Коли заява про відмову від позову може бути фраудаторним правочином — ВС

Заява про відмову від позову, подана через 25 років після прийняття рішення суду про стягнення коштів, свідчить, що такі дії використовуються для уникнення звернення стягнення на майно в рахунок погашення боргу.

Такого висновку дійшов Касаційний цивільний суд, скасовуючи постанову апеляційної інстанції у справі №2-469/1997, повідомляє «Закон і Бізнес».

У цій справі спадкоємець звернулась до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом. На стадії апеляційного розгляду її правонаступник подав заяву про відмову від позову.

Апеляційний суд прийняв цю відмову з визнанням нечинним рішення місцевого суду, ухваленого 25 років тому про задоволення позову.

Проте представник третьої особи, залученої до участі у справі, що не заявляє самостійних вимог, подав касаційну скаргу, стверджуючи про зловживання процесуальними правами як з боку позивача, так і з боку відповідача з метою уникнення цивільно-правової відповідальності перед третьою особою.

Своєю чергою, КЦС зазначив, що за своєю сутністю відмова від позову є одностороннім правочином.

Фраудаторним є правочин, який вчиняється на шкоду кредиторам. Заява правонаступника позивачки про відмову від позову, який прийняв спадщину після смерті спадкодавця, надійшла після того, як рішення суду було чинним протягом 25 років, власники вільно розпоряджалися власністю, яка була набута на підставі рішення суду.

Тому, на думку КЦС, такі дії не можуть залишатися поза реакцією. Вони хоч і не порушують конкретних процесуальних норм, більш того, право на відмову від позову імперативно передбачено для позивача, але з врахуванням викладених обставин є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Закон і Бізнес