Про плату за оренду землі

Сплата орендної плати в натуральній формі не звільняє орендаря від обов’язку сплачувати її в грошовій формі (і навпаки). Особливо якщо договір складено таким чином, що не передбачає альтернативності оплати.

Після отримання спадщини особа неодноразово зверталася до орендаря з листами, в яких просила не обробляти спірну земельну ділянку, оскільки бажає обробляти її самостійно. Проте орендар стверджував, що це можливо тільки після завершення дії договору оренди.

Тоді спадкоємець звернувся до суду з вимогою про розірвання договору оренди на тій підставі, що орендар систематично вносив орендну плату не в повному обсязі (справа №192/3236/16). Адже договором було передбачено, що орендна плата становить не менш як 3% нормативної грошової оцінки землі; ішлося про натуральну форму у вигляді: зерна фуражного — 2500 кг, соняшнику — 100 кг, муки — 50 кг, соломи — 1000 т; оранку присадибної ділянки — 0,5 га. Але починаючи з 2013 року орендар не виконував своїх зобов’язань.

Суди перших двох інстанцій констатували, що орендар уносив орендну плату в натуральній формі. А позов про стягнення заборгованості з орендної плати в грошовій формі особа не пред’явила. Тому відсутні підстави для дострокового розірвання договору.

Проте Касаційний цивільний суд відзначив, що укладеним договором передбачено поєднання двох різних форм справляння орендної плати: грошової та натуральної. І представник орендаря не заперечував, що грошова складова не сплачувалася весь цей час. А згідно з п.«д» ч.1 ст.141 Земельного кодексу підставою для припинення права користування ділянкою є систематичне ухиляння орендної плати. Отже, суди зробили помилковий висновок про відсутність підстав для розірвання договору.

Прикметно, що власник ділянки міг скористатись опискою в договорі й вимагати постачання саме 1000 т соломи. Адже жодних приміток щодо виправлення очевидної помилки документ не містив.