Увольнение наспех

От Главы Конституционного Суда избавились по надуманным причинам, нарушив процедуру

В связи с многочисленными обращениями граждан, адвокатов и нардепов в Конституционном Суде опубликовали заключение постоянной комиссии по вопросам регламента и этики, на основании которого был уволен Председатель Станислав Шевчук.

Голова чи суддя?

Якщо ознайомитися із цим висновком (його оприлюднили вже після усунення Голови КС з посади), то стає очевидним, що комісія проігнорувала принципові відмінності у статусах судді та очільника Суду. Адже більша частина положень висновку стосується управлінської діяльності Голови КС, а не статусу судді КС. Але, схоже, надто вже потрібно було змінити очільника Суду, що на цей факт заплющили очі.

Та й взагалі важко зрозуміти, які конкретно дії С.Шевчука як судді, а не Голови КС містять ознаки істотного дисциплінарного проступку або грубого чи систематичне нехтування суддею своїми обов’язками. Наприклад, йому дорікнули затвердженням Положення про позаштатних радників. Хоча воно вже було скасовано самим Головою КС — заради спокою у Суді, а не з питань порушення законодавства. Та й оцінки таких актів взагалі перебувають поза компетенцією комісії.

Уява як доказ

Інший докір «обвинувачів»: їхні окремі думки не були опубліковані одночасно з одним із рішень Суду. Хоча за законом прийняте рішення має бути оприлюднено наступного ж дня після прийняття, а на виготовлення окремої думки суддя має 10 днів. Причому цей інцидент мав місце ще рік тому, але і його згадали для «вагомості».

Третій, і чи не єдиний аргумент, який подається як «залізобетонний», це звинувачення Голови КС у політизації. Факт — відповідь під час інтерв’ю Страна.UA. Нагадаємо, три судді КС — Микола Мельник, Сергій Сас та Ігор Сліденко — звинуватили С.Шевчука у політизації Суду й зажадали його відставки. Голова КС пояснив «лист» колег «бажанням цієї групи чинити тиск на мене і решту суддів, не давати мені змоги повноцінно виконувати свої обов’язки, зокрема щодо реформування секретаріату. Це класичний спосіб політичної боротьби». У цьому ж інтерв’ю він не виключив версії, що ці спроби можуть бути пов’язані з намаганнями зірвати інавгурацію новообраного Президента. Адже за Конституцією цю процедуру повинен провести саме Голова КС. І далі наголосив: «я ніколи не приведу до присяги Президента, якщо вибори будуть сфальсифіковані».

Ні в кого іншого з правників чи політиків вона не викликала обурення, крім І.Сліденка. Останній витлумачив слова про можливість фальсифікації виборів як політичну заяву. Щось на кшталт старого жарту: «А я знаю про кого ви подумали!». Напевне логіка була така: враховуючи, що на той час єдиний, кого підозрювали у спробах фальсифікації результатів виборів, був чинний Президент, то, виходить, С.Шевчук агітував проти нього! Але ж хіба може уява однієї людини ставати доказом провини іншої?

Єдине, про що це може свідчити, так це про напрям, в якому слід шукати «замовників» заколоту в КС.

Спеціальна процедура

Не обійшлося без порушень процедури ініціювання та підготовки питання дисциплінарного провадження. Адже всупереч регламенту КС не було проведене спеціальне пленарне засідання з приводу початку дисциплінарного провадження. Більше того, КС взагалі не голосував про направлення звернення суддів КС С.Саса та І.Сліденка до комісії.

Водночас у розгляді цього питання та затвердженні висновку брали участь ті ж особи, які й направили звернення. Самого ж С.Шевчука навіть не повідомили про зміст висунутих звинувачень.