«Призрачный судебный контроль»

Новые реалии досудебного расследования: стали ли «военные» нормы ст.615 УПК более либеральными?

Хотя 216 часов на задержание без определения следственного судьи остались в страшном прошлом, для некоторых действий прокуроров все еще не предусмотрены юридические последствия. О трансформации ст.615 УПК и изменениях в военных реалиях досудебного расследования рассказала адвокат.

Безпорадна лаконічність

У Вищій школі адвокатури провели вебінар, присвячений питанням особливого режиму досудового розслідування та судового розгляду в умовах воєнного стану. Лектор, заслужений юрист України, адвокат, д.ю.н Ірина Гловюк зазначила, що розд.9¹ з’явився у Кримінальному процесуальному кодексі ще у 2014 році. Тоді це була лише одна маленька стаття, яка передбачала розширення повноважень прокурора у зв’язку з введенням воєнного чи надзвичайного стану.

Однак ця лаконічна редакція цілком очевидно не вирішувала нових викликів, які постали перед правосуддям після 24.02.2022. З того часу кодекс істотно трансформувався. Так, кодекс «загубив» поняття «надзвичайного стану», залишивши лише воєнний та поповнився нормами двох видів: одні з них автоматично застосовуються під час дії воєнного стану, а інші – лише за умов, коли немає об’єктивної можливості виконувати загальну довоєнну норму.

Стаття 615 КПК охопила в межах особливого провадження усі стадії кримінального провадження і нині відображає спеціальні норми, які застосовні в умовах воєнного стану. Спікер також зауважила, що ряд норм змінювався і деякі процесуальні гарантії спочатку були погіршені для підозрюваного/ обвинуваченого, але потім повернулись на свої місця. Причиною цьому стала доволі неоднозначна оцінка різних положень оновленого кодексу серед правничої спільноти.

За загальною нормою у разі відсутності технічної можливості доступу до ЄРДР, для початку досудового розслідування потрібна постанова дізнавача/слідчого/прокурора, яка за змістовною складовою має містити ті ж дані, які вимагаються для внесення до реєстру. Однак це в жодному разі не знімає обов’язку за наявності такого доступу внести такі відомості до ЄРДР.

Інакше довелось підійти і до необхідності присутності понятих. Так, за загальною нормою обов’язковою є участь не менш ніж 2 понятих, не дивлячись на те, чи здійснюється технічне фіксування. Однак передбачено: якщо залучення понятих є об’єктивно неможливим чи може становити небезпеку для їх життя чи здоров’я, слідчо-розшукові дії можуть проводитись без їхньої участі.

Найбільш згадуваною зміною до КПК стала можливість виконання керівником органу прокуратури повноважень слідчого судді у випадку, коли останній об’єктивно не може їх здійснювати. За словами І.Гловюк, на практиці вже зустрічались постанови, коли про таку об’єктивну неможливість зазначають саме слідчі судді. Хоча адвокат зізналась, що раніше тлумачила цю норму так, що подібну оцінку надає слідчий, прокурор. Однак практика вочевидь пішла далі. До речі, сам перелік повноважень, які у такій ситуації можуть надаватись стороні обвинувачення, суттєво зменшився порівняно із тим, яким він був на початку воєнного стану.

Також І.Гловюк звернула увагу на те, що в судовій практиці є підхід, що сама по собі наявність воєнного стану не свідчить про те, що всі строки, які були пропущені, будуть автоматично поновлені. Тут лектор посилається зокрема на думку судді Касаційного кримінального суду Олександри Яновської, яку вона озвучила на IX Конференції з кримінального права та процесу (детальніше про це можна прочитати у матеріалі «ЗіБ» «Укриття від строків»).

Інформативний характер

Важливим етапом трансформації «воєнних» змін до КПК стало і повернення до загальних строків затримання особи без ухвали слідчого судді. Пропонований строк у 216 год. обурив правозахисників, через що власне і повернулась дія норми про 72 год. Якщо ж у визначений строк немає змоги доставити затриману особу до слідчого судді, тоді обрання запобіжного заходу здійснюється дистанційно. При чому на зв’язку знаходиться затримана особа і при цьому застосовуються будь-які доступні технічні засоби для відеозв’язку.

У ч.1 ст.625 КПК відбулись також зміни, за якими керівник органу прокуратури втратив повноваження обирати запобіжний захід — тримання під вартою. Проте, ч.2 цієї статті все ще містить формулювання, за яким строк дії ухвали слідчого судді чи постанови керівника органу прокуратури про тримання під вартою може бути подовжений до одного місяця керівником відповідного органу прокуратури за клопотанням прокурора або за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором. Строк тримання під вартою може продовжуватися неодноразово в межах строку досудового розслідування.

Що стосується найбільш сенситивного права на особисту недоторканість, то тут ст.615 КПК передбачила що затримання особи без ухвали слідчого судді, суду має відбуватись лише у випадках, окреслених у ст.208 КПК або якщо виникли обґрунтовані підстави, які дають підстави вважати, що можлива втеча з метою від ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у скоєнні злочину.

Загалом, за словами І.Гловюк, процедури, описані у ст.615 КПК, є «примарним судовим контролем». Адвокат пояснила: по-перше, у формулюванні зазначено про рішення, прийняті прокурором, у той час як взагалі-то такі рішення приймаються керівником органу прокуратури. По-друге, передбачений обов’язок за яким слід повідомити про такі рішення прокурора вищого рівня, суд та надати копії відповідних документів, не має продовження. Тобто із норми не випливає, що у такій ситуації після повідомлення прокурор вищого рівня та слідчий суддя мають здійснити пост-перевірку чи прийняти якісь рішення.

Таким чином ця норма має суто інформативний характер. Хоча направду подібні дії мали б тягнути за собою певні юридичні наслідки, які наразі не прописані у КПК. Саме тому будь-яка з редакцій цієї статті не сприяє праву на захист в частині оскарження.

Частина 4 ст.615 КПК навіть в оновленій редакції не покращила ситуацію. Адже, за словами спікера, у суддів логічно виникає питання: чи можуть бути оскаржені всі рішення прокурора чи лише ті, які б міг прийняти слідчий суддя і які можна було б оскаржити в апеляційному порядку?

І.Гловюк вважає, що оскільки жодних застережень щодо цього в кодексі немає, будь-які дії чи бездіяльність прокурора можуть оскаржуватись до слідчого судді. А от у питанні строків для подачі скарги, які дана стаття не регулює, лектор не настільки оптимістична. Адже якщо цей нюанс не прописаний у «воєнному» форматі кодексу, то і до особливого режиму досудового розслідування застосовна загальна норма про 10 днів на подачу скарги.

Втім, сьогодні ситуації можуть бути різними, і такі строки можуть бути пропущені з об’єктивних причин. У такому разі варто подати клопотання про їх поновлення.

Хоча єдності у тлумаченні, та й у практиці застосування оновлених положень КПК на сьогодні немає, все ж трансформовані норми, вочевидь, є більш прийнятними для правничої спільноти, ніж ті, які шокували захисників на початку воєнного стану.

Закон і Бізнес