Стан сп’яніння не є кваліфікуючою ознакою злочину, передбаченого ст.286 КК, і при призначенні покарання особі може враховуватись як обставина, що обтяжує покарання згідно з п.13 ч.2 ст.67 КК.
Такий висновок зробила Велика палата Верховного Суду, скасовуючи вирок апеляційного суду у справі №682/956/17, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі вироком місцевого суду особу засуджено за ч.1 ст.135 КК на строк 2 роки; за ч.2 ст.286 КК на строк 5 років без позбавлення права керувати транспортними засобами. За сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.75 КК особу звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
Водія визнано винуватим у тому, що він без посвідчення водія, у стані алкогольного сп’яніння керував автомобілем ВАЗ-21051 здійснив наїзд на пішохода, що спричинило його смерть. Пісял цього зник із місця ДТП, залишивши потерпілого без допомоги на місці події.
Під час повторного розгляду апеляційний суд скасував вирок місцевого суду остаточно визначивши покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. Виключено з вироку місцевого суду посилання на обставину, що обтяжує покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння.
ВП ВС зазначила, що склад злочину, передбачений ст.286 КК, утворює не будь-яке недотримання водієм вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків. Отже, вчинення кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною ст.286 КК, може розглядатися як обставина, що обтяжує покарання винуватої особи згідно з п.13 ч.1 ст.67 КК, незважаючи на вказівку на такий стан особи у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння, хоча і становить порушення вимог пп.«а» п. 2.9. Правил дорожнього руху, однак саме по собі не може виступати прямою безпосередньою причиною настання ДТП та її наслідків у вигляді заподіяння потерпілому (потерпілим) тілесних ушкоджень або смерті.
Тож посилання суду на те, що стан алкогольного сп’яніння обвинуваченого є фактично кваліфікуючою ознакою складу інкримінованого злочину, свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
До тематичного огляду Верховного Суду щодо призначення покарання та звільнення від його відбування увійшли актуальні висновки ВП ВС, об’єднаної палати, палат та колегій Касаційного кримінального суду за період із 2018 року до квітня 2024 року. Зокрема, щодо:
обставини, які обтяжують покарання (ст.67 КК);
призначення покарання за незакінчене кримінальне правопорушення (ст.68 КК);
призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом (ст.69 КК);
призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень (ст.70 КК) та за сукупністю вироків (ст.71 КК);
зарахування попереднього ув’язнення у строк покарання;
звільнення від відбування покарання на підставі закону про амністію (ст.86 КК);
звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст.105 КК).

Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!