Як правильно переказувати аліменти стягувачу, аби не втратити гроші, нагадав ВС

Факт грошових переказів на користь стягувача без конкретизації їх призначення як аліментів не може автоматично вважатися сплатою аліментних зобов’язань, навіть за відсутності інших боргових зобов’язань між сторонами.

На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, скасовуючи попередні судові рішення у справі № 390/2379/24 та ухвалюючи нове — про часткове задоволення позову, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі стягувач звернулася зі скаргою на дії державного виконавця, вказавши, що під час розрахунку заборгованості зі сплати аліментів він врахував сплачені боржником у спірний період суми начебто як такі, що є добровільною сплатою аліментів. Проте, за її словами, гроші призначалися на покриття витрат із забезпечення агротехнічного процесу з обробки належної боржнику земельної ділянки.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовив у задоволенні скарги, вказавши, що інших боргових зобов’язань, окрім аліментних, у боржника перед стягувачем немає. При цьому суд апеляційної інстанції послався на постанову ВС від 1.08.2019 у справі №642/6906/16-ц, де зазначено, що відсутність інших грошових зобов’язань між стягувачем та боржником, відсутність відмови стягувача від отримання грошових переказів, здійснених боржником, а також неможливість зазначення призначення платежу «добровільна сплата аліментів» у таких грошових переказах в сукупності можуть свідчити про добровільне виконання боржником своїх обов’язків.

Крім того, у постановах ВС від 18.11.2020 у справі №648/1102/19 та від 26.05.2021 у справі №569/11466/20 зроблено висновки, що виконавець повинен враховувати кошти, сплачені боржником на користь стягувача, оскільки чинне законодавство не передбачає права та обов’язку у виконавця вимагати від боржника надання квитанцій із зазначенням призначення грошових переказів на ім’я стягувача й не враховувати безпосередньо копії наданих квитанцій;

Проте КЦС не погодився із такими висновками, вказавши, що розрахунок заборгованості з аліментів обчислюється виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.

КЦС зазначив, що суди не звернули уваги на те, що лише дві квитанції містять призначення платежу, яке дає змогу ідентифікувати кошти як такі, що спрямовані на сплату аліментів, а інші посилання на аліменти у призначенні платежу не містять. У призначенні платежу в цих квитанціях вказано «переказ власних коштів», що не дає можливості ідентифікувати кошти як такі, що спрямовані на сплату аліментів.

При цьому КЦС наголосив, що при розрахунку заборгованості зі сплати аліментів державний виконавець може зараховувати як добровільну сплату аліментів лише ті платежі, в яких чітко визначено призначення платежу як аліменти чи борг на утримання дітей. Грошові перекази з призначенням «переказ власних коштів» без додаткової конкретизації не можуть бути автоматично зараховані як сплата аліментів, навіть за відсутності інших боргових зобов’язань між сторонами.

Закон і Бізнес