Чи можна нецензурно критикувати мера та 9 справ проти України — огляд ЄСПЛ

Штраф за використання у відео на соціальній платформі, орієнтованій на молодь, нецензурної лексики, спрямованою проти конкретних посадових осіб, був «необхідним у демократичному суспільстві».

Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у справі «Miladze v. Georgia», інформує «Закон і Бізнес». 

Заявник скаржився на притягнення його до адміністративної відповідальності за відео у TikTok, в якому він, як кур’єр з доставки їжі, критикував нову транспортну політику Тбілісі щодо використання поліцейськими смуг для громадського транспорту. Відео містило грубу нецензурну лексику та особисті образи мера міста та працівників поліції.

Національні суди оштрафували заявника на 500 ларі (майже 8,5 тис. грн.). Суди вважали, що соціальні мережі мають розглядатися як «простір, де може порушуватися громадський порядок». Тож виснували, що нецензурна лексика становила безпідставну образу конкретних державних посадових осіб, не сприяючи при цьому жодній публічній дискусії, а тому не підпадала під захист ст.10 Конвенції про захист прав громадян і основоположних свобод.

У рішенні від 19.05.2026 ЄСПЛ погодився з такою позицію, зазначивши, що державні службовці повинні користуватися довірою громадськості в умовах, вільних від надмірного обурення, щоб успішно виконувати свої завдання. Тому може бути необхідним захищати їх від образливих та агресивних словесних нападів під час виконання службових обов’язків.

Й навіть коли образлива лексика використовується зі щирою турботою про благополуччя співгромадян у ході палкої дискусії, це не дає автору carte blanche на відверте та безпідставне особисте приниження посадових осіб у публічному просторі.

Крім цієї справи, до огляду практики ЄСПЛ за рішеннями, ухваленими в травні 2026 року, який підготував Верховний Суд, включені й низка інших.

Зокрема, у цьому місяці Суд констатував порушення у 9 справах проти України:

«Buzyna v. Ukraine» (№59562/17) — ст.2 конвенції (право на життя), оскільки держава не захистила життя Олеся Бузини та не провела ефективного розслідування вбивства протягом розумного строку;

«Ozhog and Others v. Ukraine» (№50418/22), «Shaykin and Others v. Ukraine» (№1820/25) — неналежні умови тримання під вартою та відсутність у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту (ст.3 конвенції «Заборона катування»;

«Kovalenko v. Ukraine» (№21425/18) — жорстоке поводження з боку працівників поліції, які перебували поза службою, та відсутність ефективного розслідування цього факту(ст.3 конвенції);

«Usatyuk v. Ukraine» (№1902/25), «Kovalevskyy v. Ukraine» (№712/25) — надмірна тривалість тримання під вартою, недоліки у провадженні щодо перегляду законності тримання під вартою (ст.5 конвенції «Право на свободу та особисту недоторканність»);

«Letucha v. Ukraine» (№8973/25), «Fomichov and Aland Group, TOV v. Ukraine» (№№57804/17 та 31516/19), «Avramych v. Ukraine» (№51682/17) — відмова в доступі до апеляційного суду, обмеження в доступі до суду, ненадання часу та можливостей для підготовки захисту в провадженні у справі про адміністративне правопорушення (ст.6 конвенції «Право на справедливий суд»).

Закон і Бізнес