Коли смерть боржника припиняє зобов’язання поручителя, скаже ВП ВС

Якщо законодавець не передбачив такої підстави припинення іпотеки як смерть боржника за основним зобов’язанням, тим більше ця обставина не може спричиняти припинення іпотеки, встановленої іншою особою, за наявності спадкоємців боржника.

Такої думки дотримується колегія суддів Касаційного цивільного суду, передаючи на розгляд Великої палати ВС справу №127/5081/23 для відступу від раніше сформульованого ВП висновку, інформує «Закон і Бізнес».

Колегія суддів вважає, що зобов’язання боржника за кредитним договором не є такими, що нерозривно пов’язано з його особою, а тому не припиняються внаслідок його смерті. Якщо у боржника за таким зобов’язанням відсутні спадкоємці, які прийняли спадщину (правонаступники), і спадкове майно, то основне зобов’язання може бути припиненим з підстави, визначеної ст.607 ЦК (неможливістю його виконання у зв’язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає). Проте в цій справі основне зобов’язання забезпечене іпотекою, тому може бути виконане, у зв’язку з чим положення ст.607 ЦК не підлягають застосуванню.

Водночас, договором між кредитором та особою, яка надала забезпечення зобов’язання іншої особи іпотекою, може бути передбачено, зокрема припинення іпотеки внаслідок смерті боржника. А за відсутності такої домовленості іпотека не припиняється внаслідок смерті боржника за основним зобов’язанням, оскільки законодавець не передбачив такої підстави припинення іпотеки, незалежно від наявності у боржника спадкоємців та спадкового майна.

Також колегія зауважила, що, укладаючи договір іпотеки, іпотекодавець приймає на себе всі ризики, пов’язані з невиконанням зобов’язання боржником (у межах вартості предмета іпотеки). Оскільки покладення на особу, яка надала забезпечення, цих ризиків відбулося за договором, укладеним іпотекодавцем саме з кредитором, то всі прийняті ризики повинні покладатися на особу, яка надала забезпечення, і після смерті боржника. Інше може бути передбачено договором між кредитором та особою, яка надала забезпечення, тобто, звільнення останньої від таких ризиків повинно бути предметом спеціальної домовленості між нею і кредитором.

Колегія КЦС робить висновок, що положення ч.1 ст.523 ЦК встановлено законодавцем у зобов’язальних відносинах та розраховане на договірну зміну боржника внаслідок переведення боргу (ч.1 ст.520 ЦК), яка залежить від волі кредитора. Тому розширювальне тлумачення цієї норми і поширення її правила на всі інші види правонаступництва є недопустимим і нерозумним. Таке поширення може бути встановлено лише законом.

Як наслідок, колегія вважає, що ч.1 ст.523 ЦК не може поширюватися на випадки заміни боржника при спадкуванні. Тому пропонує ВП ВС відступити від свого ж висновку, викладеного у постанові від 4.07.2023 у справі №570/3891/14 щодо припинення іпотеки, встановленої іншою особою, внаслідок смерті боржника за основним зобов’язанням, та поширення на такі відносини ст.523 ЦК.

Нагадаємо, що схожі аргументи наводила об’єднана палата КЦС, передаючи справу №570/3891/14 на розгляд ВП ВС. Але тоді Велика палата не сприйняла такі твердження достатньо обґрунтованим та таким, що дозволяють зробити законне виключення із випадків правонаступництва боржника, які за правилами ст.523 ЦК можуть бути підставою для припинення поруки чи застави. Більше того, наголошувалося, що судова практика з цього питання є сталою і незмінною протягом значного проміжку часу і відступати від неї ВП ВС достатніх правових підстав не знайшла.

Закон і Бізнес