Засоби не виправдовують мету

Що привнесе в господарський процес новий ГПК: думки науковців та практиків

Анонсоване реформування процесуального законодавства в межах чергового етапу судової реформи вилилось у підготовку проекту Господарського процесуального кодексу. Документ, який, на думку розробників, спрямований на забезпечення «ефективності судового процесу», втричі за обсягом більший за чинний ГПК і перенасичений нововведеннями. Оцінити їх вплив на механізм захисту прав та охоронюваних інтересів осіб у рамках господарського судочинства, висловити свої зауваження та пропозиції було запропоновано безпосереднім споживачам цього продукту — суддям, адвокатам, практикуючим юристам та науковцям.

Уніфікація нововведеннями

Як відомо (див., зокрема, «ЗіБ» №16/2016. — Прим. ред.), проект змінює традиційний підхід до видів провадження у господарському судочинстві: крім загального позовного, передбачає спрощене позовне та наказне провадження. Також розробники документа роблять чергову спробу розмежувати повноваження між різними видами юрисдикції, вдаючись до уточнення та розширення категорій справ, підвідомчих господарським судам. Крім іншого, вводиться процедура врегулювання спорів за участю судді; розширюються способи судового захисту та засоби доказування (завдяки свідкам та висновкам експертів у галузі права), а також запроваджуються нові правила забезпечення позову та зустрічного забезпечення. Проект окреслює підстави та наслідки зловживання процесуальними правами та інші нововведення.

Загалом автори документа демонструють підхід до уніфікації процесів у різних видах судочинства. Зокрема, запроваджується «єдина, зрозуміла термінологія», що полягає у поділі розгляду справи на підготовче провадження, розгляд по суті, судові дебати. Водночас поряд з узгодженням переліку учасників процесу відбувається надмірна регламентація прав та обов’язків кожного з них (включаючи секретаря засідання та судового розпорядника), копіювання заходів процесуального примусу з інших процесуальних кодексів тощо.

Втім, більшість із запропонованих процедур, інститутів та механізмів мають уводитись обережно, виважено, аби господарський процес після всіх реформаторських зусиль зміг виконувати свою основну функцію — бути ефективним, простим та оперативним інструментом вирішення економічних конфліктів. Натомість багато новацій оцінюються досить критично та викликали жваві дискусії під час круглого столу «Новели проекту Господарського процесуального кодексу України: думка науковців та практиків», що відбувся в Національному університеті «Одеська юридична академія».

Проект нашвидкуруч

Так, завідувач кафедри господарського права і процесу НУ «ОЮА», член-кореспондент НАПрН України, доктор юридичних наук, професор Олег Подцерковний відзначив, що проект розроблено без попереднього з’ясування результативності чинного ГПК та без фахового обговорення й затвердження концепції реформування господарського судочинства. Мали б бути вирішені питання загальної моделі та специфіки господарського процесу, потреби в новітніх інститутах, засобів вирішення поточних проблем судочинства, збереження позитивних напрацювань.

Також, на його думку, в документі реалізовано методологічно хибний підхід до надмірного регулювання процесуальної діяльності та обмеження самостійності суду у визначенні порядку слухання справи. Це несе загрозу використання приписів закону для зловживання процесуальними правами, затягування процесу та спотворення його завдань.

О.Подцерковний звернув увагу на дисбаланс між новелами проекту, які в багатьох випадках грунтуються на певних ідеальних моделях та умовних стандартах судочинства без прорахунку всього розмаїття правових ситуацій. Зокрема, величезна небезпека неоднакового правозастосування закладена у підході щодо підвідомчості справ господарським судам на підстави предметного, а не суб’єктного критерію. Крім того, розробники документа не врахували негативних наслідків запровадження в попередні роки окремих процесуальних реформ у суміжних видах судочинства. Наприклад, це стосується наказного провадження, ефективність якого у цивільному процесі є низькою.

Проект зберіг окремі архаїзми на кшталт вимог до господарського суду встановити «об’єктивну істину» у справі, що суперечить західному досвіду та реальним повноваженням суду у процесі доказування.

Крім того, підготовка проекту відбувається у строки та способом, які унеможливлюють ретельне опрацювання кожного процесуального інституту експертним середовищем.

Водночас доцент кафедри адміністративного та господарського права ОНУ ім.І.Мечникова, кандидат юридичних наук Тетяна Степанова відзначила наявність і позитивних новел. Зокрема, процесуальні основи для впровадження єдиної системи електронного суду, вирішення питання про укладання мирової угоди на стадії апеляції та касації шляхом визнання нечинним рішення суду нижчої інстанції, закріплення принципу пропорційності та арбітрування.

Більше не означає краще

У свою чергу суддя Одеського апеляційного господарського суду Михайло Мирошниченко виділив простоту і гнучкість положень чинного ГПК, його пристосованість до оперативного і неформалізованого вирішення економічних спорів.

Попри певні позитивні моменти (наприклад, уведення процедури відновлення втраченого провадження, постійної колегії суддів) зауважень до ініціативи значно більше. І це не просто питання збільшення строків розгляду справ чи оскарження судових актів. Ідеться про запозичення невластивих господарському судочинству інститутів, зарегульованість процесу, його надмірну формалізацію, що врешті-решт впливатиме і на його якість. Більш доцільним, на думку судді, є доопрацювання чинного ГПК із врахуванням роз’яснень Верховного та Вищого господарського судів з процесуальних питань.

Цю позицію підтримали й колеги М.Мирошниченка. Так, на думку Олега Цисельського з Господарського суду Одеської області, проект значно поступається за якістю чинному ГПК. Попри свій обсяг (331 стаття замість 129), він не вирішує всіх питань, які виникають при відводі судді, не усуває усі прогалини чинного ГПК. Проект містить численні суперечливі положення, як-от: можливість оскарження дій судового розпорядника, покладення на представника матеріальної відповідальності за зловживання процесуальними правами тощо. Втім, суддя відзначив удосконалення процедури забезпечення позову та застосування зустрічних зобов’язань.

Тетяна Гладишева з Одеського апеляційного господарського суду зауважила, що реформування мало б відбуватися за участю суддів. Адже лише за умови такого кваліфікованого контролю частину пропонованих новел можна було б увести в господарський процес без шкоди для його ефективності. Натомість «маємо проект, який через нечіткі формулювання зводить нанівець спроби позитивних зрушень».

Як приклад вона навела наказне провадження. Проект передбачає, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення заборгованості за договором, якщо ця заборгованість має ознаки безспірної. Втім, жодних вказівок на ознаки безспірності документ не містить. У зв’язку із цим він має бути вдосконалений, аби з ним могли працювати судді.

Усе змішалося в проекті

Не оцінив позитивно запропоновані новели й адвокат, співзасновник ЮФ CLS Олександр Байдерін. Він звернув увагу на положення ст.5 проекту, згідно з якими «у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд за заявою такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб, який не суперечить закону». Такий підхід, поза визначенням чітких критеріїв, надає занадто широкі можливості для визначення належного способу захисту порушеного права та може, по суті, призвести до порушення принципів розумності, адекватності та рівності сторін.

О.Байдерін відзначив і недоцільність уведення в господарський процес свідків. Адже фактично відсутні справи, рішення в яких могло бути змінене лише через наявність показань цих осіб. Натомість їх залучення створюватиме передумови для зловживань. На ризик затягування процесу у зв’язку із залученням свідків указав і Андрій Селютін з ЮК «Арцингер». За пропонованих умов повідомлення та виклику до суду стороні достатньо знайти свідка, що проживає за межами України, аби на роки затягнути процес. Проте оперативність уважалася візитівкою саме господарського процесу. Адвокат підкреслив, що відповідні пропозиції були направлені до Ради з питань судової реформи, проте не були враховані.

На думку асоційованого партнера ЮФ «Юрлайн» Віталія Черкеса, в проекті згадуються інститути різних процесів, зокрема цивільного та адміністративного, та іноземних правових систем без їх упорядкування та врахування доцільності. Він переконаний, що без належних правових умов та за відсутності традицій у застосуванні нових інститутів їх запровадження не матиме жодного позитивного ефекту. Навпаки, встановлення обставин справи ускладнюватиметься процедурним порядком.

Це стосується запропонованого обмеження на подання доказів поза/після поданих позовної заяви, відзиву на позов тощо. Іноземному правопорядку відомі подібні обмеження. Проте, відзначив В.Черкес, їм передує, як правило, встановлення 6-місячного строку, протягом якого сторони обмінюються всіма наявними в них доказами, і тому на момент пред’явлення позовної заяви всі вони виявлені та можуть бути долучені до неї.

В рамках обговорення зверталася увага й на недосконалість положень щодо альтернативних форм урегулювання господарських спорів. Так, проект залишився без деталізованих положень стосовно досудового претензійного порядку розгляду спорів. За межами юрисдикції господарських судів залишилися спори про захист економічної конкуренції, справи про оспорювання та виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу, які по суті є господарськими.

Натомість уведено процедуру врегулювання спору за участю судді після підготовчого провадження. Втім, і вона прописана таким чином, що може використовуватися для затягування розгляду справи. Вбачається, що проект має бути доповнений у цій частині нормою про можливість застосування до сторін матеріальних або процесуальних заходів відповідальності, що стимулювало б їх до належної поведінки.

На переконання учасників заходу, таке науково-практичне обговорення пропонованих змін до нормативно-правового акта, покликаного визначити засади здійснення господарського судочинства, є корисним і необхідним. Аби після таких нововведень до ГПК господарський процес не втратив своїх унікальних характеристик, вирішено підготувати пропозиції щодо вдосконалення проекту кодексу та направити їх до Ради з питань судової реформи.