Гарантированные права

Обвиняемые, лишенные возможности самостоятельно реализовать свое право на защиту, не всегда получают адвокатов

Требования уголовного процессуального законодательства относительно обеспечения права на защиту во время уголовного производства местные общие суды и Апелляционный суд Кировоградской области преимущественно выполняют должным образом. В то же время из-за неподобающей оценки судьями способности обвиняемого или подозреваемого в уголовном производстве самостоятельно осуществлять свое право на защиту оно нарушается. Кроме того, практика применения в течение 2013 года закона «О бесплатной правовой помощи» относительно привлечения защитника по назначению почти отсутствует. К таким выводам пришли в судебной палате по уголовным делам Апелляционного суда Кировоградской области, осуществив обобщение судебной практики обеспечения права на защиту как одного из общих принципов уголовного производства (начало см. в №22. — Прим. ред.)

Визначальний критерій

Відповідно до п.3 ч.2 ст.52 КПК у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений не може сам реалізувати своє право на захист через фізичні або психічні вади, з моменту встановлення цих вад обов’язково залучається захисник для допомоги такій особі повною мірою реалізувати надані їй права. У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 №8 роз’яснено, що під особами, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі реалізувати право на захист, необхідно розуміти, зокрема, осіб з істотними дефектами мови, зору, слуху тощо, а також осіб, які хоча й визнані осудними, але мають психічні вади, що перешкоджають самостійно захищатися від обвинувачення.

Протягом 2013 р. установлено випадки недотримання місцевими загальними судами області вимог п.3 ч.2 ст.52 КПК щодо призначення захисника обвинуваченим, які мають психічні вади.

Так, за наслідками апеляційного розгляду скасовано з призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, але в іншому складі суддів:

• вирок Кіровського районного суду м.Кіровограда стосовно С., обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 Кримінального кодексу (кримінальне провадження №11-кп/ 781/281/13);

• вирок Голованівського районного суду Кіровоградської області стосовно Д., обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК (№11-кп/781/364/13);

• вирок Ленінського районного суду м.Кіровограда стосовно Г., обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК (№11-кп/781/377/13);

• вирок Новгородківського районного суду Кіровоградської області стосовно С., обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК (№11-кп/781/316/13);

• вирок Новомиргородського районного суду Кіровоградської області стосовно Ш., обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК (№11-кп/781/153/13);

• вирок Кіровського районного суду м.Кіровограда стосовно К., обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК (№11-кп/781/117/13);

• вирок Кіровського районного суду м.Кіровограда стосовно Д., обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК (№11-кп/781/142/13);

• вирок Кіровського районного суду м.Кіровограда стосовно М., обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК (№11-кп/781/238/13).

Під час апеляційного розгляду встановлено, що обвинувачені мали психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів (синдром залежності). Психічні вади зазначеного характеру колегії суддів апеляційного суду визнали такими, що перешкоджали обвинуваченим самостійно здійснювати своє право на захист. Однак провадження в судах першої інстанції здійснені за відсутності захисників, участь яких відповідно до п.3 ч.2 ст.52 КПК є обов’язковою.

Крім того, під час апеляційного розгляду встановлені випадки здійснення судами першої інстанції розгляду кримінальних проваджень щодо повнолітніх обвинувачених без освіти, з початковою освітою, дуже низьким рівнем знань, унаслідок чого вони перебували на «Д» обліку в лікаря-психіатра. Втім, захисники в кримінальних провадженнях щодо обвинувачених, які фактично позбавлені можливості самостійно реалізувати своє право на захист, не залучалися.

Із цих підстав за наслідками апеляційного розгляду скасовано та призначено новий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції, але в іншому складі суддів:

• вирок Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області стосовно Ц., обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК (кримінальне провадження №11-кп/781/74/13);

• вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області стосовно Г., обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК (№11-кп/781/289/13);

• вирок Кіровського районного суду м.Кіровограда стосовно С., обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК (№11-кп/781/251/13);

• вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області стосовно Г.А., Г. Ю., С., Д., обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.297 КК (№11-кп/781/350/13).

Аналізуючи наведені вище провадження, слід зауважити, що порушення права на захист обвинувачених, які внаслідок психічних вад не здатні повною мірою реалізувати свої права, зумовлено неоднозначним розумінням поняття «психічні вади», а отже, і процесуально-правових наслідків наявності в обвинувачених таких характерних ознак, як психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів, неграмотність повнолітніх обвинувачених (без освіти, з початковою освітою, дуже низьким рівнем знань).

У КПК відсутнє законодавче визначення поняття «психічні вади». Проте при з’ясуванні питання щодо наявності їх в обвинуваченого, що є підставою застосування п.3 ч.2 ст.52 КПК, визначальним має бути юридичний критерій, а саме — оцінка здатності особи самостійно здійснювати своє право на захист. Потрібно ретельно досліджувати фактори, які впливають на таку здатність.

Зокрема, слід ураховувати, що для здатності особи самостійно здійснювати своє право на захист потрібен такий стан психічних функцій (сприйняття, уваги, пам’яті, мислення) та емоційно-вольової сфери обвинувачених, що забезпечить правильне відображення дійсності та створить передумови для повноцінної інтелектуальної діяльності.

Обставини, які впливають на здатність особи здійснювати право на захист, можуть бути встановлені з документально підтверджених відомостей, що особа:

• інвалід певної групи, встановленої з приводу психічного захворювання;

• перебуває на обліку в психоневрологічному диспансері або навчається в школі для розумово відсталих дітей;

• визнана медичною установою такою, що страждає від хронічного алкоголізму, наркоманії.

Єдиний випадок

Підозрюваному, обвинуваченому гарантовано конституційне право на захист і вільний вибір захисника. Відповідно до ст.53 КПК слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд залучають захисника для проведення окремої процесуальної дії в порядку, передбаченому ст.49 цього кодексу, виключно в невідкладних випадках, коли є потреба в проведенні невідкладної процесуальної дії за участю захисника, а завчасно повідомлений захисник не може прибути для участі в проведенні процесуальної дії чи забезпечити участь іншого захисника або якщо підозрюваний, обвинувачений виявив бажання, але ще не встиг залучити захисника або прибуття обраного захисника неможливе.

Під невідкладними слід розуміти такі процесуальні дії, зволікання з якими може викликати негативні наслідки для провадження, зникнення слідів злочину або особи, якою він був скоєний, предметів, які можуть стати згодом речовими доказами, зміну обстановки тощо.

Під невідкладними розуміються випадки, коли:

• є потреба в проведенні невідкладної процесуальної дії за участю захисника, а завчасно повідомлений захисник не може прибути для участі в проведенні процесуальної дії чи забезпечити участь іншого захисника;

• підозрюваний, обвинувачений виявив бажання, але ще не встиг залучити захисника;

• прибуття обраного захисника неможливе.

Запросити захисника до участі в окремій процесуальній дії має право й сам підозрюваний, обвинувачений. Якщо потреби в проведенні невідкладних процесуальних дій за участю захисника немає і неможливе прибуття захисника, обраного підозрюваним, обвинуваченим, протягом 24 год., слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд мають право запропонувати підозрюваному, обвинуваченому залучити іншого захисника.

У випадку, коли підозрюваний, обвинувачений вирішить залучити іншого захисника на свій розсуд, за загальним правилом, він повинен укласти договір.

Якщо підозрюваний, обвинувачений відмовиться від залучення іншого захисника, а проведення невідкладної процесуальної дії передбачає участь захисника, то слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов’язані залучити захисника в порядку, передбаченому ст.49 КПК. Під час проведення окремої процесуальної дії відповідно до ч.3 ст.53 КПК захисник має ті самі права й обов’язки, що й захисник, який здійснює захист протягом кримінального провадження. Таке правило зумовлюється єдністю процесуального статусу захисника в кримінальному провадженні, а тому й не може бути ніяких розбіжностей у визначенні обсягу його процесуальних прав залежно від того, постійно він бере участь у кримінальному провадженні чи залучений для проведення окремої процесуальної дії.

Оскільки у випадках, передбачених ч.1 ст.53 КПК, захисник виконує свої обов’язки тимчасово, це не покладає на нього обов’язку надалі здійснювати захист у всьому кримінальному провадженні або на окремій його стадії (ч.5 ст.53 КПК). Завдання його діяльності вважаються вичерпаними по закінченні тієї процесуальної дії, для участі в якій його було залучено. У цьому випадку участь захисника слід розглядати не тільки як гарантію забезпечення права підозрюваного, обвинуваченого на захист, а як гарантію здійснення кримінального провадження в цілому, адже без його участі в окремих випадках неможливим є подальший рух самого провадження.

Згідно з інформацією, наданою місцевими загальними судами Кіровоградської області, випадки залучення захисника для проведення окремої процесуальної дії в порядку ст.53 КПК поодинокі. Наприклад, протягом 2013 р. встановлено тільки один випадок залучення районним судом області захисника для проведення окремої процесуальної дії під час судового провадження.

Так, під час розгляду Ленінським районним судом м.Кіровограда кримінального провадження стосовно М.О., обвинуваченого за ч.4 ст.187, ч.2 ст.15, пп.6, 9 ч.2 ст.115, ч.3 ст.348, ч.2 ст.263, ч.2 ст.186, і ч.1 ст.121, ч.2 ст.289 КК, Н., обвинуваченого за ч.4 ст.187, ст.348, ч.2 ст.289, ч.1 ст.263, ч.2 ст.186 КК, Б. та М.В., обвинувачених за ч.4 ст.187 КК (кримінальне провадження №405/9650/13-к), прокурор заявив клопотання про подовження строку тримання під вартою обвинувачених. Однак у зв’язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні у судове засідання не з’явився захисник обвинуваченого М.В., який обвинувачувався в скоєнні особливо тяжкого злочину, тому відповідно до ч.1 ст.52 КПК участь захисника в кримінальному провадженні є обов’язковою. Враховуючи наведене, а також вимоги стст. 53 і 331 КПК, суд постановив ухвалу про залучення захисника для проведення окремої процесуальної дії, тобто для участі під час розгляду клопотання прокурора про подовження строку тримання під вартою обвинуваченого М.В.

Згідно з довідковою інформацією місцевих загальних судів області для проведення окремої процесуальної дії в кримінальному провадженні захисники залучаються зазвичай за дорученням органу досудового розслідування.

Так, слідчий звернувся до слідчого судді Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області з клопотанням про застосування стосовно підозрюваного У. запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Враховуючи вимогу ст.186 КПК про невідкладний розгляд таких клопотань, а також те, що захисник у кримінальному провадженні, участь якого є обов’язковою, з об’єктивних причин на момент звернення до суду із цим клопотанням не мав змоги брати участь у судовому засіданні, слідчий виніс постанову про залучення іншого захисника для проведення окремої процесуальної дії — участі під час розгляду клопотання про застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу.

Місцеві недоліки

В ст.20 КПК закріплено, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, що полягає, зокрема, у наданні можливості користуватися правовою допомогою захисника. Статтею 59 Конституції кожному гарантовано право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.14 закону «Про безоплатну правову допомогу» від 2.06.2011 №3460-VI (п.7 ч.1 ст.14 в редакції закону від 13.04.2012 №4652-VI) право на безоплатну вторинну правову допомогу мають особи, в кримінальних провадженнях стосовно яких відповідно до положень КПК захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або для проведення окремої процесуальної дії.

Під час узагальнення встановлено два випадки залучення судом захисника за призначенням відповідно до вимог закону «Про безоплатну правову допомогу» на стадії виконання вироку. Так, Долинський районний суд Кіровоградської області за клопотанням засудженого Н. залучив захисника для надання правової допомоги під час розгляду подання Долинського РВ кримінально-виконавчої інспекції УДДУ ПВП в Кіровоградській області про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення Н., засудженого вироком Казанківського районного суду Миколаївської області за ч.3 ст.185 КК, для відбування призначеного покарання (кримінальне провадження №388/1357/13-к).

Бобринецький районний суд Кіровоградської області залучив захисника для надання правової допомоги під час розгляду подання начальника Бобринецького міжрайонного відділу кримінально-виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби в Кіровоградській області про звільнення засудженого Б. від призначеного покарання з випробуванням після закінчення іспитового строку (№383/1739/13-к). Суд ініціював залучення захисника для захисту за призначенням з урахуванням того, що засуджений Б. має початкову освіту, тобто позбавлений можливості самостійно здійснювати право на захист.

Установлено, що протягом 2013 р. місцеві загальні суди Кіровоградської області розглянули 282 кримінальні провадження, в яких участь захисника відповідно до вимог ст.52 КПК є обов’язковою.

За наслідками перевірки судових рішень узагальнюючої категорії в апеляційному порядку скасовано 15 вироків, ухвалених судами першої інстанції.

Проаналізувавши матеріали кримінальних проваджень, довідкову інформацію місцевих загальних судів, практику Апеляційного суду Кіровоградської області, можемо констатувати, що вимоги кримінального процесуального законодавства щодо забезпечення права на захист під час кримінального провадження, зокрема у випадках, коли участь захисника є обов’язковою, виконуються переважно належним чином. Недоліки, допущені місцевими загальними судами Кіровоградської області, які під час судового розгляду допустили порушення вимог ст.52 КПК, були виявлені та виправлені апеляційним судом відповідно до вимог стст.412, 415 КПК.

Однак окремо слід наголосити на проблемі неоднозначного розуміння як органами досудового розслідування, так і деякими суддями судів першої інстанції поняття «психічні вади» в рамках п.3 ч.2 ст.52 КПК та на неналежній оцінці суддями критерію «здатність підозрюваного, обвинуваченого самостійно здійснювати своє право на захист».

Практика застосування протягом 2013 р. ст.53 КПК (залучення захисника для проведення окремої процесуальної дії) та закону «Про безоплатну правову допомогу» (залучення захисника за призначенням на стадії виконання вироку) майже відсутня. Проблем правозастосування із цих питань не встановлено.

З огляду на важливість питання забезпечення права на захист як основної засади кримінального судочинства, важливої гарантії об’єктивного розгляду справи та запобігання притягненню до кримінальної відповідальності невинуватих осіб під час розгляду кримінальних проваджень суддям необхідно:

• ретельно перевіряти обставини, що зумовлюють обов’язкову участь захисника в кримінальному провадженні з урахуванням вимог стст.3, 55, 59, 63 Конституції, стст.20, 45—54 КПК, стст.5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.;

• стежити за роз’ясненнями та практикою судів вищих інстанцій з питань дотримання права на захист у кримінальному провадженні, враховувати практику Європейського суду з прав людини.