Необґрунтована конфіскація, інформація для ворога, «вільне» проникнення — огляд ККС

Відсутність корисливого мотиву виключає можливість застосування конфіскації майна, навіть якщо вона передбачена санкцією статті Кримінального кодексу.

На це звернув увагу Касаційний кримінальний суд, змінивши рішення судів попередніх інстанції у справі №643/12184/20, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі суд першої інстанції визнав особу винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.289, ч.2 ст.289 («Незаконне заволодіння транспортним засобом) КК та призначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з конфіскацією частини належного йому майна.

Особа, частково здійснивши ремонтні роботи автомобіля, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, сів за руль і вирушив у поїздку містом, де був зупинений співробітниками поліції.

У касаційній скарзі прокурор зазначає, що ні органом досудового розслідування в обвинувальному акті, ні судом при постановленні вироку не було встановлено корисливого мотиву при незаконному заволодінні транспортним засобом.

Із цим погодився ККС, зауваживши, що під корисливими спонуканнями необхідно розуміти бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе або інших осіб, одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов’язків або досягти іншої матеріальної вигоди.

Однак, судами попередніх інстанцій не встановлено у засудженого наявності корисливого мотиву при незаконному заволодінні транспортним засобом потерпілого, а тому застосування в цьому випадку додаткового покарання за ч.2 ст.289 КК у виді конфіскації частини належного обвинуваченому майна є безпідставним.

Крім цього, до огляду практики ККС за січень 2026 року включені низка інших. Зокрема, акцентовано, що державна зрада не передбачає обов’язкової ознаки діяння у виді передання інформації з обмеженим доступом. Тому відсутність у вироку окремого твердження щодо переданої інформації як такої, що завдала «шкоду інтересам та національній безпеці України», не впливає на правильність правової кваліфікації дій особи за ст.111 КК.

Щодо кваліфікація грабежу як такого, що пов’язаний із «проникненням», зазначено, що наявність режиму вільного доступу до приміщення свідчить про законність входження (потрапляння) особи у відповідне приміщення та правомірне її перебування там, а отже, виключається інкримінування такої кваліфікуючої ознаки, навіть якщо особа потрапила в приміщення з умислом заволодіти чужим майном.

В іншій справі звернуто увагу, що відповідальність за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених чч.1, 2 ст.319 КК настає у разі незаконної видачі рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах. Тому відсутність доказів отримання лікарем коштів безпосередньо за видачу рецептів, а також відсутність доказів збільшення заробітної плати чи премій внаслідок видачі таких рецептів, виключає корисливий мотив.

Що стосується процесуальних питань, ККС зазначив, що винесення ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання тягне за собою відповідно до п.4 ч.3 ст.87 КПК визнання доказів, що були отримані під час виконання такої ухвали, недопустимими.

Закон і Бізнес