Допомога родичів може обернутися для підприємця труднощами з податковою
Чинні норми змушують підприємців, які працюють разом зі своїми сім’ями, йти в «тінь», адже реєстрація родича-помічника призведе до додаткових складнощів при сплаті податків. Легалізувати сімейний бізнес можна, лише прийнявши спеціальний закон.
Спільна справа
У Верховній Раді зареєстровано вельми цікавий законопроект, ухвалення якого дає надію на те, що у вітчизняному правовому полі з’явиться новий суб’єкт підприємництва — сім’я. Мова йде про проект «Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо стимулювання розвитку сімейного підприємництва)» (№2441), запропонований групою депутатів на чолі з Арсенієм Яценюком. Звичайно, така ініціатива може викликати здивування: мовляв, а хіба зараз у нас у країні немає сімейних компаній? Зрозуміло, сімейна спадкоємність у бізнесі наявна. Більш того, як відзначає у своєму блозі голова Асоціації власників сімейних компаній України Владислав Бурда, «щороку в Україні передається в спадщину капітал на сотні мільйонів доларів», та й «в українському суспільстві почало з’являтися розуміння того, що таке сімейний бізнес, а також вимальовуватися позитивне значення цього словосполучення».
Проте, якщо із сімейними компаніями, гордо іменованими в установчих документах юридичними особами, все більш-менш зрозуміло (є голова, є його спадкоємці, є органи управління тощо), то простій фізичній особі — підприємцеві зробити бізнес сімейним заняттям на легальній основі як мінімум не з руки. Чому? Та тому, що держава не дуже-то вітає сімейний бізнес малого підприємця. І, схоже, новий проект мало що змінить.
«Нелегальні» родичі
Напевно, ніхто не сперечатиметься з тим, що основна маса представників малого бізнесу — це підприємці — платники єдиного податку. Донедавна за використання найманої праці члена сім’ї підприємцеві — платникові єдиного податку доводилося «приплачувати» державі. Адже, приймаючи до себе на роботу, скажімо, дружину, голова сім’ї та за сумісництвом підприємець-«єдинник» зобов’язаний був платити підвищену ставку єдиного податку. Нагадаємо: згідно з указом Президента (що діяв до 1 січня 2012 р.) «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» для підприємця-«спрощенця», котрий використовує працю найманих працівників (включаючи й членів сім’ї!), ставка єдиного податку збільшувалася на 50% за кожного працівника.
Безумовно, так зване оформлення «до себе» на роботу власної дружини позначалося на сімейному бюджеті. Тому зовні ситуація виглядала, як мовиться, не дуже: дружина, котра де-факто працює в чоловіка-підприємця, де-юре вважалася безробітною. До речі, на цей факт указують і автори згаданого законопроекту: «Таким чином, фактично працюючи, юридично особа залишалася безробітною, і держава знову несла витрати на її матеріальне забезпечення».
Звичайно, сьогодні у світлі чинної ст.291 ПК підприємцю-«спрощенцю», котрий належить до тієї чи іншої групи платників єдиного податку, не потрібно доплачувати за кожного найманого працівника, але оформляти сімейний бізнес він чомусь не поспішає.
Працівник чи помічник?
Мабуть, історія, де дружина — власниця інтернет-магазину, а чоловік у міру сил і можливостей допомагає їй, працюючи кур’єром, відома кожному. Чим не сімейний бізнес? Ось тільки з погляду закону таке підприємство подружжя виглядає кепсько. Зрозуміло, що оформляти трудовий договір із чоловіком-кур’єром у заповзятливої жінки бажання не виникає — навіщо зайві складнощі й виплати працівникові та за працівника? Адже, що цікаво, норми законодавства дозволяють працювати без оформлення в підприємця членам його сім’ї.
Наприклад, згідно з Інструкцією про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженою постановою правління ПФ від 27.09.2010 №21-5 (з останніми змінами від 19.12.2012) платниками єдиного внеску названі члени сім’ї ФОП (у тому числі й того, котрий обрав спрощену систему оподаткування), які беруть участь у здійсненні ним підприємницької діяльності. Такими членами сім’ї можуть бути чоловік (дружина), батьки, діти й інші утриманці, котрі досягли 15-річного віку, не перебували в трудових або цивільно-правових відносинах з такою ФОП, але спільно з нею здійснюють підприємницьку діяльність і одержують від цього частину доходу.
Здавалося б, усе просто: заплати ЄВ за себе та членів сім’ї і спи спокійно. Але ж для початку потрібного визначити суму доходу, що припадає на кожного члена сім’ї ФОП, який допомагає в бізнесі. Відповідно до інструкції для ФОП (окрім «спрощенців») ЄВ установлюється в розмірі 34,7% від суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню ПДФО, і суми доходу, який розподіляється між членами сім’ї ФОП, котрі беруть участь у підприємницькій діяльності (п.3.3). Ось і виникає запитання: як документально оформити розподіл доходів між членами сім’ї?
Раніше, якщо ФОП допомагали в бізнесі члени сім’ї, котрі спільно з такою особою проживають, оподатковуваний дохід розподілявся згідно з угодою, відповідно до якої можна було так званому сімейному помічникові виділити, наприклад, мінімум доходу, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, і з цього доходу платити мінімальний розмір ЄВ. Проте цей нормативно-правовий акт утратив чинність понад рік тому (декрет КМ №13-92 «Про прибутковий податок з громадян»), і цей нюанс у чинному законодавстві поки не визначений.
Хоч як би там було, інструкцією закріплено, що сума ЄВ не може бути меншою від розміру мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, в якому отримано дохід.
Що стосується ФОП, котрі обрали спрощену систему оподаткування, то розмір ЄВ також становить 34,7%, але вже від суми, визначеної такими платниками самостійно для себе та членів сім’ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності, але не більшої від максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. При цьому згідно з п.3.4 інструкції сума єдиного внеску не може бути меншою від розміру мінімального страхового внеску за кожну особу.
Іншими словами, «засвітивши» при розподілі своїх доходів так званого помічника з членів сім’ї, підприємець повинен платити ЄВ і за себе, і за нього. Зрозуміло, що розмір ЄВ не такий уже й великий, тому заплатити за члена сім’ї, котрий бере участь у бізнесі, не проблема. Проблема — в іншому: як довести органам контролю та перевірки, що член сім’ї є не неоформленим працівником (а це порушення трудового законодавства), а лише бере участь у підприємницькій діяльності?
Ось і виходить на ділі, що чоловіки так і залишаються неоформленими кур’єрами, а сімейний бізнес усе більше йде в «тінь».
Разом з тим хотілося б порадити підприємцеві: коли визначаєтеся, ким бути членові сім’ї у вашому бізнесі — помічником чи працівником, — краще ухвалити рішення на користь останнього. Адже так буде знижено ризик «взаємного нерозуміння» з представниками податкових органів і органів соцзахисту, та й, що гріха таїти, запис у трудовій книжці члена сім’ї — це не так уже й погано в умовах сучасної дійсності.
Можливі перспективи
Автори законопроекту №2441, бажаючи знизити навантаження на платників податків, котрі використовують у своїй діяльності працю членів сім’ї, пропонують зменшити розмір ставки єдиного податку для платників — суб’єктів сімейного підприємництва. Під сімейним підприємництвом ініціатори змін розуміють самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, здійснювану суб’єктами господарювання (підприємцями) з обов’язковим використанням праці членів своєї сім’ї з метою досягнення економічних та соціальних результатів і отримання прибутку.
Основні зміни, пропоновані депутатами, такі:
• Підприємці-«єдиннники» 1-ї групи можуть використовувати працю найманих працівників — членів їх сімей;
• «єдиноплатники» 4-ї групи (юридичні особи) мають право не враховувати в чисельності працівників членів сім’ї засновника;
• при розрахунку загальної чисельності осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з платником єдиного податку — фізичною особою, можна не враховувати разом з найманими працівниками, котрі перебувають у відпустці по вагітності й пологах і у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку, найманих працівників, що є членами сім’ї платника податків.
Також запропоновано знизити ставки єдиного податку для суб’єктів сімейного підприємництва: від 1 до 5% розміру МЗП для 1-ї групи; від 2 до 10% — для 2-ї; для 3-ї та 4-ї груп (у разі сплати ПДВ) — 2% доходу, у разі включення ПДВ до складу єдиного податку — 4% доходу.
Не вдаючись у подробиці, все ж таки можемо відзначити, що запропоновані в проекті норми кардинально не змінять ситуацію із сімейними помічниками в бізнесі, потрібні радикальніші зміни. Думається, виділення представників малого бізнесу, котрі використовують працю членів сім’ї, в окрему групу платників податків, зі спеціальним, скажемо так, правовим і спрощеним режимом, дозволило б вивести сімейний бізнес малих підприємців з «тіні».
На даному ж етапі в підході до правового регулювання сімейного підприємництва, точніше, у відсутності такого, Україна не самотня. Наприклад, у Росії вже кілька років активно висловлюються пропозиції про ухвалення акта спеціального законодавства, присвяченого саме сімейному бізнесу, але поки що, на жаль, це тільки розмови. У Білорусі сімейне підприємництво розглядається лише крізь призму фермерського господарства й деяких обмежень для індивідуальних підприємців при прийомі на роботу членів своїх сімей (не більше 3 чоловік). А ось, скажімо, Узбекистан чітко визначився, прийнявши рік тому закон «Про сімейне підприємництво». Правда, і цей акт присвячений сімейному підприємництву з утворенням юридичної особи, сімейне ж підприємництво без утворення такого в законі значиться бланкетною нормою: «Сімейне підприємництво без утворення юридичної особи здійснюється в порядку, встановленому законодавством».
Спільна робота чоловіка з дружиною загрожує не тільки сімейними конфліктами, а й проблемами з органами контролю.
Матеріали за темою
Коментарі
совместно с ним осуществляющие предпринимательскую деятельность и получающие от этого часть дохода.» Неоформленность трудового оговора и есть доказательство того, что люди не пребывают в трудовых отно…
«Проблема — в другом: как доказать конт¬ролирующим и проверяющим органам, что член семьи является не не¬оформленным работником (а это нарушение трудового законодательства), а лишь принимает участие в …