РСУ подивилася на президентський проект під стратегічно іншим кутом і знайшла нові недоречності
Якщо минулого тижня в Раді суддів не було жодних зауважень від колег до президентського варіанта вдосконалення суддівського врядування, то на початку цього вони з’явилися. Від консультативного висновку Вищої ради правосуддя вони різняться спрямованістю на захист інтересів усього суддівського корпусу, а не окремих органів.
Дискримінація у винагороді
У відкритому зверненні до народних депутатів члени ради оприлюднили 14 принципових зауважень до проекту «Про внесення змін до деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» (№1008). Насамперед — щодо положень, які зачіпають суддівську винагороду. І якщо члени ВРП висловили застереження лише щодо оплати власної праці, то в РСУ на це питання подивилися під іншим кутом — стратегічним.
Звісно, члени самоврядного органу привітали намір прибрати із розд.ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону «Про судоустрій і статус суддів» пп.22, 23, якими було запроваджено дискримінацію у винагороді служителів Феміди, щодо яких не проведено кваліфікаційного оцінювання. В цьому рада доволі послідовна, оскільки неодноразово звертала увагу на неконституційність цих положень. Адже за однакову працю, маючи однаковий статус, судді отримують різну винагороду.
Єдине, із чим не погоджуються в РСУ, — відкладення відновлення справедливості до 1.01.2020. Тим більше що відповідні кошти закладені при формуванні бюджету органів судової влади. Принаймні, як зазначається у зверненні, у цьому запевняло керівництво Державної судової адміністрації.
Натомість незрозумілим для РСУ є збереження іншої дискримінаційної норми — щодо обчислення довічного грошового утримання. Адже п.25 того ж розд.XII закону також передбачає поділ суддів, які вийшли у відставку, за рівнем такого утримання залежно від проходження оцінювання. До того ж додатковою умовою є необхідність відпрацювати щонайменше 3 роки після цього, аби розраховувати на більші виплати.
На відміну від ВРП, вступилися члени РСУ і за «верховників», яким планується зменшити посадовий оклад із 75 до 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. При цьому рада погодилася, що наявний розрив у суддівській винагороді між найвищою та іншими інстанціями (наразі — утричі порівняно із місцевими судами) є несправедливим. Але запропонувала зменшити його шляхом наближення оплати праці інших суддів до винагороди, яку отримають представники ВС.
До речі, на «верховному» рівні чомусь не спостерігається аналогічна турбота про гарантії незалежності колег з нижчих ланок. Так, недавно Касаційний адміністративний суд у справі №816/1505/16 дійшов висновку, що доплата за вислугу років, яку до 2015 року отримували всі судді, належить до… соціальних гарантій. А тому відповідно до рішення Конституційного Суду від 26.12.2011 №20-рп/2011 може бути скасована з огляду на фінансові можливості держави. Хоча дві попередні інстанції цілком логічно доводили протилежне, а КС висловлювався зовсім з іншого приводу, що не має стосунку до складових суддівської винагороди.
«Перетягування» ВККС
Утім, більш актуальною для нової влади є зміна процедури та порядку формування Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Як зазначав «ЗіБ», у ВРП і слова не сказали про скорочення її складу, хоча це може негативно позначитися на завершенні кваліфоцінювання та й взагалі на порятунку судів нижчих ланок від «кадрового голоду».
В РСУ на це звернули увагу, нагадавши, що півроку тому рекомендували ВККС «вжити всіх необхідних заходів для завершення кваліфоцінювання суддів до вересня 2019 року». Залишилося 10 днів цього місяця… Якщо 16 членів комісії не впоралися із завданням за 3 роки, то на чверть менший колектив, напевне, затягне цю процедуру ще на п’ятирічку.
Також члени ради помітили й деякі неузгодженості, що допускає проект. Наприклад, для подолання негативного висновку громадської ради доброчесності щодо судді чи кандидата необхідні голоси 11 членів ВККС. Тобто, якщо її склад скоротиться до 12, це буде можливим фактично при одностайній підтримці.
Є розбіжності в оцінках РСУ та ВРП і щодо залучення іноземних експертів до формування складу ВККС. Якщо ВРП незадоволена відсутністю в неї вибору щодо призначення членів комісії, яких рекомендуватиме конкурсна комісія, і пропонує подавати їй по дві кандидатури на вакансію, то РСУ, схоже, не проти залишити за собою більше впливу на цей процес.
Нагадаємо, що, за проектом, конкурсна комісія складатиметься із 6 осіб — 3-х членів РСУ та 3-х представників громадської ради міжнародних експертів. Причому претендент на посаду може отримати рекомендацію, тільки якщо всі іноземці одностайно підтримають його кандидатуру.
РСУ вважає, що було б достатньо, аби кандидата підтримала проста більшість членів комісії, включаючи двох експертів. Очевидно, це дещо посилить значимість самої ради у процедурі, хоча не зніме принципового питання щодо необхідності такого безпрецедентного контролю з боку іноземних структур за суддівським врядуванням. І для стороннього спостерігача це є значно вагомішим посяганням на суддівську незалежність, ніж інші положення проекту.
Коли таємне стає відкритим
У половині пунктів звернення РСУ підтримала позицію ВРП, інколи — дослівно. Хоча, наприклад, незгода із виключенням норми щодо порядку внесення змін до профільного закону — не більше, ніж підтримання ілюзії про наявність запобіжника від посягання на незалежність вітчизняної Феміди та «несуперечливого комплексного врегулювання питань організації судової влади і здійснення правосуддя».
Ця норма існує вже 3 роки. І як це допомогло судовій системі? Чи убезпечило від змін, що вносилися іншими законами, зокрема, у 2017 році? Чи наразилися бажання попередніх реформаторів зробити все по-своєму на спротив представників вищих судових органів з посиланням на цю норму?
Підтримують в РСУ і збереження традиції ВРП голосувати за питання порядку денного виключно у нарадчій кімнаті. Може, це і захищає члена ВРП, але не тільки його незалежність. Бо таємне голосування дає змогу приховати сторонній вплив на рішення. Адже громадськість не має можливості відстежувати, наскільки той чи інший член Ради є послідовним у своїй позиції і безстороннім щодо конкретного судді.
До того ж, тих самих суддів прилюдно вивертають під час співбесід чи розгляду дисциплінарних проваджень, і це не розцінюється як посягання на їхню незалежність чи загроза стороннього впливу. І якщо вже закон зобов’язує служителів Феміди сходити на цю «Голгофу», чому членам ВРП бракує мужності відкрито висловити свою позицію щодо його вчинку? Хто його осудить — громадські активісти, політики, ЗМІ?
Прикметно, що і в питанні відкритості ВРП звернула увагу тільки на ті зміни, що стосуються саме її. Натомість РСУ застерегла ще й від виключення положення, яке уможливлює закритий розгляд дисциплінарної справи за клопотанням судді. Адже, як зазначено у зверненні ради, це не узгоджується з міжнародними стандартами.
Посягання на автономію
Не підтримують в РСУ і створення комісії з питань доброчесності та етики для контролю за членами ВРП та ВККС. Цитати з європейських рекомендацій майже ті самі, що й у консультативному висновку. Однак якщо уважно прочитати, то у них йдеться про унеможливлення контролю за Радою з боку виконавчої і законодавчої влади та неправомірного тиску зсередини судової системи. Якщо ж комісія складається із самих членів ВРП та міжнародних експертів, то, схоже, це правило і не порушується, жодних посягань на її автономію не відбуватиметься.
Урешті-решт у прихильників такого контролю завжди є «залізобетонний» аргумент: не порушуйте закону, поводьтеся добре, й у комісії не буде підстав для претензій. Або не йдіть до ВРП, якщо відчуваєте за собою слабину.
Водночас самим членам ВРП краще було б частіше звертатися до іншої рекомендації, яка згадана у зверненні РСУ: обережно ставитися до відносин із судами та особливо суддями. І не перебирати на себе функції органу, що переглядає судові справи, оскільки ВРП таким не є за визначенням.
Скорочення складу ВС також не зустріло схвалення з боку РСУ. На її думку, взагалі недоцільно встановлювати верхні чи нижні межі складу будь-якого суду. Бо згідно із законом ці питання цілком здатна вирішити Державна судова адміністрація за погодженням із ВРП.
Щоправда, в раді, схоже, не стали згадувати, як відбувалася ця процедура під час останньої «оптимізації» і скільки нарікань висловлювали суди щодо скорочення штатів на підставі так званих модельних справ. Чи враховувалося тоді реальне навантаження на конкретного суддю чи суд і до чого це призвело сьогодні?
Із чим точно слід погодитися, так це із стурбованістю РСУ, що оновлена ВККС тепер буде змушена витрачати час на скорочення складу ВС, а кваліфоцінювання знову загальмується. Хоча якщо оплата праці буде вирівняна, то навряд чи судді, навіть ті, які не мають повноважень здійснювати правосуддя, не погодяться зачекати.
Водночас навряд чи нова влада погодиться залишити у спокої найвищий судовий орган, який сформовано попередниками. Принаймні тенденції щодо інших колегіальних органів є тому підтвердженням.
«Дисциплінарки»: анонімно та нашвидкуруч
Ще один напрям «основного удару» проекту №1008 стосується змін у процедурі притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності. Тут РСУ і ВРП також солідарні.
Логічно, що одночасно з появою викривачів чиновників-корупціонерів нова влада має намір ввести інститут «повідомлення про вчинення дисциплінарного проступку». Це зобов’яже ВРП розглядати, наприклад, анонімні та необґрунтовані скарги. РСУ висловила стурбованість тим, що це призведе до «зворотного розвитку демократії та законодавства». Тим більше що стосовно інших осіб законодавство не передбачає аналогічного спрощення вимог щодо змісту та форми скарги.
Причому членам ВРП не знадобиться навіть і формальне анонімне звернення. Вони отримають право самостійно розпочинати дисциплінарне провадження, якщо побачать у діях якогось судді ознаки, що можуть свідчити про вчинення дисциплінарного проступку. Чи буде в них на це час і натхнення за наявної навали скарг — питання риторичне. Але, очевидно, це спростить порушення дисциплінарних справ проти конкретного судді для зацікавлених у цьому осіб. Достатньо буде публікації в газеті чи на якомусь сайті.
Більше того, проект передбачає максимально скоротити процедурні строки для окремих етапів дисциплінарного провадження, включаючи оскарження рішення дисциплінарних палат. Тож РСУ солідарна із ВРП у тому, що це «призведе лише до неможливості повно та об’єктивно здійснити підготовку та розгляд дисциплінарного провадження, прийняття помилкових і необґрунтованих рішень та, як наслідок, збільшення кількості скарг до Європейського суду з прав людини».
***
Що ж, обидва колегіальні органи висловили своє ставлення до президентських ініціатив, побічно підтвердивши приказку про кількість думок у двох юристів. Тепер суддівському корпусу залишається чекати на позицію профільного комітету та парламенту. Єдине, що втішає: на цьому тижні Комітет ВР з питань правової політики не засідав, а розгляд проекту №1008 запланований лише на наступний пленарний тиждень, що почнеться 8 жовтня — у День юриста.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!