Голова Комітету НААУ з питань інтелектуальної власності Юрій РОМАНЮК:

«Ми не закритий клуб. Ми — відкрита мережа професійної взаємодії»

Наскільки актуальними залишаються питання захисту об’єктів інтелектуальної власності під час війни, які законодавчі ініціативи та реформи рухають сферу ІВ до ЄС та чого потребують правники у цій сфері? Про це в інтерв’ю «ЗіБ» розповів голова Комітету НААУ з питань інтелектуальної власності Юрій РОМАНЮК.

«Інтелектуальна власність — це не про спокійні часи»

— Дозвольте привітати вас із призначенням головою Комітету НААУ з питань інтелектуальної власності. Восени комітету виповнюється 5 років. Це ніби не так й багато, але водночас існування комітету співпало з найбільш неспокійними подіями в нашій країні. Як комітету вдається виконувати свої завдання попри все?

— Дякую, для мене ця посада — не просто статус, а відповідальність. І справді, п’ять років у глобальному масштабі може здаватись коротким терміном, але за цей період Комітет пройшов етап формування, адаптації до реалій, побудови перших інституційних механізмів. Тепер наше завдання – перейти в фазу змістовного розвитку.

Умови, у яких ми працюємо останнім часом, справді непрості: пандемія, повномасштабна війна, цифрова трансформація, нові виклики безпеки. Але водночас — це унікальний період мобілізації фахової енергії, ідеї, зусиль. Бо інтелектуальна власність — це взагалі не про спокійні часи. Це про майбутнє країни, її інноваційний потенціал, економіку та ідентичність. Саме тому ми не маємо права на паузу.

Ми з командою не просто продовжуємо діяльність Комітету — ми переосмислюємо його місію. Сьогодні наше завдання — стати впізнаваною експертною платформою, яка не лише супроводжує законодавчі ініціативи, а й формує порядок денний у сфері ІВ на роки вперед.

— Якщо говорити про комітети НААУ загалом, то це, перш за все, люди і команда, яку вони разом складають. Цікаво, скільки адвокатів сьогодні забезпечують активну роботу комітету? Чи достатньо людських ресурсів, чи ви завжди раді новим небайдужим колегам?

— Так, основа будь-якої команди — це його люди. Дійсно, Комітет — це команда фахівців, які не лише мають практичний досвід, а й глибоко розуміють стратегічну вагу інтелектуальної власності. Зараз до роботи активно долучається більше десяти адвокатів із різних регіонів. Це і знані фахівці, і молоді правники, які швидко ростуть.

Ми не закритий клуб. Навпаки, ми — відкрита мережа професійної взаємодії. Нам потрібні нові обличчя: молоді юристи, практикуючі адвокати, науковці, які готові мислити міждисциплінарно. Інтелектуальна власність — це вже давно не лише про право. Це і про безпеку, і про економіку, і про культуру, і про цифрові технології. І ми шукаємо тих, хто розуміє цей контекст.

— Чи маєте ви власну стратегію розвитку комітету у найближчі роки? Вочевидь ваші цілі і цілі вашого попередника будуть відрізнятись, бо якщо у 2020 році йшлося про становлення, то тепер — передусім про розвиток.

— Це справедливе зауваження. Ми переходимо до етапу змістовного росту, на меті, щоб Комітет відбувся як експертна платформа.

Моя стратегія складається з трьох рівнів. Перший — законотворчий вплив. Ми хочемо, щоб адвокатська спільнота була не просто спостерігачем, а учасником процесу творення політики у сфері ІВ. Комітет має брати активну участь в законотворчій діяльності, яка приведе наше право до європейських стандартів, напрацьовувати експертні висновки, брати участь у робочих групах, реагувати на ключові ініціативи, але не формально, а глибоко і системно.

Другий — це інформаційна рівність. Доступ до якісної інформації з ІВ повинен мати кожен адвокат незалежно від регіону. Тому маємо на меті розробляти аналітичні матеріали, аналіз практики, публікації, проводити просвітницькі заходи, орієнтовані на широке коло адвокатів.

І останній — міждисциплінарність. ІВ не існує у вакуумі, вона стикається з питаннями безпеки, цифрової трансформації, штучного інтелекту, культурної спадщини. Тому я бачу Комітет як платформу, яка залучає до діалогу не лише юристів, а й фахівців з ІТ, медіа, військової сфери, науки.

— Хотілося б зачепити тему актуальності інтелектуальної власності під час війни. На перший погляд, видається, що це не найпопулярніша сфера права. Але ж, мабуть, змінилась специфіка об’єктів ІВ, що потребують захисту? До речі, якщо йдеться про розробки нового озброєння, то як співвідносяться між собою захист національної безпеки, інформація, що становить державну таємницю, та авторське право?

— Під час війни ІВ трансформувалась. Ми спостерігаємо появу нових об’єктів: від технологій до візуальних і медійних рішень, які формують імідж країни. Часто такі об’єкти не лише комерційні — вони мають культурне, моральне і національне значення.

Що стосується озброєння, то тут виникає складна правова природа: ми маємо справу з об'єктами подвійної природи: з одного боку — це технологія, яка може бути захищена патентом або авторським правом, з іншого — вона під грифом «таємно». Тому ми маємо виробити чіткі правові підходи до подвійної природи таких об’єктів, де баланс між правами розробника і безпекою держави повинен бути тонко вивіреним.

Це новий правовий горизонт, і ми як Комітет маємо бути готовими до його опрацювання.

«Інтелектуальна власність в Україні зараз у фазі напівреформованого стану»

— Одним із завдань комітету є розробка пропозицій та зауважень до чинного законодавства у сфері інтелектуальної власності. Які законодавчі ініціативи зараз знаходяться на розгляді ВР і наскільки інтенсивно просуваються ці зміни, з огляду на необхідність гармонізації законодавства у відповідності із законодавством ЄС?

— Україна просуває широку політику оновлення ІВ-законодавства, активно імплементуючи європейські стандарти у патентній процедурі, системі охорони, цивільно-процесуальних нормах та навіть оборонній сфері. Декілька ключових новацій вже на слуху, деякі — успішно ухвалені або пройшли першу стадію в парламенті, зокрема:

№ 2259 — щодо реформи патентного законодавства;

№ 9383 — щодо удосконалення патентного законодавства під час воєнного стану;

№ 6464 — щодо посилення захисту прав ІВ згідно з Директивою 2004/48/ЄС;

№№ 13110 та 131111 — щодо майнових прав інтелектуальної власності на об’єкти, створені у зв’язку із проходженням військової служби.

— Як ви загалом оцінюєте процеси, які відбуваються у сфері інтелектуальної власності в незалежній Україні? З однієї сторони у нас є беззаперечний рух вперед, як от поява УКРНОІВІ, а з іншої — гальмування із повноцінним запуском в роботу IP-суду. До речі, які сподівання покладаються нині на останній?

— Інтелектуальна власність в Україні зараз у фазі напівреформованого стану. Ми маємо нові інституції, такі як УКРНОІВІ, зростаючий ринок юридичних послуг у сфері ІВ, але маємо і бюрократичні вузли, які не дають рухатись швидше.

Звісно, особлива увага — законодавчим рамкам запуску Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Ми покладаємо великі надії на його роботу. Адже важливо не просто «гармонізувати», а осмислено перенести європейські норми в наш контекст. Тут наш Комітет має діяти як міст між практикою і законодавцем.

Запуск ІР-суду — є одним із вагомих інструментів механізму комплексного захисту прав інтелектуальної власності, як запоруки підвищення інвестиційної привабливості України. Розбудова інноваційної економіки неможлива без ефективних та діючих гарантій захисту права інтелектуальної власності, які може забезпечити саме ІР-суд. 

Це і вирішення конфлікту різних юрисдикцій у спорах, і забезпечення формування єдності судової практики, і суттєве скорочення строків розгляду відповідної категорії спорів. Як наслідок — підвищення якості рівня захисту прав завдяки кадровому складу суддів, які матимуть спеціальні знання.

Тож, як бачите, йдеться не лише про нову інституцію, а й про нову якість судочинства: спеціалізацію, єдність практики, швидкість. Це також сигнал для інвесторів про те, що країна має не тільки ресурси, а й механізми правового захисту обʼєктів права інтелектуальної власності.

«Я не можу розвивати комітет, не розвиваючись сам»

— В інформаційній довідці НААУ, зазначено, що наразі ви навчаєтесь на магістерській програмі «Інтелектуальна власність» у КНУ ім. Т.Шевченка. Цікаво було б дізнатись, чому може навчитись фахівець із 15-річним адвокатським досвідом та вочевидь чималою особистою практикою у сфері ІВ?

— Для мене навчання — це не формальність, а форма розвитку. Це про дисципліну мислення, про вдосконалення. Ми живемо у часи, коли знання «старіє» дуже швидко. Я пішов на програму магістратури, щоб глибше структурувати розуміння теми, осмислити нові концепції, зокрема в частині міжнародного права ІВ та цифрових трансформацій.

Крім того, мені важливо чути молодь, дискутувати з ними – це тримає у формі. До того ж я вірю, що Комітет має працювати не лише на сьогодні, а й закладати підґрунтя для майбутнього покоління правників.

І, звісно, навчання — це інвестиція в себе як керівника Комітету: я не можу розвивати комітет, не розвиваючись сам.

— Чого очікувати від діяльності комітету у цьому році? Які заходи та матеріали будуть корисними для адвокатів, що спеціалізуються у цій сфері?

— 2025 рік для нас — це рік нових форматів. Ми готуємо серію аналітичних матеріалів для адвокатів, які не спеціалізуються глибоко в ІВ, але мають справу з цими питаннями у практиці. Будуть і спеціалізовані заходи — круглі столи, вебінари, дискусійні панелі. Ми плануємо розпочати співпрацю з університетами та молодіжними організаціями, щоб залучати нове покоління правників до цієї динамічної сфери.

І, звісно, продовжимо роботу над експертними висновками до законопроєктів, консультаційною підтримкою адвокатів у складних кейсах.

Закон і Бізнес