Тенденція вдосконалення

Шість років КПК: святкувати чи хапатися за голову?

20 листопада новому Кримінальному процесуальному кодексу виповнилось 6 років. За останні роки до нього було внесено понад півсотні змін. Проаналізуємо, які з них погіршили процедуру з погляду сторони захисту, а які могли б удосконалити положення кодексу.

Адвокатська монополія

З 20 листопада 2012-го втратив чинність КПК 1960 року. Саме у цей день набув чинності новий кодекс. Він мав суттєво покращити становище сторони захисту під час кримінального провадження та усунути недоліки попередника. Чи була досягнута ця мета?

На думку Андрія Портнова, який на той час очолював головне управління з питань судоустрою Адміністрації Президента, було започатковано змагальну модель кримінального провадження європейського типу. «Новий КПК суттєво спрощує процедуру вступу в провадження захисника: відтепер для цього не потрібне окреме рішення суду. Запроваджена також повна заборона доступу до матеріалів, що містять адвокатську таємницю», — сказав у 2012 році радник глави держави. З цим важко не погодитись, але чи все так райдужно, як говорять прихильники змін?

Новий КПК юристи зустріли як схвальними відгуками, так і шквалом критики окремих новел. Так, правозахисники висловлювали занепокоєння так званою монополією на правовий захист. Мається на увазі новела, згідно з якою послуги клієнту в суді повинні надавати виключно професійні адвокати. Це стосується не лише осіб, яких притягають до відповідальності, а й жертв злочину — потерпілих. За новими правилами, особу може представляти (захищати) у суді лише юрист, дані про якого внесені до Єдиного реєстру адвокатів України.

Дискусія стосовно монополії адвокатури не вщухає і дотепер.

Слідчі під контролем прокурора

В інтерв’ю одному з телеканалів адвокат Олег Березюк нарікав: «Якщо до слідчого звернулися із заявою про скоєння злочину, він зобов’язаний порушити справу. Раніше була дослідча перевірка, коли встановлювався факт події злочину і справу могли не порушити, а сьогодні на основі заяви справа вноситься до ЄРДР. Це викликає велике накопичення справ у слідчого».

Адвокат також зауважив, що слідчий не має права не виконувати вказівок процесуального керівника, тобто прокурора, оскільки за це передбачена кримінальна відповідальність. Натомість раніше слідчий був самостійною процесуальною фігурою і сам приймав рішення. Прокурор тільки наглядав, щоб він діяв у рамках законності.

Отже, прокурор має важелі тиску на слідчого, що є порушенням загальних принципів кримінального процесуального законодавства.

Призначення експертиз

Великий галас спричинили «поправки Лозового» до КПК, які були ухвалені 3 жовтня 2017 року. Частина положень набула чинності 15.12.2017, а ті, що стосуються змін до КПК, через 3 місяці — 15.03.2018.

Так, слідчі та прокурори були позбавлені права самостійно призначати експертизи, зокрема для встановлення причин смерті та розміру матеріального збитку. Їх тепер має призначати лише суд.

Ці зміни набули широкого розголосу та викликали занепокоєння у суспільстві. Мовляв, проведення судово-медичних експертиз стає обов’язковою умовою для видачі тіл померлих людей для поховання.

Багато громадських діячів висловлювалися проти цих змін та наполягали на їх скасуванні. Їхня позиція ґрунтувалася на тому, що тепер потрібно чекати ухвали суду, а потім і проведення самої експертизи, що потребує значного часу. Із цього випливає, що тіло померлого буде надто довго перебувати в морзі, що призведе до неможливості розміщення покійників у відповідних приміщеннях унаслідок великої їх кількості. Надходили скарги від родичів померлих щодо неможливості їх поховання.

У свою чергу органи прокуратури повідомили: «З метою подолання соціального напруження правоохоронні органи і судово-медичні установи запровадять у практику проведення дослідження тіл померлих судово-медичними експертами на підставі рішень уповноважених працівників поліції, які будуть письмово оформлюватися на місці події, з наступним призначенням судово-медичних експертиз».

«Таким чином, термін для встановлення причин смерті не збільшиться, а порядок отримання дозволів для видачі тіл покійників для поховання не зазнає суттєвих змін», — запевнили правоохоронці.

Територіальна підсудність

Ще одним недоліком є те, що районні управління правоохоронних органів не можуть подавати свої клопотання до судів, що розташовані поруч. Адже їх необхідно спрямовувати лише до того суду, в межах територіальної юрисдикції якого зареєстровано орган слідства як юридичну особу.

Щодо цього висловився в.о. начальника обласного управління поліції м.Рівного Олександр Панасюк. Він зазначив: «З 16 березня в усіх кримінальних провадженнях ми звертаємося стосовно заходів їх забезпечення, визначених ст.131 КПК, до суду, розташованого за місцем реєстрації юридичної особи як органу досудового розслідування, або, навпаки, органу досудового розслідування за місцем реєстрації. У нас юридична особа — це головне управління Національної поліції у Рівненській області, отже, Рівненський міський суд уповноважений розглядати наші клопотання».

За його словами, проблема полягає в тому, що цей суд відповідно до кількості слідчих суддів та працівників канцелярії раніше розглядав матеріали 1/4 всіх злочинів, зареєстрованих на території області, а з 16.03.2018 до нього надходять клопотання з усіх районів області. Чи вистачить сил у слідчих суддів на їх вчасний розгляд?

Адже на розгляд клопотань законодавство відводить лише 5 днів. У деяких кримінальних провадженнях цей строк ні на що не впливає, наприклад, якщо йдеться про призначення дактилоскопічної або трасологічної експертизи, дослідження об’єктів, які не мають здатності псуватися. Проте, за словами чиновника, новели значно ускладнюють проведення судово-медичної експертизи трупів або інших біологічних об’єктів, які вилучаються у злочинах проти життя і здоров’я особи. Адже, якщо суду відведено на це 5 днів, його ніхто не змусить винести ухвалу раніше або розглянути клопотання у терміновому порядку.

Розширення можливостей захисту

Президентське бачення закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (проект №9055) також не обійшло увагою КПК. Його автори обіцяють закріплення гарантій адвокатської діяльності та розширення можливостей під час представництва інтересів клієнтів.

Основними пропонованими змінами є:

• розширення можливостей сторони захисту в збиранні доказів;

• уточнення статусу адвоката свідка;

• розширення змісту засади забезпечення права на захист;

• розширення випадків оскарження за ст.303 КПК;

• уточнення процедури ініціювання захисником обшуку та інші.

Вагомою новацією є редагування ст.87 КПК, а саме — визначення такої підстави визнання доказів недопустимими, як отримання їх з порушенням прав та гарантій адвокатської діяльності.

Також передбачається право адвоката як представника потерпілого або юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, на допит свідків. Проте обмежується право сторони захисту на фото-, відеозйомку, аудіозапис, оскільки таким правом наділена лише сторона обвинувачення. Ця новація порушує таку загальну засаду кримінального провадження, як рівність усіх перед законом і судом (ст.10 КПК). Адже не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим кодексом.

Наведений перелік новел не є вичерпним. Утім, ідеального закону не існує, не є винятком і чинний закон про адвокатуру, як і три запропоновані проекти його нової редакції. Проте проект №9055 зумовить виникнення певних труднощів та ризиків при здійсненні адвокатом ефективного захисту клієнтів у кримінальних провадженнях.

На жаль, існує тенденція до прийняття недоопрацьованих законів, які містять недоліки та порушують норми матеріального і процесуального права. Згодом це стане істотною перешкодою у забезпеченні належного та ефективного представництва осіб у суді та захисту свобод і законних інтересів клієнтів.

Сподіваємося, що законодавчі зусилля спрямовуватимуться лише на те, аби прибрати із закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» недоліки, а не порушувати права і свободи сторін та учасників кримінального провадження.