Виклик в електронному вигляді

З’ясовуючи, чи було повідомлення здійснене належним чином, суд має виходити з процедур, які визначені сторонами в арбітражній угоді чи арбітражному застереженні. До такого висновку ВСУ дійшов в постанові від 30 вересня 2015 року №6-26цс15, текст якої публікує "Закон і Бізнес".

Верховний Суд України

Іменем України

Постанова

30 вересня 2015 року м.Київ №6-26цс15

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого — Яреми А.Г.,

суддів: Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., Лященко Н.П., Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за клопотанням компанії SEA EMERALD S.A. про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в Україні за заявою державного підприємства «Суднобудівний завод імені 61 комунара» та особи, що приєдналась, — державного концерну «Укроборонпром», про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.03.2014,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2012 року компанія SEA EMERALD S.A. звернулася до суду із зазначеним клопотанням про надання дозволу на примусове виконання другого проміжного остаточного арбітражного рішення від 17.03.2010, ухваленого одноособовим арбітром Особою 14 у м.Лондоні, у справі про арбітраж між компанією SEA EMERALD S.A. та ДП «Суднобудівний завод імені 61 комунара» про стягнення з останнього на користь компанії SEA EMERALD S.A. відсотків у розмірі $35 млн 725 тис. 689 і 93 центи та відсотків, нарахованих на витрати трибуналу у зв’язку з ухваленням проміжного остаточного арбітражного рішення від 29.11.2006, обчислених за ставкою 7% річних, які нараховуються складним відсотком на залишок кожних трьох місяців, починаючи з моменту ухвалення проміжного остаточного арбітражного рішення і закінчуючи 12.03.2010, в розмірі £949, визначивши суму в національній валюті за курсом Національного банку на день постановлення ухвали. Свої вимоги SEA EMERALD S.A. мотивувало тим, що зазначене рішення набрало законної сили, не було оскаржене боржником, тому підлягає виконанню відповідно до вимог Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10.06.58.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 16.05.2013, описку в якій виправлено ухвалою цього ж суду від 29.05.2013, надано дозвіл на примусове виконання другого проміжного остаточного арбітражного рішення від 17.03.2010, ухваленого одноособовим арбітром Особою 14 у м.Лондоні, у справі про арбітраж між компанією SEA EMERALD S.A. та ДП «Суднобудівний завод імені 61 комунара» про стягнення з останнього на користь компанії SEA EMERALD S.A. відсотків у розмірі $28 млн 225 тис. 689 і 93 центи, що на день постановлення ухвали за курсом НБУ становило 225 млн 607 тис. 939 грн. 61 коп. та відсотків, нарахованих на витрати трибуналу у зв’язку з ухваленням проміжного остаточного арбітражного рішення від 29.11.2006, обчислених за ставкою 7% річних, які нараховуються складним відсотком на залишок кожних трьох місяців, починаючи з моменту ухвалення проміжного остаточного арбітражного рішення і закінчуючи 12.03.2010, в розмірі £949.

Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 20.11.2013 ухвалу місцевого суду скасовано та постановлено нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання компанії SEA EMERALD S.A.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 19.03.2014 касаційну скаргу компанії SEA EMERALD S.A. задоволено. Ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 20.11.2013 скасовано та залишено в силі ухвалу Центрального районного суду м.Миколаєва від 16.05.2013.

У грудні 2014 року до Верховного Суду звернулося ДП «Суднобудівний завод імені 61 комунара» із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 19.03.2014, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції пп.b п.1 ст.V конвенції, ст.9 Угоди про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.92, ратифікованої постановою Верховної Ради від 19.12.92 №2889-ХІІ, унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах.

У зв’язку із цим ДП «Суднобудівний завод імені 61 комунара» просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 19.03.2014 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання компанії SEA EMERALD S.A.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 26.01.2015 поновлено ДП «Суднобудівний завод імені 61 комунара» строк на звернення із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 19.03.2014, а зазначену вище справу допущено до провадження ВС.

За змістом п.2 розд.ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» закону від 12.02.2015 №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд» заяви про перегляд Верховним Судом рішень судів, що надійшли до судів касаційних інстанцій для вирішення питання про допуск справи до провадження ВС та рішення за якими не було прийнято на день набрання чинності цим законом, розглядаються у порядку, що діяв до набрання чинності цим законом.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Особи 8 Особу 9, представника ДП «Суднобудівний завод імені 61 комунара» Мерлянової С.М. та представників державного концерну «Укроборонпром» Перегонцева І.А., Клименка А.Р. та Бабія В.В., дослідивши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах ВС уважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.355 Цивільного процесуального кодексу заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За змістом ст.360⁴ ЦПК суд задовольняє заяву про перегляд справи ВС і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.355 цього кодексу, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що першим проміжним остаточним арбітражним рішенням від 29.11.2006, ухваленим одноособовим арбітром Особою 14, вимоги компанії SEA EMERALD S.A. до ДП «Суднобудівний завод імені 61 комунара» про розірвання договору й повернення сплачених сум задоволено та стягнуто з останнього на користь компанії SЕА ЕМЕRАLD S.А. кошти, сплачені в рахунок оплати вартості судна в розмірі $17 млн 258 тис. 750
і 63 центи.

Зазначене рішення ухвалено з підстави неналежного виконання ДП «Суднобудівний завод імені 61 комунара» умов укладеного 9.12.93 між сторонами договору на виконання будівельних робіт та здійснення купівлі-продажу рефрижераторного судна.

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 4.12.2009 надано дозвіл на примусове виконання на території України проміжного остаточного арбітражного рішення, ухваленого одноособовим арбітром Особою 14 29.11.2006 (набрало законної сили 28.12.2006) у справі за позовом компанії SEA EMERALD S.A. до ДП «Суднобудівний завод імені 61 комунара» про стягнення $17 млн 258 тис. 750 і 63 центи, що еквівалентно 137 млн 897 тис. 412 грн. 50 коп.

Ухвалюючи рішення від 29.11.2006 арбітр Особа 14 визнав це арбітражне рішення остаточним у тому, що стосується визначених у ньому питань, а також залишив за собою відповідні повноваження щодо ухвалення додаткового арбітражного рішення або додаткових арбітражних рішень, які можуть виявитися необхідними, відносно інших питань, що поставатимуть між сторонами.

Другим проміжним остаточним арбітражним рішенням від 17.03.2010, ухваленим одноособовим арбітром Особою 14 у м.Лондоні, у справі про арбітраж між компанією SEA EMERALD S.A. та ДП «Суднобудівний завод імені 61 комунара» про стягнення з останнього на користь компанії SEA EMERALD S.A. відсотків на сплачену авансом суму за кожен день протягом періоду невиконання підприємством зобов’язань загальною сумою $35 млн 725 тис. 689 і 93 центи та відсотків, нарахованих на витрати трибуналу у зв’язку з ухваленням проміжного остаточного арбітражного рішення від 29.11.2006, обчислених за ставкою 7% річних, які нараховуються складним відсотком на залишок кожних трьох місяців, починаючи з моменту ухвалення проміжного остаточного арбітражного рішення і закінчуючи 12.03.2010, в розмірі £949.

14.06.2012 власники компанії SEA EMERALD S.A. Особа 15 та Особа 16 і держава Україна в рамках спору уклали мирову угоду. За змістом цієї угоди компанія взяла на себе зобов’язання зменшити суму, що вимагається в будь-яких провадженнях щодо виконання арбітражних рішень, ухвалених 29.11.2006 та 17.03.2010 в арбітражному спорі між компанією SEA EMERALD S.A. та ДП «Суднобудівний завод імені 61 комунара», на суму врегулювання, яка згідно з п.4 розд.А мирової угоди визначена в розмірі $7 млн 500 тис.

Разом з тим п.2 розд.А мирової угоди визначено, що компанія SEA EMERALD S.A. залишає за собою право виконання лондонських рішень проти заводу на власний розсуд; сторони визнали, що сума, виплачена позивачам відповідно до цієї угоди, береться до уваги в ході будь-якого провадження, пов’язаного з виконанням лондонського рішення.

Задовольняючи клопотання компанії SEA EMERALD S.A., суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, дійшов висновку, що заявник надав докази належного повідомлення боржника про час та місце судового розгляду, зокрема, друге письмове свідчення під присягою арбітра Особи 14 від 19.11.2012 і додані до нього документи.

ВСС, залишаючи без змін зазначену ухвалу суду першої інстанції, дійшов висновку, що афідевіт Особі 14 надано під присягою, посвідчено нотаріусом, на ньому проставлено апостиль, тому долучені до нього листи є належним і допустимим доказом.

ДП «Суднобудівний завод імені 61 комунара» зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду більш ніж двох справ з подібними предметами спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими судом фактичними обставинами і однаковим матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Як приклад неоднакового застосування норм матеріального права заявник надав ухвалу ВС від 18.11.2008, постановлену ним як судом касаційної інстанції, а також ухвали ВСС від 7.12.2011 та 25.01.2012.

В ухвалі від 18.11.2008 ВС, залишаючи без змін ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, якими задоволено клопотання про визнання та звернення до примусового виконання арбітражного рішення, послався на ст.V конвенції та дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про проведення арбітражу і доказів зворотного не надав, хоча це є його процесуальним обов’язком.

Отже, висновки зазначеної ухвали не суперечать висновкам суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права, висловленим у справі, що переглядається.

Ухвалою від 7.12.2011 ВСС скасовано ухвали судів попередніх інстанцій і постановлено нову, якою відмовлено в задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення з посиланням на ст.V конвенції та ст.36 закону від 24.02.94 №4002-XII «Про міжнародний комерційний арбітраж». Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що спір вирішено некомпетентним судом, оскільки склад визначено не за процедурою, вказаною в арбітражній угоді, а матеріали справи не містять доказів належного повідомлення відповідача про дату арбітражного розгляду, що доведено боржником.

В ухвалі від 25.01.2012 ВСС висловив правову позицію, що відсутність доказів належного повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи саме у день, коли було ухвалено рішення, є підставою для відмови в задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення відповідно до вимог ст.9 угоди. Суд касаційної інстанції залишив без змін ухвали першої та апеляційної інстанцій, якими відмовлено в задоволенні клопотання.

Отже, існує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах ВС виходить із такого.

За змістом ч.2 ст.10 Цивільного кодексу та ст.3 закону «Про міжнародне приватне право» від 23.06.2005 №2709-IV,
 якщо в чинному міжнародному договорі, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору.

Укладаючи 9.12.93 договір на виконання будівельних робіт та здійснення купівлі-продажу рефрижераторного судна, сторони погодили, що будь-який спір, що виникає в рамках або в силу дії цього договору, за деякими винятками (технічні питання) може бути переданий до арбітражу; у питаннях матеріального та процесуального права будь-який арбітраж керуватиметься законами та підзаконними актами Англії.

Порядок розгляду арбітражних спорів в Англії визначено законом від 17.06.96 «Про арбітраж» (Arbitratiom Act 1996) та Правилами Лондонської асоціації морських арбітрів 2006 року.

Відповідно до п.76 (1) закону сторони можуть на свій розсуд домовитися про спосіб вручення повідомлень або інших документів, надання або вручення яких вимагається або дозволяється відповідно до арбітражної угоди або з метою арбітражного розгляду.

Таким чином, законами Англії передбачено право сторін вирішити спосіб вручення повідомлень.

У ч.1 ст.XVIII договору SEA EMERALD S.A. та ДП «Суднобудівний завод імені 61 комунара» узгодили, що будь-які повідомлення та оповіщення, що надаються у зв’язку із цим договором, направляються за адресами покупця та продавця, перелічили поштові адреси, номери телефаксів, факсів та телефонів.

Крім того, у ч.3 ст.XVIII договору зазначено, що будь-яке повідомлення, що надається за цим договором, може бути належним чином надане або передане телексом, телеграмою або будь-якою міжнародною повітряною кур’єрською службою, поштою з передплатою послуг або особисто в руки і вважається наданим або переданим, якщо це здійснюється телеграмою чи телексом на момент відправлення такої телеграми чи такого телексу; якщо особисто в руки — на момент фізичної передачі, а якщо будь-якою міжнародною повітряною кур’єрською службою за 72 (сімдесят дві) години після моменту передачі такого повідомлення такій повітряній кур’єрській службі.

Сторона, яка бажає вирішення будь-якого спору в арбітражному порядку, повинна надати іншій стороні письмове повідомлення з вимогою проведення арбітражу, а також із зазначенням імені арбітра, якого вона призначає, та викладом загального характеру спору чи спорів. Якщо арбітражу вимагатиме покупець, то згадана вище вимога повинна бути вручена в офісі продавця, а якщо арбітражу вимагатиме продавець, то така вимога повинна бути вручена в офісі покупця (ч.2 ст.XIII договору).

Отже, умовами договору сторони визначили контактні дані, процедуру, спосіб та порядок вручення повідомлень.

Відповідно до ч.1 ст.ІІ конвенції кожна договірна держава визнає письмову угоду, за якою сторони зобов’язуються передавати в арбітраж всі або які-небудь суперечки, що виникли або можуть виникнути між ними у зв’язку з будь-якими конкретними договірними або іншими правовідносинами, об’єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду.

Згідно з пп.b п.1 ст.V конвенції у визнанні й виконанні арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона надасть компетентному суду, у якого просить визнання або виконання, докази того, що сторона, проти якої постановлено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення.

Аналізуючи положення статей конвенції, Судова палата у цивільних справах ВС дійшла висновку, що під час з’ясування того, чи було повідомлення здійснено належним чином, суд має виходити з відповідних процедур, які були визначені сторонами в арбітражній угоді чи в арбітражному застереженні або на застосування яких вони погодились.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що обмін кореспонденцією для направлення сторонам повідомлень з використанням електронної пошти, що є звичайною практикою лондонського арбітражу, є належним і допустимим доказом сповіщення боржника про арбітражний розгляд.

При цьому суд касаційної інстанції не взяв до уваги, що, попередньо домовившись про спосіб вручення повідомлень, сторони в арбітражному застереженні не передбачили використання електронних документів, і в договорі відсутні електронні адреси SEA EMERALD S.A. та ДП «Суднобудівний завод імені 61 комунара».

Судовою палатою у цивільних справах ВС встановлено неоднакове застосування пп.b п.1 ст.V конвенції, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За таких обставин ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 19.03.2014 не може залишатися в силі, а підлягає скасуванню на підставі п.1 ч.1 ст.355 ЦПК з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Суду касаційної інстанції необхідно перевірити, чи належно було повідомлено ДП «Суднобудівний завод імені 61 комунара» про призначення арбітра, арбітражний розгляд та можливість подати свої пояснення.

Керуючись стст.355, 360⁵ ЦПК (в редакції, що діяла до набрання чинності закону №192-VIII) та ст.360³ цього кодексу, Судова палата у цивільних справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ДП «Суднобудівний завод імені 61 комунара» та особи, що приєдналась, — державного концерну «Укроборонпром» задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах ВСС від 19.03.2014 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова ВС є остаточною й може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п.3 ч.1 ст.355 ЦПК.