Коли особа звільняється від відповідальності за наркотики – висновок ВС

Особа звільняється від кримінальної відповідальності за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту, якщо вона розпочала лікування від наркоманії.

Такий висновок зробила об’єднана палата Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у справі №357/11205/19, розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу апеляційного суду у кримінальному провадженні за обвинуваченням особи в незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту (ч. 1 ст. 309 КК України), передає «Закон і Бізнес».

Згідно із ч. 4 ст. 309 КК України особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 цієї статті (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту).

При цьому добровільним (у контексті ч. 4 ст. 309 КК України) вважається звернення особи за її  згодою або згодою законного представника до моменту виходу суду першої інстанції до нарадчої кімнати для ухвалення рішення у кримінальному провадженні.

У ВС нагадали, що для застосування цієї норми  перебування особи на обліку осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини, не є визначальним.

Як зазначила ОП ККС ВС, норма ч. 4 ст. 309 КК України за своїм характером є заохочувальною.

Оскільки акцент стоїть на лікуванні особи від наркотичної залежності, що є тяжчою в порівнянні з алкогольною. Тому звернення особи до лікувального закладу навіть під час досягає тих цілей, для яких конструювалася ця норма.

Тому ця норма може застосовуватися навіть якщо особа звернулася до лікувального закладу під час судового розгляду.

ОП ККС суду у складі ВС зазначила, що покарання особи, яка хворіє на наркоманію, незалежно від того, звернулася вона для такого лікування вперше чи вже проходила курс лікування, перебувала на відповідному обліку до внесення відомостей до ЄРДР у цьому провадженні чи ні, не повинно бути пріоритетним та превалювати над ціллю вилікувати особу.

Крім того, законодавець не обмежив застосування ч. 4 ст. 309 КК України фактом перебування до вчинення цього кримінального правопорушення на обліку осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини.

При цьому причини, які були визначальними для прийняття рішення про звернення до лікувального закладу з метою пройти лікування від наркоманії, можуть бути різними. Ключовим є добровільне рішення цієї особи щодо необхідності лікування.

ОП ККС ВС вважає, що причини, які передували зверненню особи до лікувального закладу для лікування від наркоманії, не повинні перекреслювати сам факт такого звернення та ставити під сумнів добровільність як таку.

Законом визначені поняття та підстави примусового лікування осіб, хворих на наркоманію (ст. 16 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними»). Будь-яке інше звернення для лікування від наркоманії є добровільним. Суд не може встановлювати додаткові умови для констатації факту добровільності.

Закон і Бізнес