У разі наявності вимоги про обов’язкове нотаріальне посвідчення та державну реєстрацію договору, він не міг бути зареєстрованим без виконання такої вимоги, а тому є неукладеним.
На це звернув увагу Касаційний господарський суд, скасовуючи попередні рішення та приймаючи нове у справі №914/194/17, інформує «Закон і Бізнес».
У цій справі ТОВ звернулося до господарського суду з позовною заявою до МП та банку про визнання недійсним (нікчемним) договору відчуження об’єктів нерухомого майна за договором фінансового лізингу, укладеного між банком та МП, а також про скасування запису про право власності на нерухоме майно.
Рішенням господарського суду, залишеним без змін постановою апеляційного господарського суду, позов задоволено частково. Визнано недійсним (нікчемним) договір, укладений між банком і МП.
Своєю чергою, КГС зауважив, що спірні правовідносини стосуються права власності на нерухоме майно, які оформлені договором відчуження об’єктів нерухомого майна за договором фінансового лізингу. Водночас за змістом ст.657 ЦК договір купівлі- продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Як встановили суди попередніх інстанцій, особи, які зазначені в спірному договорі як повноважні представники, його не підписували, у зв’язку з чим він не може вважатися вчиненими. У разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч.1 ст.220 ЦК). Приписи ст.220 ЦК, на які посилається позивач як на підставу визнання договору недійсним (нікчемним), не застосовуються, оскільки момент вчинення такого правочину, відповідно до стст.210 та 640 ЦК, пов’язаний з його державною реєстрацією.
Відтак суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що спірний договір суперечить вимогам ст.203 ЦК та є недійсним, оскільки він не підписаний та не посвідчений нотаріально, а тому є неукладеним.
Тож КГС прийняв у цій частині нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.
Крім цієї справи до огляду судової практики КГС за результатами вирішення спорів у сфері лізингових правовідносин увійшли й інші. Зокрема, він містить правові висновки щодо:
коригування лізингових платежів;
процедури повідомлення лізингоодержувача про відмову від договору лізингу;
передачі майна за договором лізингу;
ризиків випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета договору лізингу тощо.
Матеріал підготувала судова палата для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів КГС.

Аби не пропустити новини судової практики, підписуйтеся на Телеграм-канал «ЗіБ». Для цього натисність на зображення.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!