Які аспекти участі ув’язненого у судовому засіданні є проблемними, з'ясували адвокати

Коли участь особи в режимі відеоконференції через введення в державі воєнного стану є виправданою? Чому ув’язнений має просити суд забезпечити участь у судовому засіданні? Що таке тримання під вартою? На ці питання шукали відповіді на круглому столі.

Про це інформує «Закон і Бізнес» з посиланням на НААУ.

Тема участі ув’язнених в судових засіданнях, хоча нині широко не обговорюється, проте є болючою для правозахисників. Застосування режиму відеоконференції, перебування поза межами приміщення суду, знаходження увʼязненого у кайданках у скляному боксі - проблеми, що відомі багатьом адвокатам.

Аби дослідити їх, Національна асоціація адвокатів України провела круглий стіл «Як захистити права ув’язненого під час участі в судовому засіданні». До заходу, який організували Комітет НААУ з питань захисту прав людини та Комітет НААУ з питань кримінального права та процесу, долучилися адвокати, представники Державної судової адміністрації, Секретаріату Уповноваженого ВР з прав людини та Департаменту з питань виконання кримінальних покарань Мін’юсту.

Відповідно до ст. 336 КПК причинами проведення судового засідання в режимі відеоконференції може бути незадовільний стан здоров’я учасника, забезпечення безпеки, інші поважні причини. Член Комітету з питань кримінального права та процесу Армен Нерсесян звернув увагу на те, що під час унесення змін до цієї норми було додано таку формальну ознаку як воєнний стан. На його погляд, аргументація суддів щодо участі особи в режимі ВКЗ через введення в державі воєнного стану не завжди є виправданою. Адже в судах (наприклад Херсонської та Закарпатської областей) ризики і можливості суттєво різняться. І обмеження увʼязненого у праві брати участь у судовому засіданні особисто може вважатися виправданим виключно за наявності об’єктивних підстав для цього – наприклад, розташування суду на прилеглих до бойових бій територіях.

До обговорення цього питання приєдналася голова Комітету НААУ з питань захисту прав людини Ганна Колесник. Вона зауважила, що технічні засоби, які мають забезпечувати участь увʼязненого у судовому засіданні в режимі ВКЗ, розміщуються за спеціальним пластиком. З одного боку, це є заходом безпеки, а з іншого – у такий спосіб погіршується якість спілкування, адже перетинка закриває динамік і мікрофон.

До цього ж відеоконференцзвʼязок із місця несвободи фактично позбавляє увʼязненого можливості радитися зі своїм захисником. На цей аспект звернув увагу член Ради Комітету НААУ з питань захисту прав людини Сергій Костира.

Також адвокат відзначив, що при апеляційному оскарженні ув’язнений має просити суд забезпечити участь у судовому засіданні. Так, за загальним правилом ч. 4 ст. 422-1 КПК розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну або продовження строку запобіжного заходу здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив відповідне клопотання.

Тобто, говорить С.Костира, розгляд апеляційної скарги відбувається без сторін кримінального процесу, у тому числі обвинуваченого, відновлення прав та інтересів якого і є предметом апеляційного оскарження. «Тоді постає логічне запитання: право на доступ до правосуддя – це право, що має реалізовуватися автоматично, чи право, про реалізацію якого треба просити, - ставить запитання адвокат. - Очевидно, право на доступ до правосуддя повинно реалізовуватися безперервно – тобто обвинувачений повинен автоматично мати право взяти участь у судовому засіданні, що стосується його прав та інтересів, і не повинен про це окремо просити суд, а тільки якщо є обставини, які виключають можливість його участі, то клопотати здійснити розгляд за його відсутності».

Заступник директора Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму Офісу Омбудсмана Віталій Хведчук окреслив низку проблем, що стосуються порушення прав ув’язненого під час участі в судових засіданнях. Зокрема, він відзначив недостатню кількість камер для утримання, адже на один зал судових засідань, в якому розглядаються кримінальні справи, має бути три камери для того, щоб забезпечити роздільне тримання осіб, які доставляються для участі в судовому засіданні.

Також В.Хведчук навів інші порушення в частині: норм щодо площі цих камер (може бути навіть 1 кв. м.); доступу до питної води; права на професійну правничу допомогу (більшість судів не забезпечені кімнатами для роботи адвоката з підсудним); відсутність укриттів (ув’язнені часто взагалі не можуть скористатись укриттями, а в разі оголошення повітряної тривоги засідання продовжуються).

У цих та інших випадках порушень прав представник Омбудсмана радить звертатися на гарячу лінію Уповноваженого ВР з прав людини.

Що таке тримання під вартою? Таке питання поставив заступник голови Комітету НААУ з питань захисту прав людини Сергій Старенький. На його погляд, кожен під цим розуміє щось своє. Перше, що спадає на думку і закріплене у КПК, – це винятковий запобіжний захід. Але законодавець із незрозумілих причин не розкрив його змісту.

Адвокат нагадав про домашній арешт, який відповідно до частини 1 статті 181 КПК полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. «Подібним чином законодавець тлумачить зміст кожного із видів запобіжних заходів, окрім тримання під вартою», - пояснив заступник голови комітету. У зв’язку із цим постає ще одне питання: чи є суди місцем попереднього ув’язнення?  Учасники заходу дійшли згоди, що суд таким місцем уважати не можна. «Суд є місцем, де особа може бути під охороною або до неї можуть застосовуватись певні заходи безпеки, - констатував С.Старенький. - Проте перебування особи, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, під час судового засідання в умовах, що є очевидно гіршими, аніж в інших учасників цього ж процесу (наприклад в металевих клітках, скляних боксах), є дискримінуючим і таким, що не відповідає закону».

Продовжуючи дискусію на цю тему, адвокати та запрошені гості зробили висновок, що розміщення ув’язненого у боксах не повинно відбуватися за замовчуванням, як це, на жаль, відбувається сьогодні. Поміщення особи в скляний бокс – це захід, який має вживатися виключно у виняткових випадках за наявності об’єктивних причин. Саме по собі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою такою підставою не є.

Бо йдеться про тимчасову ізоляцію людини від соціуму, від звичних умов її життя для реалізації певних цілей, що встановлені КПК, але ніяк не у позбавленні її можливості реалізовувати свої процесуальні права, що супроводжується приниженням її гідності.

Закон і Бізнес