Як обчислюється позовна давність для штрафних санкцій — ВС

Датою, з якої обчислюється 1095-денний строк застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату платником узгодженого грошового зобов’язання, є дата фактичної сплати цієї суми.

На це звернув увагу Касаційний адміністративний суд, залишаючи без змін попередні рішення у справі №821/850/18, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України» оскаржувало повідомлення-рішення податкового органу про нарахування штрафу за прострочення терміну сплати ренти за спеціальне використання води. Платник самостійно у 2006, 2008 рр. задекларував рентну плату за спеціальне використання води, яка не сплачена. За позовами податкового органу суми податкового боргу було стягнуто до державного бюджету, але в подальшому виконання рішень було розстрочено з встановленням графіку щомісячної сплати.

Підприємство вважало, що після набуття чинності ухвалами суду про розстрочення виконання судових рішень щодо стягнення податкового боргу, змінюються встановлені законом строки сплати відповідного податкового зобов’язання, яке через зміну судом термінів сплати втрачає ознаки податкового боргу й виключає можливість нарахування пені за умови своєчасного виконання платником податків ухвал про розстрочення оплати. Також посилалося на те, що податковим органом застосовані штрафні санкції поза межами строків давності, передбачених п.102.1 ст.102 ПК.

Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, у задоволенні позову відмовив.

Своєю чергою КАС зазначив, що у ст.102 ПК встановлено строки давності — 1095 та 2555 днів, а також правила їх застосування або незастосування, зупинення відліку або продовження.

Судова палата КАС вказала, що в п.102.1 ст.102 ПК визначено строк давності у 1095 днів і зазначено, що цей строк застосовується податковим органом у разі проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов’язань платника у випадках, визначених цим кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Суд зауважив, що підприємство самостійно задекларувало суми податкових зобов’язань, а податковий орган не проводив перевірку подання декларації і правильність задекларованих показників, а тому граничний строк подання податкової декларації в цьому спорі не має жодного значення. Натомість застосуванню підлягає лише строк давності 1095 днів, на який є покликання у приписах п.76.3 ст.76, стст.113, 114, 115 ПК.

КАС також зауважив, що базою визначення суми штрафних санкцій є сума, яка фактично сплачена, а не сума податкового боргу або сума грошового зобов’язання в повному обсязі.

Таким чином, датою, з якої обчислюється 1095-денний строк, упродовж якого може бути накладений штраф, є дата сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, а не дата, на яку припадає закінчення встановленого законом граничного строку сплати узгодженого грошового зобов’язання.

Закон і Бізнес