Багатомільйонним заставам фактично покладено край — рішення КСУ

Для запобігання перетворенню застави на завуальований спосіб утримання особи під вартою слідчий суддя, суд, визначаючи розмір застави, повинен обґрунтувати фінансову спроможність особи її сплатити.

На це звернув увагу другий сенат Конституційного Суду, водночас визнаючи конституційним абз.5 ч.5 ст.182 Кримінального процесуального кодексу, інформує «Закон і Бізнес».

Нагадаємо, що спірний абзац допускає у виключних випадках призначення застави в розмірі, який перевищує 80 чи 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

У рішенні від 21.07.2026 №9-р(ІІ)/2026 другий сенат КСУ звернув увагу, що судова практика в питанні встановлення розміру застави має «ознаки непослідовності та внутрішніх суперечностей». Тому, хоч і не визнав це положення неконституційним в цілому, але наголосив на суворій потребі тлумачення та застосування цього припису КПК сумісно з Конституцією, Європейською конвенцією прав людини, а також практикою Європейського суду з прав людини.

Суд запровадив «тест реальної альтернативності застави», зміст якого, зокрема, передбачає, що для запобігання перетворенню застави на завуальований спосіб утримання особи під вартою слідчий суддя, суд, визначаючи розмір застави в судовому рішенні, повинен обґрунтувати фінансову спроможність особи, оцінити її легальні доходи й активи. При цьому врахувати не лише розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а й інші обставини, передбачені КПК, а також наявність осіб, які перебувають на утриманні цієї особи.

Крім того, КС підкреслив, що слідчий суддя, суд зобов’язані ретельно мотивувати розмір застави з посиланням на документи про фінансовий стан особи, обґрунтовувати кожен складник, що формує загальний розмір застави, уникати припущень про матеріальну спроможність особи, зазначати, чому саме такий розмір застави є достатнім для запобігання ризику переховування особи від органів досудового розслідування та суду, ураховувати її соціальні зв’язки (сім’я, інші особисті комунікації), а також зв’язки за кордоном.

З огляду на викладене, КС звернув увагу слідчих суддів, судів на те, що саме дотримання наведених юридичних позицій щодо реальної альтернативності застави забезпечує таке застосування абз.5 ч.5 ст.182 КПК, яке буде сумісним із вимогами ч.2 ст.29 Конституції.

Отже, цим рішенням КС істотно ускладнив завдання сторони обвинувачення, від якої слідчий суддя або суд тепер зможуть вимагати вказаного обґрунтування можливості внесення особою застави в пропонованому в клопотаннях розмірі. При цьому, сторона захисту має можливість, посилаючись на це рішення КСУ, наполягати на такому обґрунтуванні вже від сьогодні, навіть якщо йдеться про продовження запобіжного заходу.

Закон і Бізнес