Натільний живопис

Від носіїв татуювання можуть вимагати отримати дозвіл на їх демонстрацію

Татуювання може додати колориту зовнішності зірки шоу-бізнесу або вигаданого персонажа. Проте практика судів США за останні роки показала, що використання малюнка досить часто балансує на межі закону. Юристи побоюються того, що, можливо, в майбутньому перед тим, як зробити тату, навіть доведеться укладати додаткову угоду з майстром і його салоном.

Законодавство США про авторське право захищає оригінальні роботи на будь-якому матеріальному носії, починаючи з масляної фарби на полотні і закінчуючи чорнилом на шкірі. Прецеденти останніх років, наприклад випадок з татуюванням на обличчі Майка Тайсона, недвозначно вказують саме на таку інтерпретацію права.

У квітні 2011 р. Віктор Уїтмілл, автор малюнка на обличчі боксера, подав до суду на кінокомпанію Warner Brothers за використання тату у фільмі «Парубочий вечір 2»: в одному з епізодів герой прокидається з таким самим, як у М.Тайсона, візерунком на обличчі. Кіношники спочатку стверджували, що це лише пародія, але федеральний суддя Катерина Перрі не погодилася. «Звичайно, тату захищені авторським правом, не думаю, що є підстави в цьому сумніватися», — резюмувала суддя, і кінокомпанія поспішила укласти досудову угоду.

Річ у тому, що майстри тату, як і, скажімо, фотографи-фрілансери, розглядаються законом як незалежні підрядники, а не найманні працівники. Саме тому їх можна вважати авторами їхнього натільного твору.

Відтоді відбулося ще кілька процесів. Національна асоціація гравців в американський футбол навіть рекомендувала своїм спортсменам отримувати від тату-художників формальну відмову від авторських прав, щоб захистити себе від позовів у випадку використання зображень, наприклад у рекламі або відеоіграх.

Тепер юристи очікують, що укладення подібних відмовних угод може стати стандартною складовою процедури нанесення татуювання. «Не сумніваюся, що в багатьох великих салонах за умовчанням пропонуватимуть підписати документ, який підтверджує, що «це татуювання було виконано майстром таким-то або в салоні такому-то», — вважає адвокат однієї чиказької юридичної фірми, яка спеціалізується на справах щодо індустрії розваг.

Деякі коментатори навіть висловили стурбованість, що судові прецеденти можуть врешті-решт призвести до ситуації, коли люди взагалі почнуть відмовлятися від прав на свої тіла. Персонаж Жана Габена з фільму «Татуйований», уклавши контракт про продаж татуювання, був зобов’язаний добре харчуватися і вести здоровий спосіб життя, щоб не пошкодити чужу власність. Тож чи не доведеться сучасним носіям татуювань отримувати дозвіл його автора на, скажімо, проведення хірургічної операції і чи буде їм дозволено засмагати?

Загальна думка в американській юридичній спільноті є такою, що цю небезпеку перебільшено, і немає потреби закриватися з ніг до голови повсякчас, коли поряд з’являється людина з відеокамерою, — не можна лише незаконно використовувати дизайн. «Коли ви робите кому-небудь татуювання, ви імпліцитно даєте їм право жити далі своїм життям, — зауважує професор юрфаку університету Сент-Луїса Іветт Лібесман. — Людям не слід перейматися через те, хто і як побачить на їхньому тілі тату. Проблема виникне, тільки якщо його скопіює хто-небудь інший».

Втім, усі ці колізії пов’язані зі знаменитостями і представниками шоу-бізнесу. Пересічний громадянин навряд чи матиме з юридичні неприємності через, наприклад, Міккі-Мауса на своєму плечі. Хоч і цей приклад може виявитися невдалим — права на усесвітньо знане мишеня належать The Walt Disney Company. У 1998 р. Конгрес США прийняв так званий закон про захист Міккі-Мауса (так його назвала преса, офіційно — «Закон про подовження терміну дії авторських прав»), тому краще не ризикувати і «набити» на плечі що-небудь нейтральне.