Коли дитину не можна відібрати у безвідповідальної матері — ВС

Якщо суд встановить, що обставини, які були підставою для невідкладного відібрання дитини, на момент розгляду справи відпали, він має відмовити в задоволенні позову.

На це звернув увагу Касаційний цивільний суд, скасовуючи попередні рішення у справі №369/8018/23, інформує «Закон і Бізнес».

У цій справі виконавчий комітет сільської ради звернувся з позовом про позбавлення відповідачки батьківських прав щодо малолітньої дитини та стягнення аліментів. За актами обстежень служби у справах дітей у помешканні, в якому проживає відповідачка разом зі своєю малолітньою дитиною, відсутні санітарно-гігієнічні норми, мати іноді перебуває у стані алкогольного сп’яніння, ухиляється від належного піклування про розвиток та виховання дитини.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, позов задовольнив частково. Суди також зазначили, що відібрання дитини від матері не обмежує її права на спілкування з дитиною, оскільки дитина передана в родину баби та діда, які не заперечують і сприяють участі матері у вихованні сина.

Своєю чергою, КЦС зазначив, що висновки суду першої інстанції зроблені за неповного і не всебічного з’ясування усіх обставин справи та є передчасними. Адже суд залишив поза увагою той факт, що на момент ухвалення рішення син позивачки проживав разом з нею в належних умовах, більше не було умов, які б загрожували його безпеці та здоров’ю, неналежному фізичному та розумовому розвитку.

КЦС зазначив, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, залишив поза увагою додатково подані в апеляційному суді відповідно до вимог ЦПК докази, які свідчили про зміну в поведінці позивачки та її відповідальне й належне ставлення до малолітньої дитини.

У ч.7 ст.7 СК передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою.

Колегія КЦС нагадала, що відповідно до пп.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов’язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Дитині, здатній сформулювати власні погляди, при вирішенні питань, які стосуються її життя, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, КЦС зазначив, що суд має перевіряти наявність підстав для позбавлення батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав саме на час ухвалення рішення, а не на момент прийняття рішення органом опіки та піклування про негайне відібрання дитини.

Закон і Бізнес