Навіть якщо договір оренди, укладений на 3 роки і більше – нікчемний, з орендаря можна стягнути гроші за користування безпідставно набутим майном.
Такий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 759/9443/17, передає «Закон і Бізнес».
У травні 2014 року сторони справи уклали договір оренди нежитлового приміщення, за умовами якого відповідач мав сплачувати орендну плату в розмірі 28 тис грн за місяць. Договір оренди укладався до травня 2024 року. Через рік сторони вирішили припинити дію договору оренди, підписавши угоду.
Однак відповідач не сплатив суму орендної плати, тож орендодавець звернувся до суду. Сума заборгованості склала 398,5 тис грн за 14 місяців та 7 днів.
При цьому відповідач – орендар – посилався на нікчемність укладеного договору оренди, оскільки він не мав нотаріального посвідчення.
Районний суд задовольнив став на користь позивача, а суд апеляційної інстанції змінив рішення суду в частині суми коштів, які підлягають поверненню.
Суди відхилили позицію відповідача щодо нікчемності договору оренди з посиланням на ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 220, ч. 2 ст. 793 ЦК України. Аргументували позицію тим, що предметом оренди було нежитлове приміщення багатоквартирного будинку, а не будівля або інша капітальна споруда.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважив, що предмет оренди – нежитлове приміщення – є окремою частиною будівлі, та в разі оренди на 3 і більше роки підлягає нотаріальному посвідченню. Тому договір, укладений між сторонами, дійсно вважається нікчемним.
Та попри це потерпілий, якому належить безпідставно набуте відповідачем майно, має право вимагати від останнього повернення такого збагачення. Оскільки згідно з підпунктом с ст. VII-3:101 Книги VII Модельних правил європейського приватного права особа вважається збагаченою у випадку користування чужим майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Позивач пред’явив позов про стягнення з відповідача коштів за користування нежитловим приміщенням. Відповідач не заперечував факту користування вказаним приміщенням, як і узгодженого сторонами розміру плати за таке користування. Тому суди не врахували, що до безпідставно набутого майна набувача, з урахуванням вимог розумності, належить користування чужим майном (майном потерпілого).
Тож Верховний Суд змінив судові рішення в мотивувальній частині та щодо вказівки в резолютивній частині про стягнення заборгованості за договором оренди, а в іншій частині ― залишив без змін.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!