Свідоцтво ні(до)чого не доведе

Діючі прокурори знову намагаються перейти на бік адвокатури

Укотре на горизонті з’явилася історія з прокурорським десантом. І, хоча Велика палата Верховного Суду дійшла висновку про неможливість одночасно перебувати під дією двох присяг, дехто продовжує намагатися знайти обхідний шлях до професії адвоката.

Правове обґрунтування

Нагадаємо: у своїй постанові від 14.04.2021 ВП ВС фактично заперечила можливість для прокурорів отримати адвокатське свідоцтво. Ще навесні у справі №826/9606/17, що була передана на розгляд до палати для вирішення виключної правової проблеми, оскаржувалася відмова Ради адвокатів Київської області в прийнятті присяги та видачі позивачам свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю. Адже вони на той момент були працівниками органів прокуратури.

Суд першої інстанції позов задовольнив повністю. В апеляційній — обмежилися тим, що зобов’язали РА прийняти рішення про видачу свідоцтв. Своєю чергою Рада адвокатів України подала касаційну скаргу на те рішення, уважаючи, що місцева РА вчинила правильно.

Розглядаючи цей спір, ВП ВС звернула увагу на те, що, «складаючи присягу прокурора, особа свідомо приймає всі обмеження, які покладаються на неї спеціальним законом, у тому числі заборону суміщення перебування на посаді прокурора з адвокатською діяльністю». Також така особа повинна керуватися (як при виконанні своїх службових обов’язків, так і поза службою) Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженим всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017.

З огляду на це судді ВП зауважили, що поняття «правила прокурорської етики» не обмежується вимогами розд.IV кодексу, а є значно ширшим за змістом. На думку ВП ВС, «етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального й загального законодавства й моральні засади суспільного життя».

Натомість, «претендуючи на набуття права на заняття адвокатською діяльністю, прокурор вступає в позапроцесуальні відносини з радою адвокатів, адвокатською спільнотою». Бо прокурор проходить стажування під керівництвом адвоката, який складає звіт про оцінку стажування та направляє його РА регіону. Тобто «в цьому випадку прокурор перебуває у відносинах підпорядкування з керівником стажування». Так само як і під час організації та проведення кваліфікаційного іспиту.

На думку ВП ВС, «такі правовідносини між адвокатом і прокурором виходять за межі допустимої сфери відносин між прокурорською та адвокатською спільнотами». Відповідно, сам намір прокурора отримати адвокатське свідоцтво є завідомо нелегітимним, оскільки «прогнозовано призводить до виникнення обставин несумісності».

До того ж наявність статусу адвоката (захисника) в особи, яка підтримує державне обвинувачення в суді, як наголошується в постанові, «ставить під сумнів її незалежність, безсторонність і неупередженість». У такому випадку особа одночасно опиняється під дією двох присяг — прокурора й адвоката, що породжує конфлікт.

Отже, висновують у ВП, «одночасне перебування під дією двох присяг є неможливим, оскільки їхні тексти суперечать один одному та прямо порушують як незалежність прокурора, так і принципи здійснення адвокатської діяльності — незалежність і конфіденційність».

Нові герої зі старими проблемами

На цьогорічному засіданні Вищій раді правосуддя довелося викликати чергового прокурора, який спробував послужити Феміді у двох іпостасях. Щоправда, як і в більшості подібних випадків, правник не бачив жодних підстав для притягнення до відповідальності. Позаяк фактично адвокатською діяльністю він не займався, а отримане свідоцтво, на його думку, ще нічого не означає.

Як з’ясувалося, Сергій Куций уже кілька років працює в департаменті процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора. А влітку 2021-го йому вдалося знайти час, щоб скласти іншу присягу. Через кілька тижнів чоловік схаменувся та подав заяву про припинення права на заняття адвокатською діяльністю.

Звичайно, у ВРП не могли не відреагувати на ситуацію, адже в Єдиному реєстрі адвокатів залишилася відповідна інформація. Тому Рада знову послалася на постанову ВС і пояснила, чому не варто «сидіти на двох стільцях одночасно».

Натомість С.Куций наголосив, що будь-яких дій щодо несумісності не вчиняв. При цьому він вважає, що свідоцтво отримав у законний спосіб. Разом з тим, оскільки адвокатська діяльність ніяким чином не здійснювалась, С.Куций попросив Раду визнати відсутність порушення.

Зрештою у ВРП з прокурором погодились. Адже в цьому конкретному випадку члени Ради не знайшли очевидних підстав, які б свідчили про порушення. Однак залишається відкритим питання, скільки ще прокурорів згодом прийдуть до ВРП та пояснюватимуть, яким чином їм удавалося виконувати посадові обов’язки та одночасно пробувати свої сили в адвокатській діяльності, зокрема проходити стажування.

Безумовно, для усунення подібних непорозумінь необхідне чітке законодавче регулювання. А допоки різні органи вимушені задовольнятися лише однією постановою ВС, то навряд чи зменшиться кількість таких прокурорів-порушників.

Крім того, чимало питань виникає до самоврядних органів адвокатури. На якій підставі діючий прокурор спромігся отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю? Адже він не міг навіть бути допущеним до такої процедури. Знову ж таки — з урахуванням позиції найвищого судового органу.

Отже, найпростішим способом розв’язання цього конфлікту був би законодавчий припис, який прямо забороняв би правоохоронцям і державним службовцям претендувати на отримання якогось іншого професійного свідоцтва. До речі, така ініціатива вже зареєстрована у ВР у вигляді проекту змін до закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (№6205). Або, навпаки, слід дозволити всім правникам, незалежно від посади, заздалегідь готувати собі «запасний аеродром» в адвокатурі.