Адвокат Володимир БОГАТИР:

«Комісія з контролю файлів Інтерполу— ключ до захисту прав у міжнародному розшуку»

Міжнародний розшук і червоні оповіщення Інтерполу часто стають темою обговорення у ЗМІ, однак діяльність Комісії з контролю файлів, яка відіграє ключову роль у захисті прав розшукуваних осіб, залишається маловідомою навіть для юристів. Як працює ця комісія, які справи вона розглядає та наскільки складно оскаржити червоне оповіщення — про це «ЗіБ» дізнавався під час розмови з адвокатом, заслуженим юристом України Володимиром БОГАТИРЕМ.

«Інтерпол вже має механізми, які допомагають упередити зловживання»

— Володимире Вікторовичу, українські медіа час від часу згадують червоні оповіщення Інтерполу, коли пишуть про гучні кримінальні справи і розшук злочинців, що переховуються від правосуддя. Яка роль Інтерполу у глобальній системі безпеки, які він має повноваження для боротьби зі злочинністю?

— Генсек Інтерполу Юрген Шток під час свого нещодавнього виступу на 79-й сесії Генеральної асамблеї ООН сказав: «Як всесвітня поліцейська організація, Інтерпол визнає вирішальну роль правоохоронних органів у забезпеченні безпеки та процвітання громад у всьому світі. Жодна країна і жодна організація не може діяти самостійно». І з цими словами важко не погодитися.

Особливу увагу зверну на статтю 2 статуту організації, яка називає її цілями забезпечення та підтримку найширшої взаємної допомоги між усіма органами кримінальної поліції в межах законодавства різних країн та в дусі Загальної декларації прав людини, а також створення та розвиток усіх інституцій, які можуть ефективно сприяти попередженню та припиненню загальнокримінальних злочинів.

Існують певні стереотипи щодо повноважень і функцій міжнародної поліцейської організації, які частково сформовані завдяки кінематографу. Через це Інтерпол регулярно проводить просвітницькі кампанії. Недавно у соціальних мережах було проведено опитування, і підписники мали змогу дізнатися відповіді на популярні питання.

Інтерпол, дійсно, сприймають як якусь глобальну поліцейську організацію, що може сама арештовувати людей, направляти агентів на завдання під прикриттям. Насправді ж організація не має власних слідчих чи оперативних працівників і не може проводити розслідування чи затримувати людей. Ця міжнародна організація лише забезпечує співпрацю між правоохоронними органами різних країн. Вона не підміняє національну поліцію, а надає глобальну платформу для співпраці. Головна місія Інтерполу — сприяти міжнародній координації в боротьбі з загальнокримінальними злочинами через обмін інформацією. Інтерпол, можна сказати, є своєрідним комунікаційним хабом, який забезпечує швидкий обмін даними між країнами-членами.

Дійсно, одним із найпопулярніших механізмів Інтерполу є «червоні оповіщення» або Red Notices. Вони не є міжнародним ордером на арешт, як їх часто помилково називають. Це скоріше запит на встановлення місця перебування особи з метою арешту та подальшої екстрадиції або передачі в іншу країну. Кожна держава самостійно вирішує, чи виконувати запит на арешт, з огляду на своє законодавство та міжнародні зобов'язання.

При цьому Інтерпол завжди дотримується принципу нейтралітету. Це означає, що він не втручається в політичні, військові, релігійні або расові конфлікти. Наприклад, червоне оповіщення не може бути використане для політичних переслідувань. І якщо є підозра, що запит має такий характер, його мають відхилити.

— Але ж такі запити напевно надходять? Які в Інтерполу є механізми, аби упередити політичне переслідування чи припинити можливе зловживання?

— Так, такі запити дійсно трапляються. Бо Інтерпол співпрацює з країнами з різними політичними режимами та правовими системами. І ризик того, що деякі держави спробують використати червоне оповіщення для політичного тиску або переслідування опонентів існує завжди.

Нещодавно мені випала честь особисто поспілкуватися з представниками організації в рамках зустрічі, організованої Міжнародною асоціацією юристів (International Bar Association, — Прим. ред.). Тема якраз була присвячена діяльності Інтерпол та верховенству права. Учасники висловлювали своє занепокоєння зловживаннями системою Інтерполу авторитарними державами з метою тиску на дисидентів та політичних опонентів. Останнім часом навіть були внесені зміни до процесу зняття з розшуку Інтерполу. Однак питання результативності проведених реформ залишилося відкритим, оскільки зловживання які мають місце і на даний час. Отже, роботу буде продовжено.

Водночас Інтерпол вже має механізми, які допомагають упередити зловживання.

Так, аби запобігти політичним переслідуванням, є кілька варіантів перевірки. Кожен запит проходить попередній аналіз спеціальною робочою групою, яка складається з юристів та інших експертів. Вони ретельно перевіряють запит на предмет відповідності статуту Інтерполу, зокрема, чи не запит політично вмотивованим. При цьому враховуються і міжнародні стандарти прав людини.

Крім того, у разі, якщо згодом надходить нова інформація або з'являються сумніви щодо законності червоного оповіщення, існує можливість його перегляду комісією контролю за файлами. Ця комісія може анулювати червоне оповіщення, якщо воно порушує правила Інтерполу або базові права людини.

Ще один важливий момент — можливість оскарження. Особа, яка вважає, що її переслідують з політичних мотивів, може сама звернутися до комісії з контролю файлів із проханням переглянути справу. І такі звернення нерідко призводять до скасування оповіщень.

«Комісія Інтерполу — це орган, який залишається у тіні медійної уваги»

—  Логічно, що матеріали мають перевірятися перед ухваленням рішення. Але й помилки виключати не можна! Принаймні ЗМІ не часто згадують про комісію з контролю за файлами. Розкажіть про її повноваження та роботу.

— Ви праві. Це орган, який залишається у тіні медійної уваги. Хоча його роль дуже важлива для захисту прав осіб, які потрапили в розшук. Можна навіть сказати, що Комісія з контролю за файлами Інтерполу — це ключ до захисту прав у міжнародному розшуку.

Комісія діє як незалежний орган у структурі Інтерполу, й її основне завдання — перевірка того, що всі дані, які зберігаються в базах, обробляються відповідно до статуту та міжнародних правових норм. На практиці це означає, що комісія стежить за тим, аби все було законно під час обробки інформації, в тому числі щодо осіб, стосовно яких виставляються червоні оповіщення.

До структури цього органу входять наглядова палата та палата запитів. Остання, як ви зрозуміли з назви, як раз і розглядає запити: на доступ до даних, виправлення або видалення інформації з баз.

До наглядової палати входить три, а до палати запитів — 5 членів комісії. При цьому двоє з них є членами обох палат. На зустрічі IBA, про яку я згадував, представниця комісії розповіла, що 10 юристів цього органу опрацьовують щомісяця від 200 до 250 заяв на доступ до інформації про розшук осіб.

Таке навантаження поєднано з хронічним недофінансування з боку країн-учасниць. Бюджети Інтерполу та комісії є порівняно невеликими й в останні роки спостерігається загальна тенденція по несплаті майже половини статутних внесків. А кількість записів, що зберігаються в базах, стрімко зростає.

— Повернімось до механізмів протидії зловживанням. Що робити людині, коли її дані потрапили в бази Інтерполу?

— Якщо хтось уважає, що його дані були внесені до системи помилково або з порушенням прав, він може подати клопотання, і комісія вирішить, чи залишити ці дані, чи видалити їх.

Комісія збирається на засідання близько 4 разів на рік. Хоча в окремих випадках рішення можуть прийматися й між засіданнями. Наприклад, якщо йдеться про запит на доступ до даних, рішення зазвичай ухвалюють протягом чотирьох місяців. Коли ж просять про виправлення або видалення даних, цей процес може зайняти до дев’яти місяців і більше. Окремий порядок також існує щодо осіб які знаходяться під міжнародним захистом чи отримали політичний притулок.

Утім, комісія може ухвалювати й тимчасові заходи. Наприклад, у разі подання клопотання вона може тимчасово заблокувати доступ до інформації про особу в базі Інтерполу до ухвалення остаточного рішення.

Також існує можливість подати превентивне клопотання. Це коли особа ще не внесена в базу Інтерполу, але має підстави побоюватися, що це може статися в майбутньому. У таких випадках комісія також розглядає справу і запобігати можливим порушенням.

— Якщо робота комісії така важлива, де можна ознайомитись з її рішеннями у конкретних справах, вони взагалі публікуються?

— Рішення комісії дійсно публікуються, але є кілька важливих нюансів. Насамперед вони оприлюднюються в анонімізованій формі, тобто без згадування імен чи інших деталей, які могли б дозволити ідентифікувати осіб, чиї дані обробляються в базі Інтерполу. Зрозуміло, це для захисту персональних даних та дотримання конфіденційності.

Рішення розміщуються на офіційному сайті Інтерполу. І це дозволяє юристам і зацікавленим сторонам ознайомлюватися з практикою, але ризик утручання в приватність зведено до мінімуму. В рішеннях відображаються ключові правові питання, які розглядала комісія, та підстави для її рішень. Це можуть бути справи, що стосуються виправлення або видалення даних, запити на доступ до інформації або питання, пов'язані з політичними переслідуваннями.

Попри те, що самі рішення анонімні, вони все одно є неоціненним джерелом інформації, оскільки дають можливість зрозуміти підходи, якими керується комісія під час прийняття рішень. Для юристів це також важливий орієнтир щодо того, як подавати клопотання до комісії та які аргументи можуть бути переконливими.

— Можете навести конкретні приклади?

— Давайте розповім про щойно опубліковані. Так, у рішенні №2024-01 були розкриті деякі нюанси міжнародних сімейних суперечок. Зокрема, оцінювалася дійсність повідомлень про місцеперебування дитини (тут маю пояснити, що для допомоги в пошуку зниклих безвісти, зокрема дітей, або ідентифікації тих, хто не може себе назвати виставляється так зване жовте повідомлення). Було встановлено, що навіть у разі, коли відоме місцеперебування, жовте повідомлення може залишатися дійсним, коли існує ризик подальших міжнародних подорожей.

В іншому рішенні №2024-02 комісія наказала частково видалити дані з баз Інтерполу через нездатність національного центрального бюро відповісти на конкретні запитання, що були поставлені заявником. Це підкреслює важливість співпраці кожного з НЦБ для підтримки цілісності даних Інтерполу, особливо в умовах зростаючої кількості політично-мотивованих кримінальних переслідувань в пострадянських країнах.

У цьому контексті також цікаве рішення №2024-03, яке містить детальний огляд підходу комісії до претензій про політичну мотивацію та зловживання каналами Інтерполу. Справа включала заяву про видалення даних, пов'язаних із записом про анульований паспорт у базі даних про вкрадені та загублені документи.

Між іншим, сьогодні існують певні проблеми в оскарженні даних про викрадені транспортні засоби. Зокрема рішення №2024-05 стало тому підтвердженням. Воно засвідчило складність оскарження записів у базі даних Інтерполу щодо викрадених автівок. Навіть якщо транспортний засіб був придбаний добросовісним набувачем, комісія віддає перевагу матеріалам розслідування і доказам, отриманим від національних бюро.

Як бачите, комісія не лише стежить за законністю внесення даних до бази Інтерполу, а й активно захищає права осіб, якщо є підстави вважати, що розшук порушує їхні права.

Втім, пересічному юристу насправді буде досить важко скласти цілісне уявлення про практику комісії, оскільки вони публікуються у незначній кількості, якщо порівнювати з обсягом справ, що розглядаються. Саме тому адвокати, які практикують в цій сфері, відшукують будь-які можливості, аби особисто поспілкуватися з членами комісії.

«Невірні кроки можуть негативно вплинути на успішне оскарження»

— У зв’язку із цим наступне запитання, а наскільки складним є процес оскарження рішення Інтерполу?

— Якщо ми говоримо про червоні оповіщення, то процес їхнього оскарження досить складний і безумовно потребує ретельної підготовки. Необхідно не лише надати докази помилковості чи неправомірності дій, а й дотриматися наявних процедурних вимог.

Так, під час звернення до комісії тягар доказування завжди покладається на заявника, який повинен надати конкретні, індивідуалізовані докази політичної мотивації або зловживання каналами Інтерполу. Загальні звіти або заяви без конкретних підтверджуючих документів навряд чи матимуть успіх.

Саме ж клопотання повинне відповідати критеріям прийнятності. Потрібно подати детальну аргументацію щодо того, чому червоне оповіщення або інша інформація про особу повинні бути видалені або виправлені. Це може бути пов'язано, наприклад, з тим, що справа є політично вмотивованою або що інформація, надана Інтерполу, містить різного роду помилки.

Часто важливо надати конкретні докази або документи, які підтверджують вашу позицію. Наприклад, якщо йдеться про політичне переслідування, доцільно навести факти, які вказують на політичний контекст справи. На жаль, Україна, як і більшість пострадянських країн є одним з лідерів з порушення правил міжнародного розшуку за каналами Інтерпол.

Ще один аспект, який необхідно враховувати, — це час розгляду скарг. Навіть якщо скарга приймається до розгляду, процес може тривати досить довго. Втім, залежно від особливостей справи, можуть бути застосовані тимчасові заходи, наприклад, блокування доступу до інформації в базі Інтерполу, поки триває розгляд.

—  Зрозуміло, що без професійної правничої допомоги тут не обійтися. Що б наостанок ви порадили тим, хто може зіткнутися з проблемами міжнародного розшуку?

—  Як і у будь-якій іншій справі, тут необхідна наполегливість та професійна підготовка. Невірні кроки можуть негативно вплинути на успішне оскарження червоного оповіщення чи інших записів. Тому краще звертатись до фахових юристів, які спеціалізуються на представництві в Інтерпол та Європол. При цьому діяти необхідно швидко, оскільки кожен день зволікань може призвести до позбавлення свободи заявника.

Закон і Бізнес