Чи може добросовісний набувач розраховувати на припинення іпотеки, скаже ВП ВС

Інститут добросовісного набувача не повинен поширюватися на відносини іпотеки, адже ні норми цивільного законодавства, ні правова цивілістична доктрина не передбачають припинення чи не припинення іпотеки залежно від добросовісності набувача.

Такої позиції дотримується колегія суддів Касаційного господарського суду, передаючи справу №922/1374/20 на розгляд Великої палати ВС, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі Національний банк звернувся із позовом про визнання права іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором, який укладений між НБУ та ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк».

Справа розглядалася судами неодноразово. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, у позові відмовив повністю із посиланням, зокрема, на те, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, які засвідчували б обставини переходу права власності на спірний об’єкт нерухомого майна.

Своєю чергою, КГС зауважив, що за змістом ст.5 закону «Про іпотеку» в разі, якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об’єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Крім того, виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру, зокрема, на підставі судового рішення, не впливає на чинність іпотеки.

Тому, на думку колегії суддів, висновок, викладений у п.38 постанови ВП ВС від 23.10.2019 у справі №922/3537/17, підлягає конкретизації з урахуванням специфіки іпотечних правовідносин шляхом уточнення, а саме: добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень.

Водночас, специфікою іпотечних правовідносин є те, що законодавець у законі «Про іпотеку» чітко вказав, що іпотека є дійсною для набувача нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Тому, на думку колегії КГС, існують також підстави для відступу від висновку ВП ВС, який викладений у п.7.22 постанови від 15.06.2021 у справі №922/2416/17. Колегія суддів вважає, що цей висновок не узгоджується з імперативними приписами стст.17, 23 закону «Про іпотеку» та у ньому не враховано, що п.38 постанови від 23.10.2019 у справі №922/3537/17, який був покладений в основу висновку у справі №922/2416/17 про припинення права іпотеки за умови відсутності в Державному реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень та добросовісності набувача майна, не стосувався безпосередньо іпотечних правовідносин, відповідно, не враховував специфіку їх правового регулювання.

Колегія зауважила, що в цивільному праві інститут добросовісного набувача використовується для вирішення спорів про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння та набуття права власності на майно, яке відчужене особою, яка не мала на це права (стст.330, 388 ЦК). Натомість поширення цього інституту добросовісного набувача на відносини іпотеки не передбачено.

Закон і Бізнес