Між формулою і формою

Судова експертиза у сфері ІВ: на що адвокатам слід звернути увагу

Інтелектуальна власність — один із найскладніших напрямків судової практики, де право межує з технічними науками. Що варто знати адвокату, замовляючи судову експертизу, і чи насправді рецензія на висновок щось змінює?

«Юрист» і «технар» в одній особі

У Національній асоціації адвокатів України відбувся круглий стіл «Судова експертиза об’єктів інтелектуальної та промислової власності в адвокатській практиці». Захід модерувала адвокат, голова Комітету експертного забезпечення адвокатської діяльності НААУ, д.ю.н. Віоллета Федчишина.

Відкриваючи дискусію, директор ДП «Центр судової експертизи та експертних досліджень», президент «Союзу експертів України», к.ю.н., патентний повірений Ігор Стародубов одразу розставив акценти: судова експертиза у сфері інтелектуальної власності — мабуть, найскладніший напрямок, бо поєднує правову складову з предметом дослідження в конкретній технічній галузі.

«Доводиться бути фахівцем у всіх галузях, або залучати інших фахівців, які допомагають розібратись», — зазначив він. На підтвердження цього спікер навів власні приклади: доведення факту щодо стиснення рідини у свердловині, хімічний аналіз при патентуванні молекул, деревообробні параметри при експертизі по паличках для морозива. У кожному разі доводилось залучати фахівця з відповідної галузі.

Окрему дискусію викликало питання, яке І.Стародубов вважає принциповим: чи повинен судовий експерт при дослідженні факту використання патенту перевіряти суттєвість ознак формули? На його переконання — ні. Якщо відомство вже видало охоронний документ, то повторне визначення суттєвості ознак означає «перебирати на себе функції відомства». Ця перевірка доречна лише при визнанні патенту недійсним.

«Ми порушували це питання перед Укрпатентом, сподіваємося дійти до якоїсь згоди», — додав спікер. Поки що ж питання залишається відкритим і потребує фахового обговорення.

Водночас правова рамка, в якій діє судовий експерт, суворіша, ніж може здатись. Він не лише обмежений матеріалами, наданими сторонами, а й зобов’язаний спілкуватись виключно із «суб’єктом призначення» — тобто судом, слідчим органом або стороною, яка безпосередньо замовила дослідження. Якщо експертизу призначив суд, сторона не вправі звернутись до експерта за роз’ясненнями — і навпаки.

«Правило досить просте: суб’єктом призначення є той суб’єкт, з яким судовий експерт спілкується», — підкреслив І.Стародубов. Якщо ж слідчі органи запросять висновок, замовлений стороною, експерт зобов’язаний направити їх безпосередньо до замовника.

Замовна чи судова: різниця є?

Судовий експерт, патентний повірений, радник директора ДП «Центр судової експертизи та експертних досліджень» Наталія Бегуш навела порівняльну таблицю двох підходів до отримання експертизи і розвіяла поширений страх: правовий статус висновку, замовленого стороною, і висновку, призначеного судом, — однаковий. Обидва є рівноцінним засобом доказування, обидва складаються згідно з однаковими вимогами процесуального законодавства, обидва передбачають кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

При цьому замовлення експертизи до подання позову дає адвокату відчутні переваги. По-перше, є час: «Ні за день, ні за два, ні за тиждень такої експертизи не підготуєш», — нагадала спікер. По-друге — можливість чіткіше сформулювати питання з урахуванням правової позиції. По-третє — шанс завчасно оцінити перспективи справи до витрат на суд.

«Сильна правова позиція формується не в суді, а ще на етапі збору якісної доказової бази», — підсумувала Н.Бегуш.

Серед типових помилок при зверненні до судового експерта вона виокремила кілька. Запити з правовими питаннями — «Чи є порушення права інтелектуальної власності?», «Чи є плагіат?» — це компетенція суду, а не експерта.

Надмірна кількість або дублювання питань відразу сигналізує про нечіткість позиції. Неякісні матеріали — скриншоти низької роздільності, посилання без належної фіксації, невідповідність переліку об’єктів у супровідних документах і реально наданих — унеможливлюють якісне дослідження.

Слід також перевіряти обрану установу або фахівця: в реєстрі судових експертів необхідно пересвідчитись в наявності чинного свідоцтва за потрібною експертною спеціальністю.

Завідувачка сектору товарознавчих досліджень Науково-дослідного центру Мін’юсту Катерина Мотузка детально зупинилась на дослідженні торговельних марок — найзапитуванішого напрямку в сфері ІВ.

Вона нагадала, що марки бувають словесними, зображувальними та комбінованими, і для кожного виду є свій алгоритм перевірки на схожість: для словесних — фонетична, графічна та семантична; для зображувальних — характер і смисловий зміст, геометрична форма та поєднання кольорів.

Окремо спікер попередила: після прийняття у 2024 році нових правил реєстрації торговельних марок, з акцентом на імплементацію права ЄС, з’явились нові об’єкти — голографічні, орнаментні та інші нетрадиційні позначення. Методологічних підходів до їх дослідження ще не вироблено, і це виклик для всього експертного середовища.

Вісім висновків і жодної відповіді

Голова профільного комітету з питань інтелектуальної власності НААУ Юрій Романюк, який також очолює департамент захисту прав ІВ Українського IP-офісу, підняв гостру практичну проблему: в справах зі сфери ІВ нерідко накопичується по 8–9 висновків різних експертів, що дають діаметрально протилежні відповіді на ті самі запитання. Справа про торговельну марку «Промедол», за його словами, нараховувала 8 висновків; справа про охоронну систему ARISCON — 9; справа OneCard — 6.

Реакція І.Стародубова була лаконічною: більшість із цих документів — не судові експертизи у класичному розумінні, а висновки на замовлення сторін. «Якщо суд викличе всіх і задасть однакові питання, не треба буде призначати дев’яту експертизу», — зауважив він.

Судовий або приватний експерт має право проводити консультаційне дослідження до того, як набуде процесуального статусу, й окремий конфлікт інтересів у цьому не вбачається: матеріали, які є в розпорядженні однієї сторони та які надаються в рамках судового провадження, можуть кардинально змінити висновки.

Доктор філософії в галузі права, судовий експерт Науково-дослідного центру Мін’юсту Костянтин Ковальов розставив крапки над «і» у питанні рецензій на висновки. Рецензент не бачить ні об’єктів дослідження, ні механізму його проведення, тому рецензія є лише суб’єктивною думкою однієї особи.

Касаційний кримінальний суд у справі № 708/1253/15 прямо зазначив: рецензування висновків не є процесуальною дією, а складений за його результатами документ не має доказового значення в розумінні Кримінального процесуального кодексу. Натомість повноцінним і процесуально визнаним інструментом залишається допит експерта в суді.

Завершуючи круглий стіл, В.Федчишина висловила сподівання, що формат спільних зустрічей адвокатів і судових експертів стане доброю традицією. Наступного разу учасники планують окрему дискусію щодо об’єктів, створених за допомогою штучного інтелекту: кілька таких справ вже «гуляють» у судах, але ані чітких методологічних підходів, ані усталених питань до експерта поки що немає.

«В дискусії народиться істина», — підсумувала модератор.

Закон і Бізнес