Фільтруй оскарження

Реформатори вирішили, що для касації 7000 грн. — не справа

Зміни до процесуального законодавства передбачають певні обмеження на апеляційне та касаційне оскарження — так звані процесуальні фільтри. Їх пропонується ввести, аби розвантажити суди. Втім, правники побоюються, що таке звуження можуть розцінити як перешкоду доступу до правосуддя.

Чи існує малозначність?

В робочій групі з питань реформування процесуального законодавства Ради з питань судової реформи вважають, що з урахуванням принципу процесуальної економії не потрібно кожну справу передавати на розгляд вищих інстанцій. Мовляв, такий світовий досвід. Тому в проекті нового Господарського процесуального кодексу та змінах до Цивільного процесуального кодексу розробники встановили певні фільтри для перегляду справ в апеляції та касації.

Йдеться, зокрема, про провадження, які «не мають значення для фактичної побудови судової практики». Крім того, пропонується запровадити перегляд в апеляційному та касаційному порядку суддею одноособово та без виклику сторін у випадках, передбачених процесуальним законом.

Зокрема, проектом нового ГПК та змінами до ЦПК визначено, що апеляційні скарги на рішення у справах, розглянутих у порядку спрощеного позовного провадження, а також на ухвали суду першої інстанції розглядатимуться суддею одноособово. Водночас суддя може прийняти рішення про колегіальний розгляд за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Крім того, змінами передбачено так звані малозначні справи. Так, у цивільному процесі апеляційні скарги у справах із ціною позову, меншою за 5 мінімальних заробітних плат (з 1 травня цього року — 7250 грн.), розглядатимуться без повідомлення сторін. Для господарського процесу цей поріг становитиме 20 «мінімалок» (29000 грн.). Щоправда, з урахуванням конкретних обставин суд може слухати такі справи з викликом учасників. Та головне, що вони не підлягають касаційному оскарженню.

У касаційній інстанції не проти таких нововведень. Так, заступник голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Марина Червинська вважає, що не може ВСС розбиратися із заборгованістю за комунальними платежами в розмірі 900 грн. «роками, іноді навіть повертаючи справу на новий розгляд». Адже витрати на таке провадження можуть значно перевищувати предмет спору.

Втім, на думку члена Вищої ради юстиції Вадима Беляневича, категорія справ, що нібито здається малозначущою, може бути дуже важливою для «маленького» українця. При цьому він звернув увагу, що більшість скарг на дії суддів ВСС та Вищого адміністративного суду стосуються саме перешкоджання доступу до правосуддя через відмову в розгляді касацій. Тому, на думку В.Беляневича, фільтр потрібен, оскільки не повинно бути такої кількості справ, які надходять до касаційної інстанції, але відповідні норми слід прописати дуже виважено.

Зрештою, адвокат Володимир Мольченко зазначив, що запропоновані розробниками фільтри можна буде легко обходити. «Буде майновий ценз. Розумний адвокат включить до позову немайнову вимогу або додасть 1 копійку понад ці 5 мінімальних зарплат, і він (фільтр. — Прим. ред.) не буде працювати», — підкинув ідею правник.

Суд права, а не факту

Проте лунали думки, що автори проектів до розв’язання проблеми підходять не з того боку. Академік Національної академії правових наук України Наталія Кузнєцова вважає, що не варто виходити виключно з того, на яку суму спір, — на 900 грн. чи на 9 млн грн. Вона підкреслила, що касаційний суд — це суд права, а не факту. Натомість чинна норма, успадкована ще від радянських часів, дозволяє звертатися до суду касаційної інстанції із заявою про перегляд справи через неповноту чи відсутність всебічного розгляду. А з таких мотивів можна спростувати чи не будь-яке рішення. Отже, справи направляються на новий розгляд. «Мабуть, треба виходити з того, аби касаційний суд передусім був судом права», — зазначила науковець.

Водночас Н.Кузнєцова піддала сумніву доцільність окреслення певних ознак для «малозначних» справ. Вона згадала випадок, коли судова палата з цивільних справ ВСС запитала науково-консультативну раду з приводу застосування інституту суброгації в одному зі спорів із ціною позову 2200 грн. «Нас всіх зібрали, провели круглий стіл, аби з’ясувати, це регрес чи суброгація. Ось де важливість питання. Не в сумі, а в тому, як далі це буде використовуватися», — розповіла науковець. Тобто сьогодні це може бути спір на 2200 грн., а завтра — на мільйони. Щоправда, припустила, що малозначність може мати місце, якщо вона не впливає на істотні питання.

Втім, на думку В.Мольченка, перед тим, як забрати в касації право на перегляд рішень через неповноту та необ’єктивність розгляду, потрібно домогтися, аби суди першої та апеляційної інстанцій зазначали у своїх рішеннях установлені обставини. Тоді питання навантаження на суди відпаде саме собою.

Обмеження у праві на касацію створює й інші ризики. Так, секретар пленуму Вищого господарського суду Лариса Рогач повідомила, що бувають ситуації, коли особа подає позов, наприклад, на 1000 грн., отримує рішення й далі, посилаючись на преюдицію, заявляє вимоги на значно більшу суму. «В проекті ГПК для таких випадків передбачено запобіжний механізм: обставини, встановлені рішенням, що не переглядалося в касаційній інстанції, можуть бути спростовані під час розгляду іншої справи», — звернула увагу суддя.

Як це написати?

Прикметно, що вже сьогодні в правників і самих суддів виникають побоювання, що запровадження процесуальних фільтрів може бути оскаржене в Конституційному Суді як таке, що обмежує права громадян. Зокрема, М.Червинська розповіла, що такі думки висловлювалися суддями ВСС та працівниками правового управління суду.

Щоправда, сама законниця гадає, що цього не станеться. Дійти такого висновку, за її словами, дозволяє аналіз практики Європейського суду з прав людини та світові стандарти із цього питання. Хоча, на її думку, нині західні країни б’ються над тим, як краще прописати відповідні обмеження у своєму національному законодавстві. «Проблема в тому, що ми не знаємо, як виписати цей фільтр. Поки що запропонували таким чином — незначущість спору за майновим цензом. Згодна, що, мабуть, це не до кінця правильно», — зауважила М.Червинська.

Є питання й у В.Беляневича: «Хто оцінить, чи має значення справа для подальшої практики?»

Власне кажучи, не знають відповіді на такі питання й самі розробники. Так, координатор робочої групи з питань реформування процесуального законодавства Ради з питань судової реформи Віктор Короленко визнав, що в них поки що немає «раціональних конструкцій», які допомогли б реалізувати це таким чином, аби не породжувати додаткових ускладнень. Щоб можна було визначити, що справа має «національний інтерес». «Але ми над цим думаємо», — запевнив чиновник.

Однак очевидно, що насамперед необхідно шукати причину великої кількості звернень до судів. Наприклад, адмінсуди завалені податковими та соціальними спорами, більшості з яких могло б не бути за умов існування правил гри й належної роботи органів влади. Суттєво систему могли б розвантажити дієві способи досудового врегулювання спорів. Тож, на думку експертів, запроваджувати процесуальні фільтри варто у комплексі з опрацюванням шляхів подолання решти проблем, які призводять до перенавантаження судової системи. Інакше маємо боротьбу із симптомами хвороби, а не з її причинами.