів про переведення позивача в розпорядження органу внутрішніх справ, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач зобов’язаний був нараховувати та виплачувати позивачу грошове забезпечення у згаданий період.
Своєю чергою, КАС зазначив, що ст.17 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України надає керівнику дискреційне право відсторонити особу рядового або начальницького складу, щодо якої проводиться службове розслідування, від посади на час його проведення. Відсторонення від посади є тимчасовим заходом, який застосовується на розсуд керівника з урахуванням конкретних обставин, що можуть вимагати такого рішення для забезпечення об’єктивного та неупередженого проведення службового розслідування. Водночас, наведена норма передбачає імперативну вимогу щодо збереження за відстороненою особою посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавок за вислугу років та безперервну службу, інших виплат і надбавок, як гарантію захисту прав працівника на період проведення щодо неї службового розслідування.
КАС звернув увагу, що обов’язок щодо нарахування та виплати відстороненій особі посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавок за вислугу років та безперервну службу, інших виплат і надбавок, є законодавчо визначеним і не залежить від волевиявлення та не потребує окремого підтвердження з боку керівника.
Відповідно, невчинення працівником дій щодо оскарження наказу, яким його відсторонено від посади на час проведення службового розслідування, не впливає на його право на отримання передбачених ст.17 Дисциплінарного статуту виплат.

Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Матеріали за темою
Легалізація перебування іноземців в Україні та захист від примусового повернення — огляд КАС
30.09.2025
Орендна плата за землю, звільнення держслужбовця та арешт рахунків виконавцем — огляд КАС
23.09.2025
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!