Даниїл Гранін

Зміна правової кваліфікації кримінального правопорушення слідчим на стадії досудового розслідування

Пройшло майже 10 років як набув чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс України, однак інститут зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення й до теперішнього часу законодавчо недопрацьований, на відмінну від "його" попередника – Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року.

Останній, в свою чергу, надавав більш ширше тлумачення та врегулювання реалізації повноважень слідчого у разі зміни правової кваліфікації злочину, так само, як і спосіб та порядок оскарження зазначеного процесуального рішення слідчого, зазначений інститут був чітко та достатньо врегульований нормами кримінально-процесуального закону.

На жаль, чинний Кримінальний процесуальний кодекс не дає достатнього врегулювання інституту зміни правової кваліфікації слідчим на стадії досудового розслідування до повідомлення про підозру.

Точність правової кваліфікації правопорушення має суттєве значення для кримінального провадження, зокрема, для цілей визначення належної його підслідності, підсудності, визначення правового режиму здійснення негласних слідчих (розшукових) дій в конкретному кримінальному провадженні, застосування запобіжних заходів тощо.

Для повного розуміння, що вказана проблема існує не лише теоретично, а має своє практичне підтвердження з відповідними наслідками, вважаю необхідним навести приклад із власної практики.

Прокурором місцевої прокуратури (який в подальшому входив у групу прокурорів), після самостійного виявлення обставин, які свідчили про вчинення кримінального правопорушення, були внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) за частиною другою статті 191 Кримінального кодексу.

Після 8 (восьми) місяців досудового розслідування кримінального провадження, слідчий змінив правову кваліфікацію кримінального правопорушення на частину першу статті 367  КК.

Зазначене процесуальне рішення було прийнято без жодного погодження або вказівки прокурора.

Згодом, особі були повідомлено про підозру, виконані вимоги статті 290 КПК та направлено обвинувальний акт до суду для судового розгляду.

Після наведеного, слід розглянути деталі зазначеного прикладу на відповідність нормам національного законодавства.

Частина друга статті 40 КПК регламентує повноваження, якими наділений слідчий під час досудового розслідування.

У більшості випадків, реалізація цих повноважень можлива виключно після погодження з прокурором.

Як свідчить практика, слідчі приймають рішення про зміну правової кваліфікації у формі постанови без конкретного та деталізованого викладу обставин, які стали підставою для прийняття такої постанови, керуючись при цьому статтями 40, 110 КПК, без жодного погодження з прокурором, хоча саме він здійснює процесуальне керівництво та координує процесуальні дії слідчого у відповідному кримінальному провадженні.

Після прийняття такої постанови, зазначені відомості про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення повинні вноситися до Єдиного реєстру досудового розслідування.

Необхідно звернути увагу, що КПК та Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення не містить жодного посилання про можливість зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення слідчим на стадії досудового розслідування до повідомлення про підозру.

До того ж, аналізуючи відповідні норми КПК, можна дійти висновку, що зміна правової кваліфікації кримінального правопорушення врегульована належним чином лише на стадії судового провадження статтею 337 цього Кодексу.

Зокрема, прокурор може змінювати обвинувачення, якщо будуть встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення (стаття 338 КПК) або суд може вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Єдина згадка про зміну правової кваліфікації на стадії досудового розслідування міститься в статті 279 КПК, у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов’язані виконати вимоги для вручення письмового повідомлення про підозру, передбачені статтею 278 КПК.

Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.

Інших посилань, стосовно механізму зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення слідчим на стадії досудового розслідування, КПК не містить.

Повернемось до наведеного на початку статті прикладу.

Відомості були внесені прокурором із зазначенням відповідної правової кваліфікації кримінального правопорушення, проте через значний час досудового розслідування, слідчий, без погодження з прокурором, змінює правову кваліфікацію кримінального правопорушення, внесену процесуальним керівником.

Загальновідомою інформацією є те, що повноваження прокурора мають перевагу над повноваженням слідчого (саме прокурор є процесуальним керівником органу досудового розслідування та надає відповідні вказівки, а також перевіряє, затверджує, погоджує відповідні слідчі дії та прийняті процесуальні рішення).

З огляду на широке коло повноважень, які переважно виражаються у процесуальному керівництві органу досудового розслідування та з точки зору розмежування процесуальних повноважень між прокурором та слідчим, у даному випадку, змінювати правову кваліфікацію був мав повноваження виключно прокурор, оскільки саме його внесені відомості до ЄРДР були відправною точкою початку досудового розслідування.

Навіть, якщо застосовувати до наведеної ситуації аналогію норм кримінального процесуального закону до статті 279 КПК (якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити нову підозру або змінити раніше повідомлено підозру має право виключно прокурор), змінювати правову кваліфікацію кримінального правопорушення був повноважний виключно прокурор.

Отже, в даному випадку, слідчий, не повідомивши, а тим паче не отримавши погодження прокурора, змінює рішення прокурора, який вносив відомості про кримінальне правопорушення після самостійного виявлення, що є недопустимим та незаконним.

Зазначені дії слідчого унеможливлюють реалізацію процесуальних повноважень прокурора, що передбачено КПК, хоча саме прокурор координує та надає вказівки органу досудового розслідування, а не навпаки. Більш того, порушується право на захист особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Так, в наведеному факті, особу, якій інкримінувалась частина друга статті 191 КК України, а згодом була перекваліфікована на частину першу статті 367 КК, такий результат повинен влаштовувати, оскільки остання не передбачає позбавлення волі, на відміну від частини другої статті 191 КК.

Втім, необхідно розібрати зовсім іншу ситуація (наприклад зміна правової кваліфікації з статті 367 на статтю 191 КК), коли більш м'яка стаття перекваліфікується на більш сувору статтю, що передбачає як основне, так і додаткове покарання (ніж первинна правова кваліфікація).

Зміна правової кваліфікації кримінального правопорушення на більше тяжкий злочин надає органу досудового розслідування розширене коло повноважень у застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження.

Наприклад, дає можливість для звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт майна (оскільки допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи), про відсторонення від посади (у разі підозрювані у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю), тримання під вартою (у разі підозрювані у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років) тощо.

Аналізуючи практику слідчих суддів національних судів можливо зробити висновок, що останні при розгляді скарг на постанови слідчих про зміну правової кваліфікації зазначають, що право перекваліфікації знаходяться у виключній компетенції слідчого, прокурора та жодним чином не відноситься до повноважень слідчого судді.

 Відтак, єдиним порятунком від необґрунтованої та невмотивованої постанови слідчого про зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення буде прокурор, оскільки саме він наділений повноваженнями надати доручення або вказівки, які слідчий не зможе проігнорувати.

Необхідно зауважити, що у справі «Новік проти України» (заява № 48068/06, п.19) ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

З огляду на відсутність положень КПК про зміну слідчим правової кваліфікації кримінального правопорушення на стадії досудового розслідування, цілком вірно стверджувати про необхідність та доцільність законодавчого врегулювання порушеного питання, так як існування цієї прогалини призводить до негативних наслідків, як для особи стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, так і для інтересів суспільства та держави.

Прикладом може бути зловживання правом змінювати правову кваліфікацію кримінального правопорушення, порушення розмежування повноважень та компетенції між прокурором й слідчим, порушення права на захист.

Для повного та належного функціонування інституту зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, необхідно вносити відповідні зміни в кримінальний процесуальний закон, з метою належного законодавчого врегулювання цього інституту, наприклад таким чином:

"У разі внесення відомостей про вчинення кримінальне правопорушення до ЄРДР слідчим, то зміна правової кваліфікації кримінального правопорушення здійснюється за погодженням з прокурором. Якщо внесення відомостей здійснив прокурор, змінити правову кваліфікацію має право виключно прокурор".

Закон і Бізнес